Мешканці ОРДЛО вперто не хочуть бачити у своєму оці колоду, тобто окупантів. Можливо ця сліпота й стає причиною кожноденних ДТП в яких гинуть люди, не знаю. Але стільки ДТП я ніколи не бачила на Луганщині та Донеччині. Навіть у так звані «шалені 90-ті» так не порушували правила дорожнього руху та не їздили на колесах під «колесами».
Зараз в ОРДЛО ДТП для лохів. Якщо це військова техніка, то ніяких правил дорожнього руху для неї не існує. Не існує правил дорожнього руху й для «крутеликів», тобто тих, хто має відношення до комендатур чи ополченсько-бандитських формувань.
У тих біженців з ОРДЛО, хто бачив початок війни на цю тему навіть є юморинка «я настільки стара, що бачила перше ДТП з танком». Цей гумор зрозуміють ось лише луганчани. Але це реальність, що поробиш.
Перше ДТП з російським танком в ОРДЛО відбулося у 2014-му році у місті Сорокине (колись Краснодон). Загиблих швидко поховали, а саме ДТП виправдали «что поделаешь, война, люди сами виноваты, выскочили под танк».
З тих пір пройшло вже ось-ось 10 років, а ситуація та ж сама, тільки ДТП тепер там регулярно, стабільно й тричі на день.
Я проаналізувала повідомлення у соцмережах ОРДЛО щодо ДТП, ситуація настільки дика, що не знаю, як коментувати. Кожен населений пункт в ОРДЛО за день має, як мінімум 2 ДТП, як максимум 5 (це велике місто).
В ДТП в ОРЛО загинуло за рік понад 700 людей, в ОРДО трошки більше 951. Травми отримали майже стільки. 70% ДТП це військова техніка та автомобілі мирних громадян, усе інше, це самі мирні громадяни, які гинуть під колесами чи становляться винуватцями трагедії на колесах.
Щодо ДТП за участю військових (не важливо, це росіяни-окупанти чи колаборанти з місцевих БТРО), то жоден з винуватців не був під слідством, судом чи покараний. Щодо ДТП за участю мирних громадян, тут теж цікава ситуація, якщо у винуватця трагедії є своя людина у комендатурі, справу закривали без покарання чи робили винуватим жертву.
Ось за вчора в ОРЛО два великих ДТП, обидва за участю військових. У Луганську БТР переїхав «жигулі», й якась секретарша військової колаборантської частини на Renault Sandero підрізала рейсовий автобус на великій швидкості (летіли обоє, але автобус по головній). Результат з 25 пасажирів 12 травмованих, 1 труп.
Це норма для ОРДЛО. Нагадаю, жодного разу водія у військовій формі чи водія, який має відношення до військової частини не було покарано. Кожен раз люди у соцмережах виправдовували військових «нечего лезть под колеса военным».
Окрім Луганська ДТП вчора були у Лутугіно (2), Краснодоні (3), Свердловську (5), Червонопартизанську (3), Ровеньках (4), Антрациті (2).
Якщо хтось з читачів читає мій блог регулярно, то для нього ця інформація не новина, про ДТП в ОРДЛО, як фактор війни та знищення мирного населення, я пишу регулярно. Й ось на що я хочу звернути увагу. Як тільки почалася окупація, люди немов подуріли. Немов хтось зірвав в них стоп-кран з моралі та чеснот. Хамство на дорозі, як фактор вчинення порушення правил дорожнього руху, тепер там норма.
Якщо у жінки чоловік на фронті чи має відношення до військових, вона «бикує» на дорозі так, що їй байдуже кого підрізати чи переїхати, дитину, жінку, інваліда. Чим крутіше номер авто, тим швидше швидкість. Чим більше зброї у салоні авто, тим більше безкарності та понтів.
Але, що дивує, мешканці ОРДЛО завжди на боці винуватців, тобто тих, хто скоїв злочин, особливо, якщо це військові. Що не дивує, а вводить у ступор – це абсолютна байдужість людей до людей.
Нещодавно глядачів Ютуб-каналів шокувало відео з Луганська, де військова машина (здається бензовоз «Урал») на пішохідному переході збиває жінку й переїжджає її передніми та задніми колесами. Жінка залишається лежати, машина їде, люди йдуть, розмовляють по телефону, їдуть машини, оминаючи труп, жоден не підійшов хоча б перевірити чи жива, ніхто не викликав «швидку». Просто йшли по своїм справам, просто їхали, просто не помічали. Я не знаю, що там вбило у людях людину. Немов отой триколор, що накрив Луганщину, знищив там усе людяне.
«Тут люди ходять, як зомбі», – написала мені землячка, «як у вашій книзі «Все буде Україна» «я почуваюсь як у кіно про зомбі, всіх вже вкусили, а мене ні».
Людям байдуже на горе. Люди настільки звикли до трупів, до ДТП, до того, що військові можуть покарати свідків, що просто проходять мимо, щоб не накликати біду на свою голову. А ще, люди настільки звикли до того, що критична маса суспільства завжди на боці військових, колаборантів та окупантів, що бути проти, звинуватити військового, це підписати собі смертний приговор, бо суспільство почне травлю «это шпион, укроп, фашист».
В ОРДЛО з ДТП наразі така ситуація, як й на росії. Але на росії вона завжди, а ось на Луганщині це почалося саме з окупації. Дуже багато водіїв міського транспорту виходять на рейс п’яні чи під наркотою. Автобуси та «маршрутки» в такому стані, що люди випадають на ходу. Байдужість людей, хамство на дорогах, небажання дотримуватися правил дорожнього руху.
А ось дороги тут наразі гарні. Так, окупанти вкладають дуже багато грошей у ремонт доріг в ОРДЛО, особливо трас, які пов’язують ОРДЛО з росією, наприклад, Луганськ-Ростов. Тому кількість ДТП тут зростає, як тільки кладуть нове дорожнє полотно.
Коли на трасу вилітає камуфляжне авто з відзнаками якогось військового підрозділу (не важливо російського чи колаборантського) люди стараються зупинитися чи триматися обочини, зменшити швидкість, щоб не потрапити у халепу.
Збільшення концентрації військових вдарило по дорогам Ростовщини. Там теж, як й в ОРДЛО, зросла кількість ДТП винуватцями яких є військові, а жертвами мирні громадяни.
