Ромська меншина в Угорщині це вже давно не лише соціальна чи культурна тема. Роками вони використовувались як стратегічний політичний ресурс, а у 2026 році перетворюється на один із ключових електоральних чинників, здатних вплинути на баланс сил у парламенті. Вперше за багато років ромська меншина перестала виконувати роль мовчазного електорального тилу, а опинилась в центрі конфлікту, що продемонстрував глибші проблеми угорської політичної системи. Власне, той скандал, який відбувся навколо заяви міністра будівництва та транспорту Яноша Лазара, став каталізатором процесів, які визрівали роками: напруження між інтеграційною риторикою влади та реальним станом справ у громадах.
Сьогодні роми становлять близько 876 тисяч осіб, а це приблизно 9% населення країни. Це не лише чисельно значна група це демографічно молода спільнота з високою народжуваністю. Кожна шоста дитина в країні має ромське походження. До 2050 року чисельність меншини може сягнути мільйона. Географія також має значення. До 60% ромського населення зосереджено на сході країни, а саме у прикордонних з Україною та Словаччиною регіонах Саболч-Сатмар-Берег і Боршод-Абауй-Земплен. У деяких школах Боршод-Абауй-Земплен понад половина учнів ромського походження. Водночас на заході та півдні, а саме Дьєр-Мошон-Шопрон, Чонград частка значно нижча. Це переважно невеликі сільські громади з населенням до 5 тисяч осіб, де роми живуть компактно, часто ізольовано від основної інфраструктури. Компактне проживання в малих селах із населенням до 5 тисяч осіб формує окремий соціально-економічний контур: обмежений доступ до якісної освіти, нестача робочих місць, сегрегація. Проблема не лише в бідності, а в тому, що вона в замкненому циклі низької мобільності. У довгостроковій перспективі це означає одне, що політична система Угорщини дедалі більше залежатиме від того, як інтегрується або не інтегрується ця частина суспільства. Саме ця залежність довгі роки була політичним капіталом влади.
Протягом 16 років правління партії Віктора Орбана та його політичної сили «Фідес» ромська меншина залишалася стабільно лояльною. Соціальні програми, тимчасова зайнятість, локальні інфраструктурні проєкти та співпраця з місцевими лідерами забезпечували високу лояльність, а якщо точніше , то за оцінками, до 90% підтримки в окремих округах. У 2022 році саме голоси в ромських округах допомогли зберегти абсолютну більшість у парламенті. Для влади це був приклад ефективної мобілізації «тихої периферії», малопомітної в національному дискурсі, але вирішальної в мажоритарних округах. Однак лояльність, побудована на соціальних важелях, виявилася менш стійкою перед символічною образою. Адже була заснована на патерналістській логіці: держава як благодійник, громада як отримувач.
І от 22 січня 2026 року під час зустрічі в Балатоналмаді теперішній міністр будівництва та транспорту Янош Лазар назвав ромів «внутрішнім резервом» для виконання брудної роботи, а якщо конкретизувати, то для чищення унітазів. Формулювання, яке в іншому контексті могло залишитися черговою політичною грубістю, цього ж разу стало тригером. І навіть попри подальші вибачення, формулювання все ж було гостро сприйняте як демонстрація реального ставлення частини політичної еліти до меншини. І тут дуже важливий фактор полягає в тому, що Лазар не просто якась периферійна особа. Це багаторічний соратник Орбана, колишній керівник канцелярії прем’єра, один із координаторів урядової політики, людина з амбіціями і впливом. І саме тому його слова сприйняли не як особисту помилку, а як симптом ставлення цілої системи. Очевидно, що після заяви відбулися протести у Будапешті, разом з тим і активізувалися громадські організації, медіа й соціальні мережі. Підняття такого “бунту” та масштаб самої події вивело питання з локального інциденту на рівень символу. Для багатьох це стало підтвердженням глибшої проблеми, де інтеграція лише декларативна і на ділі без реальної рівності. Ромські самоврядування зажадали пояснень і конкретних кроків. Вибачення міністра не зняли напругу, а сам прем’єр дистанціювався від скандалу, і провів зустрічі з ромськими лідерами, але жодних нових програм чи фінансових рішень оголошено не було. Скандал поки не призвів до реформ, але змінив атмосферу. Це створило вакуум, який почала заповнювати опозиція.
До інциденту «Фідес» уже відставала в опитуваннях від опозиційної сили «Тиса», пов’язаної з Петером Мадяром. Після скандалу розрив збільшився. Найболючіший показник полягає в падінні ромської підтримки з 90% до приблизно 60%. У масштабі країни це може означати втрату 3–5 мандатів у східних округах. Для системи, яка тримається на контрольованій більшості, це вже не статистика, а загроза. Партія «Тиса» на чолі з Петером Мадяром будує кампанію на трьох ключових наративах:
- Гідність замість патерналізму – роми як повноцінна частина нації, а не “соціальний резерв”.
- Інституційні гарантії – антидискримінаційне законодавство, десегрегація шкіл, прозорі програми зайнятості.
- Європейська перспектива – протиставлення ізоляційній риториці влади.
Вперше за багато років ромська спільнота перестає бути «гарантованим резервом» і перетворюється на електоральний фактор, але вже із власним порядком денним, де зʼявляється гідність, десегрегація освіти, реальні робочі місця. А особливо фраховуючи той факт , що «Тиса» будує свою кампанію на підтримці ромів, як частини нації – їх шанси на збільшення підтримки з боку ромів дуже зростають. Цей скандал оголив слабке місце влади, і полягає воно в контрасті і розбіжностях між риторикою інтеграції та фактичною сегрегацією. Опозиція ж намагається перетворити цей розрив на політичний меседж, що не патронат, а рівність і не «допомога зверху», а права громадян. Наразі ситуація виглядає так – «16 років при владі – і роми все ще в гетто». Протиставлення також символічне – «Орбан – система, що зневажає,а «Тиса» – альтернатива, що обіцяє гідність».
У публічному просторі рух опозиції підсилюється візуальними кампаніями, а саме туром Мадяра східними регіонами, активною роботою в TikTok та Facebook серед молоді 18–35 років. Особливу увагу приділяють районам з високою часткою ромського населення. Короткі відео, прямі трансляції, участь ромських лідерів думок, візуальні символи протесту, все це для того щоб створити ефект мобілізації. Важливо, що кампанія ведеться угорською та ромською мовами, із субтитрами, а це сигнал включення, а не зверхності. Ключові меседжі проходять по «болючим» темам – освіта, десегрегація шкіл, робота без приниження, фінансування програм підтримки. Водночас влада робить ставку на інерцію і сподівається, що емоційний сплеск згасне, а матеріальні стимули переважать образу.
Теоретично інцидент може стати переломним. Але історія угорської політики показує, що символічні кризи самі по собі не змінюють системи. Вирішальним буде не обурення, а організована мобілізація. Янош Лазар це типовий представник покоління політиків, сформованих у тіні Орбана. Він різко атакує опозицію, звинувачує Мадяра в корупції, і намагається зберегти рамку боротьби «система проти зрадників». Але скандал змінив фокус, адже тепер обговорюють не стільки опозицію, скільки моральну легітимність влади. У цьому сенсі Лазар став символом і ніяк не через посаду, а через формулу мислення, яку приписують системі, де лояльність важливіша за рівність.
Ромський фактор це не лише про 9% виборців. Це молоде населення, яке визначатиме демографічну структуру країни в наступні десятиліття. І це тест на здатність угорської політики вийти за межі патронатної моделі. Якщо «Фідес» втратить хоча б навіть частину традиційної підтримки в ромських регіонах, це може стати першим структурним зсувом за роки домінування Орбана. Якщо ж владі вдасться повернути довіру, то скандал залишиться епізодом. Також варто розуміти, що східні регіони Угорщини межують з Україною та Словаччиною. Будь-яка дестабілізація чи радикалізація може мати транскордонні наслідки, особливо з огляду на міграційні та безпекові процеси в регіоні. Для України важливо розуміти, що ромська спільнота в Угорщині це демографічний і політичний ресурс, чутливий до тем гідності, рівності та європейської інтеграції. У 2026 році саме ця спільнота може стати тією “тихою силою”, яка визначить, чи залишиться Угорщина в нинішній політичній парадигмі, чи почне рух до нової конфігурації влади. Однак одна зміна вже відбулася, адже вже зараз ромська спільнота більше не виглядає як «внутрішній резерв». Вона починає діяти як самостійний політичний суб’єкт. І в умовах напруженої виборчої кампанії 2026 року саме це може стати вирішальним фактором.
Скандал навколо Яноша Лазара оголив структурну суперечність між демографічною реальністю та політичною риторикою. Роми це не маргінальна меншина, а майже десята частина нації з високим потенціалом зростання. І у 2026 році саме їхній голос може стати вирішальним. І питання стоїть не лише в тому, хто переможе на виборах. Питання полягає в тому, чи зможе цей скандал змінити модель взаємин держави з їх найбільшою меншиною.
Секція “Дельта” групи Інформаційний Спротив
