Не минає й тижня, щоб найбагатша людина світу, засновник компаній "SpaceX", "PayPal", Neuralink і The Boring Company, головний дизайнер, генеральний директор і голова ради директорів "Tesla Inc." Ілон Маск не ворохобив інформаційний простір своїми екстравагантними вчинками чи висловлюваннями. Причому, багато з них діаметрально різняться своїм, так би мовити, "ідеологічним спектром", - роблячи з автора то радикального лівака, то прихильника жорстоких деспотій.
Минулого тижня Маск відзначився скандальною заявою, з якої випливає, що це Україна "атакувала більшу армію, яка мала глибоку оборону, мінні поля і сильнішу артилерію, коли Україна не мала переваги в бронетехніці чи в повітрі". Щобільше, мольфар-цинік передбачив, що "впаде й Одеса", і таким чином Україна втратить вихід до моря.
Немає, мабуть, сенсу казати тут про шкідливі звички, до прикладу, схильність Маска до вживання наркотиків, — про це сказано чимало, причому з уст навіть його найближчих приятелів. Щобільше, сам він жартує, що вживання кетаміну йде на користь інвесторам його Тесли. А кетамін — це дисоціативний наркотик, який може впливати на зорове і слухове сприйняття людини, а також викликати відсторонення від реальності.
Та пояснювати відірваність багатія лише пристрастю до дурману, як на мене, легковажно та й, м’яко кажучи, некоректно.
Ну, до прикладу, скандальне рішення власника "StarLink" вимкнути супутниковий зв’язок для українців на фронті у найкритичніший момент наступальних операцій навряд чи спало на думку Маскові під впливом кетаміну, екстезі чи галюциногенних грибів з бутик-готелю в Сан-Хосе-дель-Кабо, де він полюбляє розважатися з друзями. Це при тому, зауважу, що мільярдер сам вирішив допомагати нашим воїнам, надавши ЗСУ тисячі старлінкових станцій…
Причини, як на мене, — у характері та амбіціях Маска. Людина, яка, здавалося б, має все, — відчайдушно відчуває брак влади над іншими. Ні, не влади у сенсі формування людських звичок чи споживацьких інтересів, — тут Ілон неперевершений. А влади над людськими долями, тієї, про яку каже Дональд Трамп, розповідаючи про Путіна і дозволяючи йому "чинити, з біса, все, що йому заманеться".
Ось і Маскові хочеться робити схоже, але, як видається, саме це в нього не виходить. Навіть у тій історії зі StarLink стирчали вуха китайців, які, подейкують, натякнули Ілонові на "невчасність" його допомоги Україні.
Маск постав у ситуації, коли його дітище стає заручником політичних ігор значно впливовіших і могутніших сил. А тепер ще й у палаті представників взялися розслідувати ймовірний продаж супутникових станцій Росії. І знову, здавалося б, могутній Ілон є забавкою в чужих руках…
Тому потуги Маска, його нездатність розрізняти лідерство та домінування, трансформуються у дивацькі рефлексії за прикладом останньої. Відомо, що Донні, у пошуках грошей для своєї виборчої кампанії, взявся було нахвалювати власника Тесли та організатора майбутньої подорожі на Марс. Трамп має для цього вагомі підстави, окрім коштів, — Маск неодноразово заявляв про свою антипатію до Байдена, — а це на руку топреспубліканцю. А підтримавши божевільну ідею розпуску НАТО, — просто відкоментувавши твіт Девіда Сакса (економіста та бізнесмена), — Ілон лише хлюпнув єлею на вразливу душу Донні.
Однак, коли пішло про фінанси, мільярдер не забарився з відповіддю, категорично ствердивши, що грошей не даватиме жодному з кандидатів. Bloomberg, який першим написав про відмову Трампові, зауважує однак, що це не завадить фінансуванню політичних комітетів (організацій зі спеціальним статусом у США, які збирають кошти на політичні кампанії) або на інші політичні цілі. Бо такі пожертви може робити будь-хто з американців.
І ось нарешті, — наприкінці минулого тижня, — Маск, так би мовити, обрав політичні кольори. "Сьогодні я вважаю, що нам потрібна "червона хвиля", інакше Америці прийде кінець", - вважає товстосум. Навряд чи він має на увазі комуністів, червона барва присутня на символіці "слонів".
Та повернімося до нереалізованих амбіцій товстосума. Я б не сказав, що Маск має підстави скаржитися на відсутність впливу чи навіть статусів. У Пентагоні та NASA давно говорять про те, що в багатьох справах Ілона сприймають як представника уряду. Журнал New Yorker свого часу присвятив цьому феноменові цілу статтю. Процитую: "Нинішні та колишні чиновники NASA, Міноборони, Мінтрансу, Федерального авіаційного управління та Управління з охорони праці розповіли, що від впливу Маска тепер нікуди не подітися, а деякі взагалі зізналися, що сприймають його як негласного представника влади".
А днями Reuters повідомив, що SpaceX будує для Пентагону мережу супутників Starshield, від яких, за словами джерел, "ніхто не зможе сховатися".
Та, попри таке всесилля, сурогатний варіант, мабуть, не влаштовує ексцентричного багатія. А тому він наразі змушений або струшувати повітря своїми несосвітенними заявами, або ж обирати тролінг щодо тих, кому належить справжня влада.
Українці мають свій, так би мовити, жаль на Маска. То він говорить про безперспективність нашого опору Росії, то тепер розгорнув цілу кампанію тиску на сенаторів, аби ті не квапилися з ухваленням закону про американську допомогу. Можливо, таким чином прагматичний бізнесмен натякає на відсутність у Заходу чітких стратегій протидії Росії, а тому наполягає, що, мовляв, "Росія не може програти". "Тим, хто хоче зміни режиму в Росії, варто подумати про те, хто та людина, яка може усунути Путіна, і чи буде ця людина миротворцем? Напевно, ні", - каже Маск.
А, можливо, це лише тролінг, однак цинічний та, я б сказав, брутальний до краю… Бо це тролінг на чужій крові.
Завжди, коли пишу про Маска, згадую фільм "Не дивіться вгору". Там теж був такий собі Маск — Пітер Ішервелл, який, врятувавши себе та політичну еліту від апокаліпсиса на Землі, потрапив на райську планету і подумав: "Ми непогано тут приживемося". Чим все закінчилося, — бачили всі…
