У 2009–2019 роках Україна витрачала в середньому 45% ВВП на надання державних послуг, таких як виплата пенсій, оборона, обслуговування зовнішнього боргу, освіта тощо.
Якість надання таких державних послуг в Україні Світовий банк оцінює в -0,67 бала.
Це означає, що за співвідношенням ціни та якості український уряд надає одні з найгірших послуг у світі: решта країн витрачають меншу частку свого ВВП для надання послуг цього рівня.
Україна витрачає на надання державних послуг у середньому на 5 в.п. більше офіційного ВВП, аніж Білорусь, та на 10 в.п. більше, аніж Росія, які мають схожу з нами географію, демографію та економічну історію.
Розрахунки експертів визначили оптимальне для України співвідношення витрат до ВВП на рівні 35%.
Перевищення цього показника коштує нашій економіці близько 2,7 відсоткових пункти (в.п.) зростання на рік. Саме стільки Україні не вистачає, щоб наздогнати за рівнем життя Польщу чи Словаччину у найближчі 20 років.
В Україні через бюджет перерозподіляється багато – 47% ВВП заплановано на 2021 рік, і це без врахування квазіфіскальних видатків, як то гарантій за кредитами. Це показник початку 2010-х, стагнуючої та корумпованої країни Януковича, коли держава перерозподіляла до 50% ВВП.
На жаль, усі здобутки реформаторів, які поступово виводили країну з кризи після періоду Януковича і змогли у 2018-2019 роках вийти на 42% перерозподілу ВВП, насамперед шляхом скорочення бюджетного дефіциту, досягнути утримання низького бюджетного дефіциту, поступового скорочення частки публічних видатків у ВВП, усунення величезних квазіфіскальних «чорних дір», початкові кроки у запровадженні трирічного бюджетування – перекреслив коронавірус та популістські політичні рішення, орієнтовані на бажання сподобатися виборцям та не стримувані жорсткою фіскальною дисципліною.
І зараз країна знову може опинитись у ситуації, коли неефективна та корумпована держава буде забирати в економіки величезні ресурси у порівнянні з світовими стандартами.
Україна стрімко повертається туди, звідки насилу виборсалася. Останні податкові зміни лише збільшують податкове навантаження та частку держави в економіці, що гальмує зростання.
Ми спостерігаємо подальше зростання долі держави у економіці, що буде в свою чергу стимулювати неефективність, корупцію, демотивувати економічних гравців і створювати хибні ініціативи.
Україна, не встигнувши зібрати плоди макростабільності, знову починає жити в кредит.
