Дорога тітка Варя, вам привіт із Хайшенваю.
Жодної дорогої тітки Варі у мене на Росії немає, просто в риму до сьогоднішніх новин. А вони чудові. Схоже, те, про що ми говорили на початку війни, почало таки набувати видимих фізичних форм. Я маю на увазі закінчення війни.
Тут слід розділити теми та сприйняття. Наша Перемога у війні – це одна тема та розвиток подій. А закінчення війни – це зовсім інша тема для розмови та зовсім інший розвиток подій.
Сьогодні ми поговоримо саме про закінчення війни, як саме вона закінчиться для росії та росіян.
Що цікаво, вже другий місяць росіяни обережно, але регулярно, що вказує на велику зацікавленість в цій темі, говорять саме про варіації закінчення війни. Звісно ж, вони не в силах вимовити «майбутня Перемога України» чи «як ми будемо жити після нашого програшу», тому поки ці розмови носять характер «ходила коло броду та дивилася на воду», тобто обережно ходять навколо теми, говорячи про це побічно, а не прямо.
Але все частіше серед публічних осіб виникають питання «як ми будемо жити після закінчення війни». Поки це безпечне питання, бо ж кожен розуміє його по своєму. Одні з впевненістю продовжують нести патріотично-пропагандистську нісенітницю про велич росії та победобісну стратегію путіна, але, думаю, що це просто зі страху, всередині вони вже мають інші питання, огляд ситуації та відповіді. Бо кількість росіян, що тікають з росії, продовжує зростати.
Закінчення війни для росії буде кінцем, якщо це стосується російської федерації та початком, якщо це стосується утворення нових суб,єктів державності чи виллється у перерозподіл контролю над існуючими суб,єктами російської федерації з боку сторонніх осіб-держав.
Чи отримають росіяни, допомогу, якщо росію накриє голод, епідемії, погроми та внутрішні війни?- це поки під питанням, бо у кожної країни свої погляди на цю ситуацію, рівень емпатії та «апетити». Але, чомусь я впевнена, що «ножки буша», які врятували росію від голоду та голодних погромів у 90-ті, більше до росії не прийдуть.
Афганська війна, зрештою стала кінцем для радянського союзу. Російсько-українська війна стане кінцем для сучасної росії.
Тому, багато держав, які співпереживають нашій трагедії та приймають участь у Рамштаймі, є учасниками антипутінської коаліції зробили багато висновків, в тому числі й з Афганської війни, з того, що у свій час пожаліли росію, повірили у псевдо-ліберальність та псевдо-демократичність Єльцина та впевнили себе, що росія пройде той же шлях, що пройшли багато хто з пострадянських республік й утворили цивілізовані, демократичні країни.
На росії це теж розуміють. Розуміють, що за усі зчинені ними злочини прийдеться відповідати. Розуміють, що за все зчинене путіним чи кремлем, буде відповідати кожен росіянин. Розуміють й загрозу від принижених ними народів та етносів. Розуміють, що росія не зможе жити без поставок імпортних товарів, бо замінити їх немає чим, бо усе розкрадено.
Критична більшість росіян ні, а ось вони поки й не потрібні. Це розуміють ті, хто має гроші, вплив, можливості керувати люмпеном. Зміни на росії вже видно, й це зміни не на краще. Це вже тлін, це вже трупні плями, що покривають тіло небіжчика.
Розуміють росіяни й те, що скоро вони стануть заручниками вчорашніх рабів-гастарбайтерів, мобілізованих, військових, «вагнерівців», які захочуть грабувати й вбивати, бо зрозуміли, як це гарно жити розбоєм.
Ті, хто має доступ до «сакральних» знань, тобто політичних, той взагалі вже не бачить ніяких гарних перспектив для росії. Ізоляція. Зневага. Втрата бізнес контактів.
Тому, кожен з олігархів та кланів буде намагатися як найшвидше вирвати для себе умови по краще, тому ділитимуть росію, як апельсин у мультфільму, пам’ятаєте?- ми ділили апельсин, багато нас, а він один.
Якісь федеральні округи заявлять про незалежність та оголосять про від’єднання від москви та приєднаються до інших країн. Якісь оголосять себе республіками. А якихось й питати не будуть, бо на їх територію вже є політичні домовленості.
Скоріш за все, перед цим, як рятівне коло буде розіграна театральна карта 90-х років, тобто на арену виведуть нового «єльцина» (це буде навальний), який заявить про те, що «цар путін був поганий, культ особистості, усі росіяни жертви» та оголосить зміни політичного курсу росії до демократії та ліберальності. Цей варіант задовольнив би багатьох на росії та у колективній Європі.
Як тільки росія буде змушена «отрицательно наступать к границам 1991 года», там все заграє новими фарбами.
Й ці фарби вже розповзаються по карті росії, тихо стираючи її кордони, міста, людей та територію.
От про це й новини, які роблять видимими ті зміни, які вказують на фактори, як закінчиться війна для росії.
Новина перша: російське міноборони, пославшись на документи 1932 та 1939 років про належність землі відомству, подало позов до суду в якому вимагає позбавити землі 300 сімей, які мешкають в районі Садгорода у Владивостоці. Військове відомство захотіло залишити без житла сотні росіян, повідомив губернатор Приморського краю Олег Кожем’яко.
Губернатор регіону звісно ж пообіцяв мешканцям Садгорода, боротися за них до останнього та гнівно пригрозив написати листа до путіна та шойгу. «Якщо люди легально купували дільниці, отримували їх у рамках державних програм, будували будинки або отримали у спадок — звісно, їхні права захищатимемо».
Я не буду питати читачів чи розуміють вони, що таке суд на росії та на чию користь буде рішення й як й те, чи дійсно вони вірять в те, що «цар не знає, що роблять за його спиною». Ми посміємося, а ось на росії дійсно в це вірять.
Новина друга: Нещодавно Міністерство природних ресурсів КНР опублікувало нові правила щодо топоніміки карт. Згідно цих правил на офіційних топонімічних картах будуть використовуватися китайські назви для російських міст та територій. У документи вказано: «Державні кордони КНР проводяться відповідно до стандартного зразка карти, затвердженої та опублікованої Державною радою. Історичні кордони Китаю проводяться відповідно до фактичних кордонів на підставі історичних матеріалів».
Відтепер на китайських картах Владивосток знову історично називається Хайшенвай (у перекладі – Затока Морського огірка), а острів Сахалін – Куедао. Гірський ланцюг у південній частині Далекого Сходу росії Становий хребет буде позначений як Вайсінань-Лін (тобто зовнішній хребет Сінань). Місто Благовіщенськ називатиметься Хайланпао, Хабаровськ – Болі, Уссурійськ – Шуанченцзи. Загалом зміни стосуються 8 російських міст та територій, які Китай вважає окупованими росією.
Історично ці території належали Китаю, але за маньчжурської імператорської династії Цин вони були захоплені росією за допомогою низки договорів, які в Китаї вважалися нерівноправними.
Після падіння династії Цин уряд Китайської Республіки відмовився визнати, що росія законно володіє цими територіями, а потім комуністичний уряд за часів Мао Цзедуна та Ден Сяопіна почав переговори демократами російської федерації зі спірних територіальних питань.
У грудні 1999 року тодішній генсек комуністичної партії Китаю Цзян Цземінь підписав із тодішнім президентом росії Борисом Єльциним «Угоду про китайсько-російський державний кордон на його Західній частині». Думаю, що за певні кулуарні домовленості та великі гроші. Цією угодою було визнано всі територіальні договори, підписані Китаєм та Росією з часів пізньої династії Цін. Цзян визнав законне право Москви на володіння переліченими вище географічними об’єктами, загальна площа яких становить більше одного мільйона квадратних кілометрів.
Після «хай забирають Кемську волость» по-китайські китайський народ втратив 1,7 мільйона квадратних кілометрів території, а саме землі, які зараз називають Далекосхідним регіоном росії, Монголією, та деякі райони сучасних Киргизстану та Казахстану.
Тож багато хто з політичних аналітиків вважає, що використання китайських назв далекосхідних міст поки що росії нагадає китайцям про їхнє історичне й справедливе бажання повернути втрачені й окуповані росією території.
Думаю, що нинішні місцеві еліти цього регіону будуть вдячні Китаю за звільнення та повернення територій у історичну гавань, бо ж це подалі від гетто, занепаду та лопуха у якості туалетного паперу.
