Природа любить ієрархію – вона дозволяє упорядковувати хаос.
Так у тварин є домінантний самець (самка), у птахів вожак, у комарів, мурашок матка, а в людей – царі, королі, імператори, президенти...
Та якщо у природи відбір відбувається згідно своїх законів – незважаючи на те, що природа не була знайома ні з Дарвіном, ні з його теорією (насправді, з гіпотезою), – то людина, винайшовши такий спосіб, як брехня, лукавство, відсунула Дарвіна й запровадила свій модус.
Владу беруть.
І не тільки силою...
Та кожна влада тимчасова.
Але про це забувають ті, хто щойно її посів.
Оговтавшись від стресу, новоспечені владці відразу приступають вибудовувати механізми, які дозволили б їм залишатися при владі якнайдовше.
Наймають всіляких там арестовичів, дають їм гроші, телеканали, щоб ті творили образ.
І ті стараються.
А временщики, укріпившись, забувають навіть про те, що за дверима їх може підстерігати смерть...
І ніхто й не задумається про природу влади. А даремно.
До влади людину жене страх, прагнення наживи (а це теж страх), амбіції та – і це важливо, – благородна мета.
А ще – в незрілому суспільстві певна група мерзотників знаходить більш-менш підходящу особину, роблять йому «розкрутку» і приводять до влади.
З примітивною метою – конвертувати діяльність цієї влади.
Для цього необхідно зовсім мало – одурманити народ.
Найбільша хиба незрілих (синонім незрілий – зелений) – одні вважають, що в них є власна думка, инші – що в них є привілей. Не обов’язок, а привілей. Та впевненість, що мають владу над людьми і право розпоряджатися ресурсами та фінансами, як своєю власністю.
Трагічна некомпетентність.
Теза, що влада «слуга народу», помилкова.
Слуга повинен слухатись хазяїна.
Оскільки народна стихія не однорідна, строката, найчастіше з протилежними вимогами, то слухати такого хазяїна, значить, приректи цього хазяїна на руйнування його засад. Часто на поразку.
Теж саме – влада найманий клерк. Клерк не здатний до продуктивної праці. Він виконує примітивні функції. А для державотворення цього замало.
Влада повинна відчувати себе господарем.
Добрим господарем на великому господарстві, де на всіх ділянках має бути порядок.
Розуміти світову кон’юнктуру, задіяти ресурси так, щоб вони не тільки давали прибуток, а й мали можливість відновлюватись.
Так зробив у Сінгапурі Лі Куан Ю.
За кілька десятків років він з командою з нічого зробив могутню державу.
При тому там своїх природних ресурсів нема зовсім.
Зате у цього керівника (та в команди) є і амбіції, і благородна мета...
Найперше, він оголосив безпощадну війну корупції. І не зупиняється й до сьогодні.
Метод війни такий:
кандидатам в корупціонери дали зрозуміти, що для них найвигіднішим є чесний бізнес.
Альтернатива – тюрма, ганьба і позбавлення статусу. Навічно.
Чому Лі Куану Ю вдалося зробити економічне чудо.
У суспільства був запит на честь і гідність людини.
Питання до української нації.
Чи може в українця появитися такий запит?
Якщо може, то коли й при яких умовах?
Путін, як наркоторговець, усе життя перебував (перебуває) у страху. Щоб побороти той страх, він зі своєю компанією мусили взяти в Росії владу.
Якби він цього не зробив, то нарко конкуренти знищили б його.
А потім – страх владу втратити.
Тому, щоб утриматись, він здатний на все.
Навіть на руйнування Росії.
Що й робить успішно вже 20 років. І що важливо – страх його не покидає. Навіть більше – посилюється до безумства.
Ще більше – таким же страхом він заразив понад сто мільйонів росіян.
Та найгірше: як наслідок – основою ідеології нації стало соціальне божевілля... І на довго...
Якщо не навічно.
Парадокс фрази Ф. Тютчева «Умом Россію нє понять» у тому, що того «ума» в Росії просто нема. Нація безумців.
Аргумент? Будь ласка.
За вуглеводороди до Московії при Путіні приходило стільки грошей, що кожному росіянину щомісяця припадало б 2000 доларів. Це 24 тисячі доларів на рік отримував би кожен росіянин від новонародженого до старого.
Це не фантастика.
У Кувейті за нафту, яка йде на міжнародний ринок, кожен громадянин отримує 65 тисяч на рік.
Путін з компанією бандитів пограбував росіян так, як ще ніхто у світі нікого не грабував. І що? Вісімдесят відсотків підтримує грабіжника.
То де тут розум?
Зеленського теж мучить страх.
➤ Найперше, він розуміє, що самозванець.
Люди обирали Голобородька.
➤ Друге, він уже збагнув, що група впливу його просто використовує.
І тут у нього когнітивний дисонанс – зрозумів, що натворив.
Точніше – що з ним зробили...
Чоловік заплутався.
Таке буває.
На щастя, у нього є вибір – стати на бік правди й справедливости й скористатися тим, що Доля йому піднесла на блюдечку.
Для цього треба зовсім небагато – обрізати ниточки, за які його смикають, і зрозуміти, що в нього вибір обмежений.
Або він захищає Україну, або шукає можливости заглянути злочинцю в очі, про що час від часу заявляє.
Щоб обрати перше, потрібна воля (на їхньому жаргоні – яйця).
Друге може привести його до загибелі...
Бункерний карлик тримає за горло не тільки його та ще багатьох українських політичних фігурантів (назвати їх політиками рука не піднімається).
Він вчепився у горлянку і Макрону, і бабі Меркель, та багатьом західним пігмеям рангом нижче.
Нагадую.
На руйнування західного світу він виділяв 80 (вісімдесят) мільярдів доларів щорічно. І ці гроші давав йому Захід.
Це теж війна.
Війна за лаштунками.
Вона така ж, як і в окопах. Тільки набагато страшніша.
В окопах гинуть тисячі, за лаштунками приносять у жертву мільйони.
А психічно скалічених десятки мільйонів.
Шкода, але Європа не зрозуміла того вчасно.
Та вона й зараз не все ще розуміє...
Ми є свідками всепланетарного зламу.
Його початок – український Майдан та українська кров...
І в центрі цього зламу – Україна.
А в Україні – Воїн. Затям! Тут нейтральних бути не може.
Якщо ти вважаєш, що ти поза процесами – ти працюєш на ворога.
Вважаєш, що це тебе не стосується – працюєш на ворога.
Ти образив воїна – працюєш на ворога.
Ти поширив брехню ворога, ти допоміг ворогові...
І розплата до тебе прийде! Обов’язково!
Це Закон Всесвіту...
На шальках терезів – бути людству чи згинути.
І від тебе залежить, куди схилиться стрілка.
Сьогодні добре те, що Зеленський поки що йде за подіями, а не формує їх (?- В.С.).
Та є ризик, що московська агентура – нею кишить вся Україна – може його переорієнтувати.
Оте хворобливе прагнення зустрічі з воєнним злочинцем підтверджує загрозу.
Він навіть про майбутню нашу перемогу говорить так, наче провинився і вибачається... «У нас іншого виходу немає». (Алло, Фрейд...)
Мусимо усвідомити намертво: дії влади під прямим чи непрямим впливом ворога, для країни є смертельною небезпекою.
Приклад?
Тільки один з багатьох – розмінування оборонних ліній...
Сьогодні, зважаючи на розхристаний психологічний стан суспільства, влада мусить:
➤ Найперше – організувати захист держави від ворога.
➤ Друге – очиститись від ворожої агентури.
➤ Третє – захистити психологічне здоров’я нації (зачистити інформаційний та культурний простір).
Перше робиться завдяки нашим військовим – переважна більшість наших воїнів справжні супермени(!) – та допомоги західних країн.
Другого і третього – навіть не проглядається.
Наш інформаційний простір відкритий для ворога, а для своїх звужений до Фейсбука та Ютуба.
Якщо спочатку телемарафон сприймався, як щось нормальне, то зараз більшовицька тенденція з нього просто випирає.
Простежуються всі вияви.
А дехто з ведучих так і проситься продатись.
І жалко людину, і гидко.
А це не сприяє психологічному здоров’ю громадян.
Навпаки.
Розуміння проблеми – ключ до її розв’язання.
Нас обрала історія, і ми мусимо виконати покладену на нас місію – перемогти всесвітнє зло. Молімося, щоб Бог дав нам сили і мудрості здійснити це.
З Богом – до перемоги!
