Так працює навіювання. Дивлячись на відлітаючого Трампа, я думаю про Саакашвілі. Простий ланцюжок асоціацій: він полетів, але обіцяв повернутися – Карлсон.
Краще не писати, напевно, які аналогії виникають при вигляді Зеленського. Але кожен і нас стикався з людьми, зацикленими на «колишніх». Зрештою, єдина тактика у спілкуванні з ними полягає у тому, щоб перебігти на інший бік вулиці. І не дай боже не лишити свої вільні вуха без нагляду, на них тут же всядуться і почнуть їздити. Колишня уже давно живе своїм життям, народила дітей, вийшла заміж, розлучилася, подорожує, працює, робить кар’єру, але десь у тріщині світу залишається генделик, у якому хтось нудить. «Ти уявляєш, вона кинула мені подушку і сказала спи на підлозі! Яка зараза, га?»
Наш президент-істеричка зараз у складному шпагаті. Тарифи і рахунки виявилися набагато переконливішим аргументом для виборців, ніж його підтоптана харизма. І ось уже наближається момент, коли один скаже – «А що, при вашому Порошенку…», а мільйони гаркнуть у відповідь: «Іди ти…!» А то й по голові чимось прилетить.
А вибори у Штатах взагалі все поламали. Впевнена, Вова досі не розуміє, як так вийшло, з його легендарним фартом – і стрибнути не на ту крижину. Ти хотів як краще, звичайно, і тому підпалив рятувальний буксир. Буксир загасили, команду зібрали і пливуть собі далі, а ти лишився посеред океану і якось маєш непомітно причепитися ззаду, щоб і собі виплисти. Тільки рятувальники відпихають тебе баграми і показують нелояльні жести.
По хорошому, вони мали б зараз подивитися на структуру зовнішнього боргу України, поцікавитися, у чиїх руках більша частина боргових розписок, і почати метушитися. Терміново знайти і звільнити винних – і ні, не в команді Порошенка, а у своїй власній команді. Замінити уряд, Генпрокурора, представників у тристоронній групі, прибрати з армії тих, хто «ми вас туди не посилали», провести пару десятків антикорупційних кейсів. Замотати у плівку і закотити на територію посольства Коломойського, чисто у якості різдвяного подарунка. Про Деркача і Дубинського і мови нема, це давно мав бути гербарій.
Натомість вони вигадали протилежну тактику, власне, як і завжди. Вова як набрав буковельського снігу в рот, так і сидить як миша під віником, думає що його не знайдуть. А оточення за звичкою гавкає на ПП, розганяючи тезу про те, що у Байдена погані відносини з Петром Олексійовичем. Логіка там альтернативна, цитувати не будемо.
Як же вони втомили, ці інфузорії. Я тільки рада буду, коли вони потоплять самі себе, це правильно і логічно. Але ж ми з ними чомусь опинилися на одній крижині. За що, питається? І чи зможемо ми виплисти, якщо повикидаємо цей баласт?
