Пишуть, що Єрмак злітав до Залужного... Не з Порошенком же йому домовлятися після всього.
➤ Єрмаку потрібен Залужний як Прем'єр, але… керований.
Єрмак чудово розуміє три речі:
1. Зеленський політично обвалився.
Після Міндічгейту рейтинг Зеленського → нижче дна.
ЄС і США більше не хочуть мати справу з Банковою.
Єрмаку критично потрібна новий «фіговий листочок», нове обличчя в рамках владної команди, щоб не допустити до реальної влади Порошенка, якого точно ніхто не зможе контролювати.
2. Залужний — той, кого Захід прийме і той хто публічно не виступив проти Зеленського
НАТО, Пентагон, Лондон, Варшава, Конґрес — всі довіряють йому.
Він точно відновить потоки допомоги.
3. Але Єрмак розуміє: якщо Залужний стане прем’єром без домовленостей — кінець Банкової.
Бо:
він стає центром альтернативної влади,
він неофіційно стає першою особою, якщо Рада відправляє президента у відставку,
він отримує контроль над силовим блоком,
він може ініціювати аудит, чистку, розслідування.
Тому Єрмаку потрібен не Залужний, а його контрольована версія.
➤ Що хоче Єрмак насправді
Єрмак прилетів не «просити підтримки».
Він хоче угоду.
Вимоги Єрмака можуть бути такими:
1. Залужний стає прем’єром «в рамках командної гри».
(Тобто не входить у конфлікт із Зеленським).
2. Він НЕ входить у політику самостійно.
(Не створює партію, не йде в президенти).
3. Не формує власний силовий блок.
(ТЦК, Генштаб, СБУ — поза його прямим контролем).
4. Не лізе в корупційні розслідування ОПУ.
(Міндічгейт, FirePoint, Укрзалізниця, оборонні закупівлі).
5. Не спілкується напряму з США без Банкової.
(Це найголовніший пункт для Єрмака).
Простіше кажучи, Єрмак хоче:
«Залужний — обличчя, але ми — влада».
Це той самий варіант, який він уже пропонував йому восени 2024 року.
➤ Чому Єрмак поїхав саме зараз .
Бо зараз на Банковій повний колапс:
Умєров не повертається.
Віткофф скасовує зустріч.
ЄС і США говорять з обережністю.
Міндіч, Горбуненко, FirePoint — скандал росте.
Уряд впаде за 2–3 тижні максимум.
Залужний — останній козир Банкової.
І якщо його забере Захід без Зеленського — все.
➤ Чи прийме Залужний пропозицію Єрмака?
90% — НІ.
І ось чому:
1. Він вже відмовив восени 2024 року, коли його просили «триматися команди».
2. Він має пряму лінію з Лондоном і Пентагоном.
3. Йому не потрібна «посада без влади».
4. Він розуміє, що стати ширмою для Єрмака — означає політичне самогубство.
5. Після Міндічгейту ніхто не вірить Банковій у жодні домовленості.
Залужний не буде чужим «прем'єром-нюхачем» для покриття скандалів ОПУ.
➤ Отже, Єрмак хоче підконтрольного Банковій прем'єра Залужного.
Це реальний план — і, скоріш за все:
Перший пункт переговорів у Лондоні.
Це відчайдушна ставка Банкової:
Щоб врятувати Зеленського →
потрібно поставити Залужного →
але так, щоб Залужний не врятував державу від Зеленського.
Залужний відмовив, кажуть, Єрмаку у зустрічі.
Але це не означає, що Залужний не стане прем'єром
Ми не знаємо, який план у наших партнерів.
Що вони запропонують.
Не знаємо, що привезуть американці.
Тепер нічого не залежить від «Я» Банкової. Але і розуміння планів наших партнерів поки немає
Рятувати
М'яко вивести в тінь
Гучно заблокувати і підтримати. Перезавантаження...
Хз
А ось вам моя модель того, що відбувається між Трампом і Зеленським.
Це не припущення, а політична логіка, яка ідеально лягає у всі факти.
1. Трамп хотів домовитися із Зеленським через Віткоффа в Туреччині.
Віткофф мав передати приватний меседж Зеленському;
це мало бути «договорняк» у стилі Трампа.
Суть:
«Будь нашим сучим сином — і ми закриємо очі на бруд».
Саме це:
Трамп робив з Мадуро (до останнього),
Трамп робив із саудівським принцом МБС,
Трамп робив з Нетаньяху,
Трамп робив з брехливими губернаторами у США (типовий стиль).
Це його релігія.
2. Що саме хотів Трамп від Зеленського?
Ймовірно пакет домовленостей, який би включав:
Лояльність у майбутніх переговорах щодо війни:
— не підставляти Трампа,
— не торгуватися з Європою,
— погодитись на «Трампівську архітектуру миру».
3. Геополітичну позицію України «проти Китаю»
— Трамп формує анти-Китайську вісь,
— Україна могла стати частиною його конструкції.
Внутрішній контроль — без сюрпризів, без істерик, без нових «дзвінків за зброю»
— Трампу не потрібна друга історія «повісь нам на шию світову війну»;
— він хотів гарантії, що Зеленський не буде вибухати у медіа.
4. Особисту тишу щодо американських внутрішніх справ
— Не влазити у дебати про Байдена,
— Не робити «публічну гру на демократів»,
— Не давати приводу для внутрішнього скандалу у США.
Це все — типові вимоги Трампа у подібних ситуаціях.
Але Міндічгейт усе підірвав
Криза виявилася глибшою — і домовленості неактуальними.
Скандал виглядає так, що Зеленський не здатен бути «керованим партнером».
Для Трампа це ключове.
Він любить корумпованих, брехливих, токсичних лідерів —
але лише тоді, коли він на 100% контролює їхній бруд.
А Міндічгейт створив іншу ситуацію:
брудом володіє НАБУ,
брудом володіє Європа,
брудом володіє ФБР,
брудом володіють журналісти NYT, Spectator, DW, Reuters, Politico,
брудом володіють британські інституції.
Трамп більше не може використати це як інструмент контролю.
Навпаки — він може бути втягнутий у чужий скандал.
І тому він робить одне:
Відсікає контакти до стабілізації.
Саме тому зустріч Віткоффа для Зеленського скасували.
Не через Віткоффа — він здатний домовлятися з ким завгодно.
А тому, що:
Трамп усвідомив масштаб токсичності Зеленського.
А американські медіа зараз роблять це щодня гучнішим:
▪︎ New York Times написав, що Міндічгейт кидає тінь на Зеленського.
▪︎ Spectator пише про можливість політичного кінця Зеленського.
▪︎ Deutsche Welle прямо каже, що «НАБУ підійшло впритул до президента».
Для Трампа це «червоний рівень».
Він не любить слабких союзників — бо вони тягнуть його у свій хаос.
Отже:
Зеленський тепер:
небезпечний для репутації,
нестабільний,
неконтрольований,
під загрозою внутрішнього політичного падіння,
у стані міжнародного скандалу.
Трамп не хоче будувати нову Трамполенд на руїнах Зеленського.
Тепер для Зеленського є надія лише на Залужного, який має стати новим обличчям ЗЕленізму.
Не стане...
Зміна центру управління ввд Банкової до Пентагону
Уперше за всю війну Київ відвідує не дипломатична, а чиста військова трійка США:
• Міністр сухопутних військ США Дрисколл
• Начальник штабу Сухопутних військ Джордж
• Командувач армії США в Європі Донахью.
Це не візит підтримки.
Це візит перепідпорядкування.
Вони приїхали не просити і не радити.
Вони приїхали перевіряти, оцінювати та встановлювати новий порядок:
— де приховано інформацію,
— де провалено рішення,
— де втрачено час і ресурси.
І тут важливий момент, який багато хто не помітив
Візит — несподіваний і незапланований.
І він починається саме в той день, коли Зеленський мав бути у Стамбулі на зустрічі з Віткоффом.
Віткофф туди не приїде.
А замість дипломатичних жестів — у Києві з’являється військове керівництво США.
Це не випадковість.
Це — зміна центру тяжіння.
Втрата суб’єктності Зеленського:
➤ У зовнішній політиці.
➤ У військовій політиці.
➤ Втрата суб’єктності державної машини загалом.
Ознаки цього були ще навесні:
• союзники не довіряли цифрам мобілізації,
• ключові домовленості щодо озброєнь йшли напряму з Генштабом, минаючи Банкову,
• США дипломатично передавали сигнал: «наведіть порядок».
Тепер сигнал переходить у фізичну форму.
Приїзд міністра сухопутних військ США — це
офіційне входження партнерів у стратегічне управління війною.
Ми не вступили в НАТО. Але НАТО вступило в нас.
Не юридично, а функціонально.
Не формально, а операційно.
Це не анархія.
І не поразка.
Це відповідь Заходу на два фактори:
1. Критична корупція банківської вертикалі, що стала очевидною.
2. Загроза системного провалу оборони, яку не можна залишати без контролю.
Тому тепер управління війною переходить зі сфери «рішень Банкової»
у сферу прямих військових рішень НАТО/Пентагону.
Це не найкращий варіант — але це найменш ризикований
Коли держава втрачає керованість, а реальні оборонні можливості нижчі за задекларовані.
Західне військове втручання — це страхувальна сітка, а не загроза.
Це не «керування Україною»,
а тимчасове підхоплення сили там, де політична вертикаль не справляється.
Бо альтернативи три:
➤ Хаос
➤ Колапс фронту
➤ Новий виток корупційних схем.
І саме цього США намагаються не допустити.
Висновок:
Це не перехоплення країни.
Це — порятунок державності, яку Банкова сама поставила під загрозу.
Україна завжди вигравала там, де
контроль, професіоналізм і порядок
стають важливішими за політичні амбіції.
Саме це й відбувається зараз — вперше так явно.
