1. Сектор послуг у рф знову «просів»: індекс PMI упав нижче позначки зростання.
- Червневий індекс ділової активності PMI у сфері послуг росії склав 49,2 пункта проти 52,2 у травні, повідомила S\&P Global.
- Значення < 50 означає скорочення, тож 11‑місячна «серія зростання» завершилася.
- Фіксується падіння випуску та нових замовлень: компанії скаржаться на слабкий попит і подальше подорожчання кредитів через все ще 20‑відсоткову ключову ставку ЦБ.
- Композитний PMI (виробництво + послуги) опустився до 48,5 пункта (з 51,4 у травні), підтверджуючи, що спад охоплює і промисловість (раніше її PMI провалився до 47,5).
- У S\&P Global попереджають: стійке зниження замовлень і скорочення штатів підвищують ризик технічної рецесії вже в ІІІ кварталі, особливо у «громадянських» секторах, які не підживлюються воєнними держзамовленнями.
2. москва скасувала мито на вивезення пшениці, опустивши його з 56 рублів до нуля.
- Такий крок радше підкреслює глибину проблем, аніж відкриває нові можливості. російські фермери сидять на гігантських запасах зерна, але попит на їхню продукцію стрімко тане: за підсумками сезону експорт просів майже на третину, а червневі відвантаження скотилися до чверті торішнього рівня.
- Причини очевидні—санкційні бар’єри, зриви логістики та демпінг інших постачальників, які витісняють російське зерно з традиційних ринків.
- У кремлі сподіваються, що безмитний режим підштовхне продажі, але насправді він лише демонструє відчай: рекордний урожай перетворився на баласт, а валютна виручка галузі стрімко скорочується.
- Для російського бюджету це означає ще один провал експортних доходів, а для світового ринку—зрозумілий сигнал: російська аграрна «надпотуга» захлинається власним зерном і змушена відпускати його майже задарма.
3. російський експорт до США зріс до максимуму за 2 роки — але обсяги все одно мізерні, а залежність від санкційного сірого імпорту лише зростає.
- За даними US Census Bureau, у травні імпорт російських товарів до США підскочив до $540 млн — найвищого рівня з березня 2023 р. (+10 % за місяць).
- Поставки зі США до рф теж трохи збільшилися (до $51 млн), але сумарний двосторонній обіг ($590 млн) усе ще у 15–20 разів менший, ніж до 2022 р.
- Для порівняння: лише за добу Москві треба ~$300 млн на війну. Тобто навіть «рекордний» травневий експорт перекриває військові витрати менш ніж на два дні.
- Зростання зумовлене не відновленням нормальної торгівлі, а точковими «дірами» у санкціях (паладій, титанові заготовки, мінеральні добрива). Будь‑яке нове обмеження Вашингтона легко «обнулить» цей «рекорд».
- Попри медійний шум, США залишаються для кремля маргінальним ринком: нині частка Америки в експорті рф — менше 1 %.
- Це ще раз підкреслює, що російська економіка дедалі більше залежить від Китаю, Індії та сумнівних «бізнес‑хабів» у Дубаї й Стамбулі, а не від Заходу.
4. ОПЕК+ знову відкручує вентиль: ще +548 тис. барелів на добу у серпні.
- На онлайн‑засіданні 5 липня вісім країн ОПЕК+ (Саудівська Аравія, росія, ОАЕ, Кувейт, Оман, Ірак, Казахстан та Алжир) вирішили прискорити вихід із добровільних скорочень і додати на ринок іще 548 тис. барелів на добу вже у серпні. Це на 137 тис. б/д більше, ніж темп попередніх місяців.
- Для москви — погана арифметика. Після серпневого кроку у грі залишаться лише 280 тис. б/д «заморожених» скорочень із початкових 2,2 млн.
- Фактично росія разом із партнерами повертає майже весь обсяг, яким утримувала ціни. Чим більше барелів — тим нижча ціна Urals і тим глибша діра у російському бюджеті.
- Саудівці тиснуть — кремль підкоряється. Ер‑Ріяд, що конче потребує ринку для власної нафти, продовжує диктувати умови. Для росії, яка загрузла у витратах на війну й торгує з великим дисконтом, додаткова пропозиція — ще один ціновий провал і загроза дефіциту доходів. Час працює проти рф.
- Після серпневого кроку виведено на ринок майже 1,92 млн б/д із квітневих добровільних скорочень.
- Тим часом американський та бразильський видобуток зростають, а попит просідає — тож ціна Brent уже балансувала біля 70 $ за барель.
- Для бюджету рф, що верстається з урахуванням 94 $ за Brent, це прямий касовий розрив.
- Наступний раунд 3 серпня. Якщо «дисципліна» ОПЕК+ збережеться, Саудівська Аравія може витиснути з партнерів і останні 280 тис. б/д, остаточно зваливши ринок у перевиробництво — а доходи росії в енергетиці — у вільне падіння.
- Таким чином, замість очікуваних високих цін москва отримує дедалі дешевший Urals, скорочення валютної виручки і ще більше ускладнений пошук грошей на війну й латання бюджетних дір.
5. Європарламент пришвидшує енергетичний розрив із росією: газ — до 2026, нафта — до 2027.
- Єврокомісія прописала повну відмову від російського трубопровідного газу до 2027 р.; головний доповідач Європарламенту Вілле Нійністьо заявив , що парламент спробує посунути дедлайн на 2026 р. і зробити документ «максимально жорстким».
- У законопроєкті — примусове розірвання довгострокових контрактів, детальні плани країн‑членів щодо «нульового російського газу» та посилений контроль за кожним кубом у мережі.
- Нііністьо хоче розширити заборону й на російську нафту: «мінімум — 2027 рік».
- Паралельно йдуть переговори, щоб уникнути багатомільярдних позовів «Газпрому» й «Роснафти» та зламати опір Угорщини й Словаччини; фінансових «відкупних» документ наразі не передбачає.
Що це означає для кремля?
- ЄС уже урізав російський трубопровідний експорт на дві третини. Якщо закон пройде у «жорсткішій» редакції, москва втратить рештки газових доходів на рік раніше запланованого, а разом із можливим ембарго на нафту — головне джерело валюти для ведення війни.
6. Німеччина зробила принциповий крок до зменшення залежності від російського газу: федеральний уряд схвалив розробку морського газового родовища поблизу острова Боркум у Північному морі.
- За оцінками, воно зможе покривати до 15% щорічного попиту країни — близько 13 млрд м³ на рік. Проєкт реалізує нідерландська компанія One-Dyas, яка вестиме буріння з боку Нідерландів, але з доступом до німецького шельфу.
- Потреба в двосторонній угоді виникла через те, що родовище частково лежить у німецьких водах. Дозвіл на роботи у Нижній Саксонії було надано ще рік тому, але федеральне міністерство економіки, яке очолював представник «Зелених» Роберт Хабек, блокувало рішення через екологічні ризики — ділянка належить до зони ЮНЕСКО.
- Тепер уряд дав «зелене світло» — очевидно, на тлі прискореної диверсифікації поставок енергоресурсів та бажання остаточно розірвати залишки газової залежності від рф.
- Цей крок ще раз демонструє, що в довгостроковій перспективі росія остаточно втратить європейський газовий ринок.
