От саме в такі ранки після чергового масового вбивства наших людей ракетами та шахедами як ніколи чітко розумієш важливість дій, а не слів.
Можна скільки завгодно присоромлювати клятого Трампа за те, що він мовчить. І це правильно, і це варто робити. Трамп і правда клятий.
Але присоромлення не полетить на територію рашки. І не завдасть удару у відповідь.
От коли хочеться згадати весь цей триндьож від Зе-влади і піар на ракетах. 3 тис. на рік, так? Які от-от мають полетіти і знести все у ворога. Вже роки так 1,5 мають.
Але не летять. Бо нема ні системної роботи, ні розуміння як налагоджувати виробництво, ні бажання реально воювати, а не заробляти і отримувати аплодисменти. Бо гроші витрачаються на всяке популістичне лайно типу кешбеків чи корупційне типу російських реакторів для АЕС. А ракет - так і нема. І ніхто їх нам не дасть в нормальній кількості.
Скільки ще треба таких ночей, щоби всі в країні зрозуміли просту істину: тільки наші ракети можуть зупинити їх ракети. Ніякі потужні промови, незламні форуми миру і рішучі заяви з відосиків не зупинять того, хто просто хоче тебе вбити. Та й не приховує це.
Тому повторюю й повторюю - поки Україна не має власних ракет, війна триватиме. Поки ми на кожен такий удар не будемо випалювати окупантам хоча б прикордоння у відповідь - це триватиме.
Досить сподіватися на диво, Трампа, світову спільноту. Кожна копійка, кожне зусилля має бути спрямоване на виробництво зброї. І в першу чергу - ракет.
По нам прилетіло 55 ракет? Значить, сьогодні ж у відповідь має полетіти хоча б стільки ж. Тільки таку мову розуміють рашисти.
Ніхто не завадить вести перемовини про мир, але іншою рукою відповідати ворогу на кожен удар. І тільки так можна заслужити повагу. Навіть у Трампа.
Тому вже нудить від голосних слів з Банкової. Або дійте, або зваліть нафіг. Досить криків і піару - на 4-й рік війни час діяти.
