У пафосному інтерв’ю «Українській правді» президент Зеленський доволі жорстко висловився про мерів міст. На зауваження журналіста, що от зараз всі мери налаштовані проти нього, президент відповів так: «Вони налаштовані не проти нас – і це не пафос – а перш за все проти України… Не можуть мери бути проти президента, проти вертикалі влади. Це – проти держави. Це – чистий сепаратизм, який вони прикривають децентралізацією». Позаяк децентралізацію навіть противники п’ятого президента Порошенка називали найбільш вдалою його реформою, слова президента потребують детальної оцінки.
Що означала децентралізація за Порошенка? У першу чергу – громадам надали можливість вирішувати свої поточні питання на місці. Для цього на місцях залишили частину податків – 60% податку на доходи фізосіб, 100% податку на майно, 100% єдиного податку, тощо й тощо. Як результат, там де люди почали самі поліпшувати своє життя (а не продовжили чекати милості від Києва) поліпшилося збирання податків, а голови громад стали зацікавлені долучати до себе інвесторів. Коли влітку 2018 р. автор цих рядків побачив децентралізацію в дії на Дніпропетровщини і розповів про те своїм родичам під Уманню, у відповідь почув очікуване: «Зміниться влада – буде вам децентралізація». Треба визнати, терті життям мої родичі знову виявилися праві.
У 2019 р. уряд «за який президенту було не соромно», але який нині у відставці, в бюджеті на 2020 р. заклав недофінансування місцевих громад на 10,6 мільярдів грн. – 3,1 млрд. грн. за освітньою субвенцією і 7,5 млрд. грн. за медичною. Ще до карантину за січень і лютий 2020 р. з Державного бюджету до місцевих було перераховано міжбюджетних трансфертів на 43,4% (тобто на 21,1 млрд. грн.) МЕНШЕ ніж роком раніше – тобто, за президента Порошенка.
Ще – з першого дня президентства Зеленського вся країна спостерігала розгорнуту Офісом президента війну проти самоврядування у Києві та на місцях. Нинішній голова партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко договорився до того, що децентралізація розділила країну на успішні і неуспішні громади, натякнувши ніби успішні громади стали успішними через окреме фінансування від уряду. По суті пан Корнієнко заговорив напів-більшовицькими тезами ніби вільний ринок розділив людей на багатих і бідних, при чому багаті – всі крадії. Подібні заяви можна почути у будь-якій маршрутці. Єдине лихо – найбільш розвинуті країни нині, це ті де є ринок, багаті і бідні. Там де будували «рівність» вийшли Північна Корея та СРСР, земля йому пером.
Серйозно по місцевих громадах ударила пандемія COVID-19. Якось не надто афішують той факт, що основні витрати на боротьбу з пандемією на місцях лягли на плечі як раз таки місцевих громад. А тим часом…
З квітня 2020 року зелена влада почала примусове об’єднання громад та укрупнення районів. За Порошенка говорилося про формування районів з громад поступово і природним шляхом, але зелені схоже вирішили не мигдальничати надто. І от на Закарпатті несподівано виявився Береговський район, межі якого ідеально збіглися з місцями розселення етнічних угорців. Створювати окрему угорську автономію – такого не робив навіть Янукович. Навіть Партія Регіонів усвідомлювала можливі наслідки. А тут…
Доречне питання, якщо можна угорцям – кому буде можна ще? Болгарам? Росіянам? А водночас президент подає проект закону про референдум, де серед іншого шляхом референдуму може бути вирішене питання… зміни території України. Сепаратизм, кажете?
Невдоволення мерів міст центральною владою вочевидь має цілком об’єктивні причини, головна з яких – нездатність зеленої команди ефективно керувати економікою країни і долати корупцію – за перший же рік Зеленського в рейтингу Трансперенсі Україна провалилася на два пункти. Але президент цього всього не усвідомлює – він просторікує про мерів-сепаратистів.
На Банковій схоже, не усвідомлюють всієї небезпеки таких заяв. Чи роблять їх свідомо?
