Як ніколи, чекала рішення Апеляційного суду Києва по Ріфу.
Не тільки тому, що ідеться про конкретну невинну людину, чиї страждання б’ють у серце, як попіл Клааса. А тому що справа Шеремета – це барометр ситуації у країні.
Як тільки по трьом фігурантам намітиться поворот у сторону людяності та реального правосуддя, це означатиме, що нашій країні настали зміни. Це означатиме, що Вова, а особливо ті сили, які стоять за Вовою, втратили реальну владу.
До того всі пертурбації і коливання, всі ці закриття каналів російського пулу, всі ці несподівані заяви генералісимуса Кравчука і тому подібне – це все лише піна на воді, яка не зачіпає глибинних процесів.
Суд досі виконує замовлення Зеленського. Більше року людина сидить за гратами тільки тому, що Зеленський назвав його убивцею. Сидить тому, що ні правоохоронна, ні судова система не наважується зіпсувати настрій Вові, тицьнувши носом у Вовине лайно.
І всі розуміють, що Ріф сидітиме іще довго – як мінімум, до літа, а можливо і довше. І що реальна надія на звільнення Антоненка захована у цифрах рейтингу Зеленського. От усохне рейтинг до 15 і менше, тоді буде предмет для розмови.
А може і не буде…
Знаєте, як у Києві відреагували на останні соц. опитування?
Коли Вову тепер возять на гулянки і в ресторани, то перекривають не тільки ту дорогу, по якій несеться кортеж, а і всі прилеглі та паралельні вулиці. Бо Вові неприємно бачити, як стоять і пікають машини.
Іноді ці годинні стояння накладаються на загальну погодну катастрофу, от як з останніми снігопадами. Тоді Вовині переміщення паралізують усе місто.
Давайте з вами змоделюємо, що буде далі. Як ви гадаєте, нас відселять кудись за 101 кілометр чи просто заборонять підходити до вікон, коли Вові набридне бачити наші незадоволені обличчя?
Радіючи якимось політичним зрушенням, вітаючи результати американських виборів, ми не помітили, як у власній країні виростили гомункула. Спочатку він здавався смішним, як ходяча карикатура. Але зараз уже не стільки смішно, скільки страшно.
