Вчора уважно переглянув зелені пабліки з приводу нападу на Тараса Чорновіла. Цікаві спостереження вимальовуються. Ні, напад звісно вчинили не зелені. Але. За винятком буквально кількох профилів, загалом ЗЕботва і керована нею ЗЕкта розправі з Чорновілом радісно аплодують.
Вони толерують фізичну розправу. Затикати опонентові рот кулаком - для них то абщєствєний запрос.
Для них нормально принижувати опонента. Вони натхненно смакують зеленку, сечу тощо. І насолоджуються.
Вони всіляко розлюднюють жертву, аби виправдати нападників. 100500 разів повторюють що Чорновол був ригом, проте забувають ким в ті часи були Єрмак, Татаров, Гетманцев та Подоляк. Зрештою, й сам Зеленський.
Вони б'ються в злостивій істериці рівня катарсісу. Не обирають слів для приниження опонента. До рівня лайки дворового сявки.
Гучно волають що їхні противники вже політично програли. Без доказів, просто на рівні камлання.
Вони закликають до нових нападів. Уже закликають до розправи з Ігорем Кондратюком, який висловився про тітушок Да Вінчі.
Що мені все це нагадує?
Мені це нагадує заяви та писануту "Ідущіх вмєсте", "Маладой гвардії" та інших "Наших" про Немцова, Чірікову і... про Україну. Майже під копирку. Один в один.
Смакуючи розправу над Чорновілом зелені з необачності демонструють жаданий їм варіант держави. До болі схожий на путінську Росію.
Навіть таке. Депутат-служка Безугла уже просторікує що їм потрібна "нормальна опозиція". В путінській РФ це вже реалізовано - там конструктивна опозиція. "Родіна", комуністи тощо. Опозиція, яка не бореться, а підспівує.
От до чого нас ведуть зелені. От чому ми чинимо опір. І будемо чинити.
