Огляд
Сьогодні формат «коротко з різних напрямків»
(почнемо з Вовчанського, Великобурлукського та Куп'янського)
1. Вовчанський напрямок
(він же – Харківський, або Південно-Слобожанський)
Командування російського угрупування військ (УВ) «Север» намагається завершити свою, так звану «Волчанскую наступательную операцию», однак протягом останнього тижня стикається, у цьому сенсі, з низкою труднощів, незважаючи на постійні свої спроби прорватися в південному напрямку.
Оперативно-тактична група військ противника, до складу якої входить частина сил 6-ї загальновійськової армії (ЗВА), підрозділи 44-го, 11-го та 14-го армійських корпусів (АК), очевидно, «трохи застрягла» в районі Сінельникове — Цегельне — Вілча — Лиман і наразі не може — або просунутись на південь уздовж Сіверського Донця, або, навіть, повністю витіснити українські підрозділи з південної частини Вовчанська.
128-ма окрема мотострілецька бригада (омсбр) зі складу 44-го армійського корпусу противника, а також низка підрозділів 69-ї мотострілецької дивізії (мсд) 6-ї ЗВА, які, ймовірно, найактивніше брали участь у нещодавніх наступальних діях у районі Волчанська, «вчепившись» за Сінельникове і прорвавшись до північних околиць Вільчи, вже близько двох тижнів намагаються прорватися у її межі, а також зайняти Цегельне. Однак, у цьому сенсі, поки що, вони не можуть похвалитися значним успіхом (навіть у тактичному масштабі).
Крім того, ворог, який зміг закріпитися в кількох кварталах південної частини міста (район Вовчанського технікуму Національного технічного університету сільського господарства), також не може просунутися вздовж дороги на Білий Колодязь, хоча постійно атакує у цьому напрямку.
Очевидно, російське командування в цьому контексті відчуває певні «складнощі», обумовлені тим, що ЗСУ продовжують утримувати кілька кварталів у південній частині Вовчанська (район вулиці Паніна і на північ від неї), а також значну частину «приватного сектору» в районі вулиці Волкової.
У цьому контексті вороже командування, очевидно, змушене виокремлювати частину своїх сил і засобів, призначених для наступу на південь від Вовчанська, щоб блокувати ці українські позиції та використовувати їх для відбиття періодичних контратак ЗСУ на флангі їхніх наступаючих підрозділів. Усе це значно уповільнює російські війська, які намагаються прорватися до Білого Колодязя і вздовж східного берега Сіверського Донця на південь, у напрямку Верхньої Писарівки та Бугаївки.
2. Великобурлукський напрямок.
Протягом минулого та поточного тижня 6-та ЗВА ворога, очевидно, була змушена «відволіктися» від продовження свого наступу в напрямку Великого Бурлука, оскільки на сусідньому Куп'янському напрямку, де також задіяні сили та засоби з її складу (68-ма мсд), відбувалися події, які цьому зовсім не сприяли.
Проте ворог, у рамках виконання очевидного найближчого завдання цієї армії (охвату та обходу району оборони ЗСУ навколо Колодязьного) продовжує атакувати в напрямках Мілове — Амбарне та Красне Перше — Нововасилівка. Поки що, досягнувши пару тижнів тому рубежу Одрадне-Дворичанське, він не мав особливих успіхів.
Також, використовуючи свій плацдарм на Осколі, підрозділи цієї армії намагаються прорватися в напрямку Дворічна — Рідкодуб, атакуючи позиції ЗСУ в районі Довгеньке. Поки що — теж без особливого успіху.
Загалом, продовження наступу російської 6-ї ЗВА в напрямку Великого Бурлука наразі виглядає дуже проблематичним. З двох основних причин:
- Смуга 6-ї ЗВА значно розтягнута (від Вовчанська до Куп'янська), відповідно її частини та з’єднання (а також їх бойові порядки) розтягнуті.
- Цю ситуацію для ворога ще більше ускладнює те, що його 6-та армія досить активно і в значних обсягах бере участь у «штурмі та взятті» Куп'янська.
Тому продовження наступу військ (сил) 6-ї ЗВА в напрямку Великого Бурлука, найближчим часом, можливе з мінімальними шансами на оперативний успіх, на мою думку, лише за умови введення в бій у її смузі оперативного резерву УВ «Север» (ймовірно, частин та підрозділів 14-го АК). Або, з перегрупуванням 68-ї мсд цієї армії з Куп'янського напрямку на Великобурлукський.
3. Куп’янський напрямок
Командування УВ ворога «Запад» (ймовірно, відповідальне за захоплення Куп'янська), очевидно, у найближчому майбутньому буде змушене «шукати» додаткові сили та засоби для продовження своїх спроб окупації міста після успішних контратакувальних дій українських військ у самому місті та в «коридорі» на північ від нього (Западне — Голубівка — Радьківка — Кіндрашівка).
Наразі російське командування вперто намагається відновити наземне «сполучення» зі своїми підрозділами, оточеними в центральній та південній частинах Куп'янська (до двох неповних рот), діючи вздовж обох берегів Осколу (як з плацдарму, через Голубівку, так і атакуючи з боку Лиману Першого, на ділянці між Синьківкою та Осколом). Поки що – не дуже успішно для себе, оскільки, очевидно, дорога в районі Голубівки та лісосмуги на захід від цього села перебувають під щільним вогневим впливом ЗСУ, а їхня оборона в районі Синьківки має підготовлений характер.
Крім того, Кіндрашівка та Радьківка, відбиті ЗСУ, ще більше ускладнюють це завдання для ворога, оскільки дозволяють українським військам з цих позицій «накривати» південну частину плацдарму, куди, фактично, ворог тягне постачання та поповнення для «нужд Купянска», досить широким спектром відповідних вогневих засобів,.
Загалом командування російського УВ «Запад» може отримати додаткові сили та засоби для Куп'янська, головним чином зі складу своєї 1-ї танкової армії (ТА) — 4-а, 47-а танкової дивізії (тд), 2-а мсд та 27-а омсбр. Але, проблема, в цьому сенсі, полягає в тому, що її смуга також розтягнута, як і 6-ї ЗВА з УВ «Север» (від Куп'янська до Лиману).
Більше того, у боях за Куп'янськ й так ВЖЕ бере участь майже вся 27-ма омсбр з 1-ї ТА, а її 47-ма тд вперто намагається витіснити українські війська з плацдарму «перед» Куп'янськом (тобто на схід від нього), іншими словами, виконує не менш важливе завдання, ніж ті, хто власне «штурмує» сам Куп'янськ.
У свою чергу, 2-га мсд кілька місяців тому направила значну частину своїх частин і підрозділів на Лиманський напрямок (там було зафіксовано щонайменше два її полки — 1-й і 15-й мотострілецькі полки\мсп, розгорнуті на плацдармі на захід від Чорного Жеребеца), а 4-та тд зараз дуже тісно залучена до наступу на Борову. Й відповідно, також не має «зайвих» сил й засобів для Куп’янську.
Іншими словами, командування ворожого УВ «Запад» безумовно може забрати щось у 1-ї ТА для Куп'янська, але, в такому разі, це явно послабить його можливості в інших секторах і напрямках.
Наразі, наприклад, у напрямку Лиману одночасно діють частини та з’єднання зразу трьох армій УВ «Запад» — 1-ї ТА (частина сил), 20-а та 25-а ЗВА (майже повним складом). Зрозуміло, що саме в цьому напрямку зосереджені основні зусилля командування УВ «Запад» (відповідно, воно, очевидно, очікує швидко і «з ходу» захопити сам Лиман).
Напередодні вирішальних боїв за сам Лиман командування УВ «Запад» навряд чи вирішить послабити свій «напрямок головного удару», незважаючи на «Куп'янський конфуз». Зрештою, оточеними можливо пожертвувати, що не вперше для російського командування (особливо враховуючи те, що за російськими мірками, їх там «не надто багато»).
Якщо підсумувати за весь Куп’янський напрямок, то найімовірніший «сценарій» виглядає як той, що передбачає збереження російського плацдарму в районі Дворічної на північ від міста та одночасну активацію підрозділів російської 47-ї тд на схід від міста.
Це якщо розглядати вищезазначене питання виключно з точки зору військової доцільності. Але якщо військово-політичне керівництво ри-фи по справжньому «підстрибне і закипить» (особливо після історії з відео), то воно явно вимагатиме від своїх підлеглих військових «відновити статус-кво» в Куп'янську БУДЬ-ЯКОЮ ЦІНОЮ. Ось тут й розпочнеться найцікавіше, адже російському командуванню для виконання цього завдання знадобляться ДОДАТКОВІ сили та засоби, і не в малих кількостях. А за великим рахунком, їх, на даний момент, просто немає звідки взяти.
«Чарівна паличка» для таких випадків (повітряно-десантні війська та морська піхота, які російське командування використовує як «пожежну бригаду», тягаючи їх вздовж усього фронту), на даний момент, також здебільшого досить «тісно» залучені до боїв, причому на багатьох інших напрямках. У цьому сенсі, мабуть, лише 104-та десантно-штурмова дивізія (дшд) зі складу УВ «Днепр», можливо, може бути перегрупована на Куп’янський напрямок.
У наступному огляді ми розглянемо Лиманський та Сіверський (Слов’янський) напрмки.
