Тому що на якомусь етапі розвитку ми попали в замкнене коло, з якого буде майже неможливо вилізти.
Поясню. Після розпаду Радянського союзу ми отримали величезні активи. Головною особливістю всіх цих активів, що в основному вони були створенні за рахунок величезних капіталовкладень, які профінансувало зовсім інше державотворення. І після здобуття незалежності не вимагало від нової держави - України - додаткових витрат.
Також економісти знають, що всі активи (заводи, обладнання, енергетична, залізнична, комунальна інфраструктура) мають властивість зношуватись. І саме тому, в приватних компаніях в структуру собівартості продукту закладають амортизацію, щоб потім за ці гроші профінансувати відновлення.
Так ось. В результаті халатної та злочинної приватизації, підприємці не тільки отримали за безцінь ці активи. Вони також потім юзали ці активи, забираючи весь прибуток собі. І амортизаційні відрахування навіть якщо і здійснювались, то дуже в невеликих обʼємах. А в капіталомістких обʼєктах, де амортизація може складати значні суми, це дозволило суттєво збільшувати прибутки.
І фактично, ті гроші від амортизації, які мали піти на модернізацію та структурну перебудову України, були виведені з економіки. Практично назавжди.
А зараз ми попали в таку ситуацію, коли країна потребує величезних капіталовкладень, але джерел для їх фінансування в нас не було створено. Попередні джерела, які могли б профінансувати їх, або зношені, або знищені.
Банківська система, яка теж могла б фінансувати ці капіталовкладення, в минулому також приймала участь в цих схема виведення коштів. Що потім привело до появи величезних обʼємів непогашених кредитів, а я нагадаю що наша країна світовий рекордсмен по долі цих кредитів. А зараз ця банківська система, де винних по зрозумілих причинах так і не знайшли, майже не фінансує ці капітальні інвестиції.
І наша країна опинилась біля розбитого корита. Гірше того, в поточних умовах нема виходу взагалі.