Бо це спосіб аналізувати досвід минулого. От давайте коротко нагадаю стратегічні бомбардування промисловості Німеччини в роки 2 Світової війни.
Спочатку ці бомбардування відрізнялись хаотичністю вибору цілей. Союзники бомбили німецькі міста, рівняючи їх з землею. Склади, воєнні об’єкти. Також бомбили ключових виробників. Потім шукали постачальників критично важливих деталей, як шарикопідшипники.
Однак жодне з цих бомбардувань не принесло результату і не змусили зупинитись німецьку воєнну машину.
Воєнна машина Німеччини стала аж через декілька років після початку стратегічних бомбардувань, а саме починаючи з літа 1944, коли союзники перейшли від хаотичного вибору цілей до системного бомбардування однієї стратегічної галузі - пальне. Тобто, синтетичне паливо і нафта. І лише після того як вони розбомбили всі заводи по виробництву пального, а німецькі танки з літаками залишились без пального, тоді вдалось зламати шалений опір німців.
Які висновки з цієї ситуації?
Стратегічні бомбардування не приносили результат, бо розпорошували зусилля на безліч різних цілей.
Незважаючи на вдавану очевидність пріоритетної цілі, її довгий час не помічали. Підозрюю, що тут високу роль зіграли безліч факторів. В минулих війнах, знищення промислової бази не грало важливої ролі і стратегічні бомбардування це була нова ніша воєнних операцій для командування, в якій потрібно було набиратись досвіду з нуля. Також в минулих війнах пальне не відігравало важливої ролі і командування не звертало уваги на цей важливий напрям постачання.
Результат ці стратегічні бомбардування принесли, коли союзники вирішили повністю знищити цю галузь і почали систематично її бомбити, аж поки виробництво не впало до нуля.
