Торкнуся трошки теми, яку часто намагаються обходити.
Тема інкорпорації (входження) в етнос. Лоскотна тема.
Факт 1. Сталін у 1945му році на прийомі після параду перемоги підняв тост «За вєлікій рускій народ». Під рускім він бачив увесь «радянський народ» – штучна міжетнічна химера - об’єднана в імперію. Але ось що цікаво: – він ким себе тої миті вважав – рускім чи грузином?
Факт 2. Є цікава руская пісня - «Рускає полє».
Її написали для фільма «Нєулавімиє мстітєлі», який знімав вірменин Едмонд Кеосаян. Там рускава офіцера грав вірмен Джигарханян. А написали пісню два талановитих єврея. Інна Гофф та Ян Френкель. Але щоб написати сильну пісню про рускає полє – його ж треба відчути, правда? Щоб пройшла фраза з пісні про «Здраствуй рускає полє - я твой тонкій каласок». Ким Інна Гофф себе тоді відчувала?
Факт 3. Ясно, що коли у 2014 році Ігор Валерійович Коломойський став на захист Дніпра і України – він не був патріотом. Він захищав Україну як ландшафт, що годує. Як гараж чи затишну квартиру. І у мене немає жодних ілюзій щодо нього.
Факт 4. У 2019 році одна успішна бригада з назвою Кварталт95, яка вміє проводити якісні комунікації з наївним піплом – прикупила державу Україна. Купівля була недорога і вигідна.
Хлопці були об’єднані у консорцію за принципом: «Ми бригада – ми один за одного і весь світ проти нас». Тобто як космополітична бригада. А тексти - то для піпла.
Коли лідер бригади щось маячив про країну-проститутку – він був щирим.
Нічого особистого, просто бізнес.
Коли у передвиборчій гонці він кричав про стадіон – це був лише текст, який треба обіграти. Просто професійне.
Але зараз, коли він уже з цією країною пройшов якийсь шлях. Два роки.
Коли перестав бачити мир в очах рускава тезки? Коли поносив бронежилет і каску.
Невже його не торкнуло?
Як буває, коли ви вилазите на Говерлу.
Чи бачите влітку під Ромнами зі скіфських курганів – одночасно – безкінечність неба і безкрайність полів. І відчуваєте ток, що проходить прямо через вас.
І ви розумієте кожною клітиною Тарасове геніальне:
«Нація – це єдність мертвих, живих і ненароджених». І сто поколінь до вас. І сто поколінь прийдуть за вашими дітьми.
Невже він досі цього не відчув?
Невже Україна для нього – це лише дачний кооператив, який можна потім продати? І переїхати в Катар? Чи куди там ще?
Неважливе твоє походження. Важливо – ким ти себе вважаєш.
