"Чи можна завершити війну дронами та ракетами?" - Валерий Калниш

У 20-30-х роках минулого століття в США діяла Air Corps Tactical School (ACTS) сенс якою полягав у навчання офіцерів армійської авіації США тактиці, стратегії, організації повітряних операцій. Інтелектуальною зіркою цієї школи став Мейтленд Фейрчайльд який розробив теорію, згідно якої будь-яку війну можна виграти винятково повітряними силами, якщо знищити критичні елементи інфраструктури ворога.

Ця ідея настільки захопила американських військових стратегів, що коли в Європі почалися бойові дії, які згодом стали більш відомі як Друга світова війна, саме випускники ACTS взялися за розробку стратегії участі американської авіації у війні. Про те як ця теорія використовувалася, прогресувала, можна прочитати у Малкольма Гладвелла в його книзі «Бомбардувальна мафія».

У серпні 1941 року Групою планування Повітряних сил армії США був створений стратегічний військовий план — Air War Plans Division (AWPD-1). Він був покладений в основу використання кампанії по використанню стратегічної бомбардувальної авіації США під час Другої світової війни. Його автори вірили, що війну можна виграти точковими ударами з повітря по інфраструктурі ворога без масштабного залучення сухопутних сил.

Сто років тому ця думка виглядала як проривна і, як вірили, її автори – гуманним засобом ведення війни. Оскільки мова йшла не про тотальне знищення сил ворога — його армії та цивільного населення – а лише економічного базису, руйнація якого мала призвести до того, що противник просто фізично не зможе вести війну.

Цілі для ураження були згруповані у 8 категорій, об’єкти трьох були визначені як пріоритетні. А саме:

• Підприємства авіаційної промисловості, до яких відносилися заводи з виробництва літаків, двигунів, електроніки, озброєння і комплектуючих;
• Промисловість з виробництва підшипників;
• Об’єкти енергетика, зокрема, електростанції.

До інших п’яти категорій цілей були віднесені: нафтохімічна промисловість (переробні заводи та паливні бази); залізнична інфраструктура та транспорт; засоби зв’язку (телеграф і телефон, як без них); металургійні підприємства; військові бази та склади.

Нічого не нагадує?

Одразу прояснимо тему з підшипниками. 100 років тому підшипник був тем елементом, без якого не оберталася жодна вісь, двигун, трансмісія, рульовий механізм. Логіка була проста – б’ємо по підшипниковим заводам, значить знищуємо будь-яку військову техніку в зародку. Підшипником цього сторіччя є чіп.

Припущу, що ви ніколи не чули про Мейтленда Фейрчайльда. Але саме його теорію зараз знову намагається довести рф, постійно збільшуючи кількість атакуючих дронів та ракет по Україні. Згадайте лише кострубаті відмазки рашистського мзс про те, що вони «б’ють лише по військових об’єктах».

Добра новина для нас і погана для рашистів – теорія Фейрчальда хибна. Саме тому ми нічого про нього не знаємо і не можна назвати жодну війну яку хтось виграв лише авіацією, «гуманно» б’ючи тільки по підприємствам. Тому збільшення кількості дронів додасть нам проблем і, нажаль, збільшить кількість загиблих серед цивільного населення. Але не призведе до нашої поразки.

Я трошки поганяв ШІ по стратегічним візіям, як-то RAND Corporation, The Future of Warfare 2030–2040; Royal United Services Institute (RUSI), Lessons from Ukraine; U.S. Department of Defense Reports (2023–2024) та прикладам використання західної зброї на полях російсько-української війни і ось що вийшло.

Зверніть увагу на 4 та 5 пункти: «перемога без піхоти» та «злам морального духу». Навіть за умов зростання кількості повітряної атакувальної зброї та точності її ударів, зростає і бажання захистити себе. Не здатися, а протистояти.

У Гладвелла є цитата з британської хроніці 1940-х років часів «Бліцу», коли нацистська авіація що дня скидала тони бомб на Англію:

Лондон підіймає голову, струшує з себе уламки нічних нальотів і береться наводити лад. Щоночі його важко ранять, але ознакою велико бійця є здатність піднятися після удару. Так от: Лондон це робить це щоранку.

Додам від себе. Так от: нині кожне українське місто, яке потрапляє під удар рашистів, робить це щоранку.

Звісно, протистояти тільки одним духом дзижчачому Shahed-136, ніхто не збирається. Ми, як піонери використання БпЛА на полі бою, маємо знайти і захист від них. Нині, наскільки я розумію, вартість захисту дорожче ніж вартість зброї, якої атакує ворог. Міноборони говорить про якісь секретні розробки. Сподіваюся, все так і є. І відповідальні люди тільки й готуються продемонструвати нам рішення, які знівелюють дроново-ракетний потенціал рф.