Чого бажав Путін, починаючи своє СВО в Україні?
Зробить Україну своїм сателітом щоб вона була під його контролем.
Але ж це можливо було зробити мирним шляхом,без всяких воєнних операцій.
Путін,Лукашенко завжди були популярні серед великою кількості українців.
Незважаючи на Майдан 2004 року, в 2010 році президентом України було обрано Януковича-російського агента,злодія і бандита.
Міністр оборони-росіянин,начальник СБУ-росіянин,премʼєр міністр-проросійський державний діяч,що ще потрібно було Путіну?
Так,дійсно,цілий рік Янукович розказував українцям байки про то що він домовляється з ЄС про умови вступи до цієї організації.
Путін ні слова йому не говорив про це.
І правильно,між підписанням декларації і вступом може пройти 5-10 років.
Я памʼятаю ,як Янукович ставив ЄС якийсь фантастичні фінансові умови- то дати йому €200 млрд,то 150.
І коли вже було все домовлено,Путін вирішив,що йому це не потрібно.
Звичайно, українці були обурені у своїх найкращих очікуваннях.
І що було далі?Янукович не вів себе,як український Президент.
Українці вимагали розʼяснень,чому їх цілий рік водили за ніс.
І спочатку на Майдані зібрались студенти, гаслом яких було протести проти рішення президента без усяких партій.
І коли б Янукович доступно розʼяснив би чому він прийняв таке рішення,все б закінчилось у зародку.
Але оточення у нього було проросійське і керував їм Путін. А в Росії крім сили нічого не розуміють.
І справжній Майдан почався після побиття студентів на Майдані,коли вони мирно співали пісні під гітару.
І тоді на Майдан вийшло біля мільйона киян.
Але Янукович з Путіним нічого не зрозуміли.
Коли не розходяться треба діяти більш жорстокіше.
Путін своєю жорстокістю зумів же поставити росіян в стійло.Може росіянам це подобається.
«Люди холопского звания-сущие псы иногда,
чем им сильней наказания,тем им милей господа».
Але Україна не Росія.І Путін це ніколи не розуміє.
Ось і зараз,коли його,так зване СВО, блискуче провалилося,він вирішив жорстоко і послідовно вбивати саму незахищену частину -мирне населення,стариків,дітей,жінок.
Він бажає заморозити їх, позбавити усіх необхідних засобів для виживання. Але його дії викликають тільки ще більшу ненависть і рішучість до опору всіх верств населення.
Він справді створює пекло в Україні своїми діями, але крім презирства та гидотності переважну кількість населення до нього не відчувають.
На це звернув увагу і кореспондент ВВС Джон Садворт,який побував в Київі після чергового бомбардування.
Після чергового тижня інтенсивних та смертельних російських бомбардувань українських міст, в соцмережах почали поширювати один фотоколаж.
На ньому два знімки - стара чорно-біла фотографія жителів Лондона, які стоять у черзі біля фруктово-овочевого кіоску серед руїн, які залишилися після масових бомбардувань 1940-1941 років, що увійшли в історію як "Бліц". А також інше фото – цього разу кольорове – яке створює вражаючий контраст.
На цьому суботньому фото покупці юрмляться біля подібних кіосків на півночі української столиці коли позаду них зловісно здіймається стовп чорного диму.
"Бомби не можуть зупинити ринки", – йдеться у підписі, що пов'язує два знімки.
Напередодні ввечері, коли сон міста знову перервали знайомі вибухи ракетних ударів та безпілотників, двоє людей загинули, а дев'ять отримали поранення. Наступного дня у Києві ще троє загинули і понад тридцять отримадли поранення.
Висновок очевидний. Замість того щоб зруйнувати моральний дух суспільства, різке посилення Росією атак на українські міста породжує дух стійкості, який нагадує Британію 1940-х років.
Коли я відвідав ринок, де все ще вирували чорні випари від ракетного удару по сусідньому складу, це відчуття стійкості ще посилилася.
Але через понад три роки після початку повномасштабного вторгнення війна вступає в нову фазу.
Бої зайшли в жорстокий глухий кут, і Росія все частіше атакує українські міста, розташовані далеко від лінії фронту.
Її повітряні атаки – з використанням балістичних ракет, шахедів та КАБів – посилилися.
Те, що Кремль наполегливо називає "військовими та квазівійськовими" цілями, зараз регулярно включає цивільні залізничні станції України, пасажирські поїзди, системи постачання газу та електроенергії, а також житлові будинки та підприємства.
За даними ООН, цього року загинуло майже 2000 мирних жителів, і разом це вже 14 000 з початку повномасштабного вторгнення.
Крім людських втрат, у геометричній прогресії зростає фінансовий тягар - і системи ППО коштують значно дорожче, ніж хвилі дешевих безпілотників, які відправляють для того, щоб їм зашкодити.
А Трамп все думає про умиротворення Росії, як в 30 роках 20 віку думали про «умиротворення» Гітлера.
Озираючись назад, легко насміхатися з політики умиротворення Великої Британії в 1930-х роках. Дійсно, деякі політики робили це навіть тоді.
І все ж ми іноді забуваємо, що людина, яку найбільше пов'язують з цією політикою, тодішній прем'єр-міністр Невілл Чемберлен, мав значну підтримку з боку США, які поділяли його глибокий страх повторення жахів Першої світової війни.
Президент Трамп, схоже, має подібні побоювання сьогодні,і не бажає зрозуміти що Путін розуміє тільки силу.
Небагато українців, з якими я розмовляв цього тижня, мають сумнів у тому, що уроки історії актуальні.
"Росія зупиниться тільки тоді, коли потоне у власній крові, - сказав Євген Магда, професор Національного авіаційного університету в Києві. - Україна це довела. Чим раніше Захід це зрозуміє, тим краще для всіх нас".
Федір, який на ринку продає гарбузи та моркву зі свого городу, розповів, що теж прокинувся від сили ракетного удару неподалік.
"Путін розуміє тільки силу, – сказав він. - Нам потрібно знищити їхні аеродроми та їхні заводи, які виробляють ці снаряди, бомби та ракети".
Найбільший ризик, припускає він, полягає якраз у поступках, переговорах чи умиротворенні - хай які добрі наміри в це не закладають, це тільки заохочуватиме авторитарний режим.
"Європа думає, що він заспокоїться після України? – запитав Федір. - Якщо він візьме Україну, він піде далі".
Про політику «умиротворення»з такими режимами,як у Гітлера і Путіна чітко сказав Вінстон Черчилль:
«Ви вчинили кожен можливий злочин під сонцем. Там, де опір був найслабшим, ви поводилися найжорстокіше. Ви перші почали все бомбити. В нас не буде перемир'я чи переговорів з вами, жахливою бандою, яка втілює задуми злої волі. Робіть якнайгірше – ми вчинимо якнайкраще".
Ці слова пролунали у липні 1941 року після того, як британці пережили Бліц.
Цей період від вересня 1940 до травня 1941 назвали на честь нацистської стратегії блискавичної війни – Blitzkrieg.
А зараз ми переживаємо такий же самий час.
