Зе спитав свого друга Бориса, як їм вдається приводити до влади розумних. – «У нас дурень на дурні й дурнем поганяє», – додав після запитання.
– «Ми провадимо тестування, і там з’ясовується IQ кожного», – відповів Борис і додав: «Скажімо, питання: син мого батька, але не я, хто се?»
– «Ох ти! – здивувався Зе. – Обов’язково запроваджу це в нас»…
Покликав Кулебу і так строго: – «Дімон, син мого батька, але не я. Хто се?»
– «Як хто, – здивувався Кулеба. – Мій брат».
– «Ти розумний, іди працюй». Покликав Арестовича. «Люся, син мого батька, але не я. Хто це такий?»
– «Скажу так. Це питання філософське, – відразу заговорив Арестович. – Якщо коротко, то і батько, і син – суть культури, але ось питання, що таке культура, якщо не проблематичне, то вимагає актуалізації і класифікації. Є велика культура… ну, така, яку ледве видно, а є маленька, яку видно добре, але її не видно… Думаю, суть питання у тому, що це складне питання».
– «Я тебе не про філософію. Я сам філософ. Питання конкретне: син мого батька, але не я. Хто се?»
– «А чорт його знає».
– «Дурак ти, Люся. Це брат Кулеби»…
Зе залишився задоволений – провчив дурня.
Арестович теж пішов задоволений – отримав відповідь на тест…
Сумною зосталась Україна…