До кінця 2028 року Туреччина зможе забезпечувати більше половини своїх потреб у газі за рахунок нарощування власного видобутку та збільшення імпорту зі США — цей поворот може призвести до скорочення останнього великого європейського ринку для російських та іранських постачальників, повідомляє Reuters.
Вашингтон публічно чинить тиск на союзників, включно із Туреччиною, що входить до НАТО, з вимогою скоротити енергетичні зв’язки з Москвою та Тегераном.
️Диверсифікація поставок також зміцнить енергетичну безпеку Туреччини та підтримає її амбіції стати регіональним газовим хабом. За словами аналітиків, Анкара має намір реекспортувати імпортований зріджений природний газ (ЗПГ) та власний видобуток до Європи, використовуючи російський та іранський газ для внутрішнього споживання.
«Туреччина вже давно дає зрозуміти, що має намір скористатися глобальним надлишком ЗПГ», — зазначив Сохбет Карбуз з Середземноморської організації з енергетики та клімату, що базується у Парижі.
росія залишається найбільшим постачальником газу до Туреччини, проте її частка на ринку знизилася з більш ніж 60% двадцять років тому до 37% у першій половині 2025 року. ️Довгострокові контракти рф з Туреччиною на постачання 22 млрд. кубометрів газу на рік трубопроводами Blue Stream і TurkStream близькі до завершення. Контракт Ірану на 10 млрд. куб. м спливає в середині наступного року, тоді як угоди з Азербайджаном на загальний обсяг 9,5 млрд. куб. м діють до 2030 та 2033 років.
Хоча Туреччина, ймовірно, продовжить частину цих угод, за словами Карбуза, Анкара добиватиметься більш гнучких умов і менших обсягів, щоб підвищити диверсифікацію поставок.
Одночасно країна активно розвиває альтернативні джерела. Державна компанія TPAO збільшує видобуток на родовищах, а державні та приватні компанії розширюють термінали для імпорту ЗПГ із США та Алжиру.
За розрахунками Reuters, внутрішнє виробництво та законтрактований імпорт ЗПГ зростуть з 15 млрд. куб. м цього року до більш як 26 млрд. куб. м щорічно з 2028 року порівняно з 15 мільярдами 2025-го.
️Імпорт ЗПГ із США подвоїться. Ці обсяги покриють більше половини річної потреби Туреччини в газі (близько 53 млрд. куб. м), скоротивши частку трубопровідних поставок приблизно до 26 млрд. куб. м — значно менше за нинішні 41 млрд. куб. м за контрактами з росією, Іраном та Азербайджаном.
На підтримку цієї стратегії Туреччина підписала серію угод з американськими постачальниками ЗПГ на суму 43 млрд. доларів, включно із 20-річним контрактом з компанією Mercuria, укладений у вересні.
За даними турецької енергетичної біржі, країна вже створила потужності з прийому ЗПГ в обсязі 58 млрд. куб. м на рік – достатньо, щоб повністю покрити власне споживання.
Проте російський газ продовжує надходити до Туреччини в повному обсязі, і в Кремлі підкреслюють, що енергетична співпраця з Анкарою залишається міцною.
«Оскільки Туреччині потрібно все менше російського газу, компанія BOTAS теоретично могла б припинити закупівлю у Москви протягом двох-трьох років, зазначив Олексій Білогір’єв з московського Інституту енергетики та фінансів. «Однак цього не станеться, тому що російський газ залишається конкурентоспроможним за ціною і створює надлишок, який BOTAS може використовувати для тиску на інших постачальників», – пояснив Білогір’єв.
️Міністр енергетики Туреччини Алпарслан Байрактар у жовтневому телеінтерв’ю заявив, що країна має закуповувати газ у всіх доступних постачальників — росії, Ірану та Азербайджану, проте наголосив, що американський ЗПГ пропонує вигідніші ціни.
️За словами Карбуза, після того як до 2028 року Європа повністю заборонить імпорт російського газу, Туреччина зможе використати російський та іранський газ для внутрішнього споживання, експортувати власний видобуток та реекспортувати імпортований ЗПГ.
У рамках стратегії перетворення на регіональний газовий хаб компанія BOTAS вже підписала угоди про постачання невеликих обсягів газу до Угорщини та Румунії.
