Приховувати кричуще антидержавні кроки за полум’яними патріотичними проукраїнськими гаслами – фірмовий стиль зеленої влади. За прикладами ходити не треба. Зеленський розповідає про медичні огляди літніх людей – але людям старшим за 75 років на півроку переносять доплати до пенсій. З непевними перспективами. Нам розповідають про успішну співпрацю з НАТО, а тим часом в ЗСУ два роки не індексують зарплатні та заблокували реформу харчування. Тощо й тощо.
Одним з прикладів відверто антиукраїнської діяльності влади – питання церкви. За Порошенка Україна здобула канонічну автокефальну православну церкву, яку поступово визнає світове православ’я. Ба-більше. Наразі ситуація виглядає так, що Православна церква України – канонічна і включена в диптих православних церков, в той час як Московська церква – повноцінні схизмати. Тобто – розкольники. Від часів створення ПЦУ, Російська православна церква розірвала євхаристичне спілкування зі Вселенським патріархатом, і наразі перебуває в розколі. Тобто знаходиться в тому самому становищі в яке потрапила католицька церква Британії за короля Генріха VIII – нині ми цю організацію знаємо як протестантську Англіканську церкву. Якщо ж додати, що РПЦ не має Томоса Вселенського патріарха, стає очевидним, аби називати РПЦ не православною, а наприклад «московитянською церквою», підстав є більше ніж треба. Проте.
Зеленський особисто ніколи не висловлював ворожості до ПЦУ – він наближав до себе осіб які такою ворожістю просто дихають. Найбільш одіозною особою є Сергій Трофімов, колишній виконавчий продюсер студії «Квартал-95». Ця дивовижна особа стала відома завдяки заявам про те, що за п’ятого президента Петра Порошенка відбувалася «дискредитація мільйонів віруючих», і стосовно релігії був обраний «лукавий вектор». Своїх зв’язків з УПЦ-МП Трофімов навіть не приховував, ба-більше, він відомий як гарний знайомець митрополита Антонія (Паканича), лідера найбільш агресивно-промосковської гілки УПЦ-МП. Відомий факт коли на Буковині Трофімов прямо втрутився у церковні справи – пообіцяв вивчити ситуацію з перереєстрацією храмів від УПЦ-МП до ПЦУ.
Результати діяльності Трофімова не забарилися. Закон про право громадян обирати собі релігійну конфесію, по факту – не діє. Закон про перейменування УПЦ-МП в представництва РПЦ в Україні заблокований у судах на невизначений термін. На посаду голови Державної служби з етнополітики та свободи совісті, замість проукраїнського Андрія Юраша, що доклав чимало зусиль допомагаючи здобути Томос, призначили креатуру Трофімова Олену Богдан.
В результаті апаратних інтриг всередині ОПУ Трофімов позбувся посади заступника Єрмака. Віряни ПЦУ цьому зраділи, з ОПУ викинули найбільшого їхнього противника.
Рано раділи. Позаштатним радником Зеленського Трофімов залишився й досі, а шлях до коридорів ОПУ УПЦ-МП проклала давно. Щойно, 23 червня було оголошено конкурс на посаду заступника Голови Державної служби з етнополітики та свободи совісті. Вже за 5 робочих днів з’явився список осіб допущених до участі. Найбільш відома серед них – Юрій Решетніков. Хто це такий? Якщо коротко – це людина, яку видання «Високий замок» назвало людиною вже згаданого Антонія Паканича і одіозного православного олігарха Вадима Новінського. Решетніков – рупор УПЦ-МП і послідовний противник автокефальної української церкви. Існує такий старий прийом, коли керівником ставлять «сіру мишу», а її заступником – потрібну людину. Згодом потрібна людина стає або повноцінним керівником, або «вічним тво». В тому, що лідери УПЦ-МП та Новінський зацікавлені аби Державною службою з етнополітики та свободи совісті керував Решетніков – жодних сумнівів.
Але не переймайтеся. Поки все це відбуватиметься, Зеленський ще раз зустрінеться під камери з патріархом Варфоломієм і ще раз гучно розповість, яка то радість – наявність в Україні помісної церкви. Яку саме церкву в ОПУ вважають помісною, здогадайтеся самі.
