І є декілька спостережень, які потрібно зафіксувати. Політичні помилки можуть і мають відбуватися. Але важливим є не помилка, а реакція на неї. Визнання і виправлення. Найбільша загроза - втрата довіри до інституцій. Це найголовніше. Далі ще декілька думок:
По-перше, знов провалена комунікація з суспільством, у якого запит на справедливість дуже висока. Тому не помічати настрої пасіонарної його частини є стратегічною помилкою влади.
По-друге, закон 12414 загалом може і корисний у частині досудових розслідувань щодо зниклих безвісти осіб, але шкідливий лише тим, що не прокомунікований з суспільством щодо незалежності НАБУ та САП. І прийнятий нашвидкоруч, у той спосіб, як голосувала монобільшість на початку каденції. Алу час вже не той. Не звертати увагу на реакцію суспільства - вкрай небезпечно за будь-яких обставин. Особливо під час війни.
По-тертє, оцінка ризиків підписання закону президентською командою здається дуже легковажною. Наслідки реакції ЄС , США та світової спільноти не враховані. До того ж продовжує працювати стратегічна помилка Президента і монобільшості в небажанні створення коаліції на час війни. «Ми й самі все зможемо» - то було і лишається поганим меседжем і хиткою політичною позицією. Це те, що вже важко виправити.
Була надія, що президент не поспішатиме з підписанням, або, враховуючи ризики просто заветує цей закон. Але не справдилося. Зараз є сподівання на Конституційний суд, який може завадити впровадженню закону. Але надія маленька, бо погано те, що потяг вже рушив, гальмувати важко. Довіру легко втратити - важко повертати(
***
Подивився багацько коментарів під публікаціями на різних медійних майданчиках і у соцмережах щодо протестів молоді проти закону 12414. І шо я можу сказати. Боти розганяють, а не боти підтримують декілька наративів. По пунктах:
Участь проплачена. Багато матюків. Не на часі - бо війна. Вони нічого не розуміють у законах, а пішли протестувати. Краще б протестували проти ТЦК. Краще б пішли на фронт. Все організував Порошенко або ще хтось.
Це, мабуть, головне.
Пригадав, як писали про революцію на граниті, помаранчову і революцію гідності. Те ж саме. І про заздалегіть заготовлені картонки навіть) Єдине, що забули додати - про наколоті апельсини.
Молодь, яка вийшла протестувати - не має досвіду революції на граниті, вона народилася вже після померанчової і знає про революцію гідності лише по відео і підручникам. Але вона не хоче, щоб за неї хтось вирішував. В неї є власна позиція, гідність, запит на справедливість і бачення майбутнього. Вони захищають не окремих персонажей, а інституції. Ось що важливо! Вони самі вже називають себе революцією картонок. А ті, хто цього не розуміє - хай самі йдуть на йух)
