Ранок починається з заголовків провідних екпертів - "Росія готова напасти на Харків та Одесу!!"
І ось що цікаво: ті ж самі провідні експерти в більшості своїй говорили, що утримати Харків та Одесу росіянам може бути не тільки складно, а й майже неможливо. Бо підтримки населення нема. Та й що сталося за останній час? У Росії з'явилися додаткові гроші для повномасштабної? Її економіка росте? Чи наша армія за мить розвалилася?
А-а-а, може то після виступу Меладзе та Басти хтось в Росії вирішив, що раз купка глядачів їм поаплодувала, то тепер можна казати - ми чекаємо російську армію з хлібом та сіллю?
Ненавиджу паніку. А ще - ось такі методи залучення аудиторії.
"Заголовок наше все" - чи не так?)
***
Що хочеться сказати по суті: нам (харків'янам, одеситам, іншим) дуже потрібна столиця. Бо без неї регіони залишаться без центру прийняття рішень, без основи. Та без достаніх ресурсів. Але й столиці потрібен Харків. Потрібна Одеса. Потрібні Дніпро та Чернігів, Суми та інші. Бо тоді не буде країни, а лише місто на мапі. То ж ми всі важливі один для одного. І я повторюю знову і знову:
Нас колись привчили жити та бачити політичні процеси країни в розрізі якихось окремих князівств. Це я, як жителька сходу говорю. Перебуваючи в Донецьку, я чула: "це не у нас, в Донецьку. Це у них, в Києві." Чи живучи в Харкові, змушена була сприймати Львів як "той, їхній". І так, можливо, по всій країні було, в тій чи іншій мірі.
Але зараз, чорт забирай, як мінінум сім років війни кожен куточок Донбасу для львівянина, киянина, одесита, харків'янина - повинен вважатись особистою власністю. Я в Харкові - але Київ мій. Ви в Києві - але Харків ваш.
Ми зрозуміли один одного?)
Додам коментар, кимось залишений під цим заголовком Портникова:
"Ой лишенько... Де ж ми їх всіх тут прикопувати будемо?"
