Американський генерал на сенатських слуханнях щиро зізнався, що не думав, ніби українці зможуть освоїти «Патріоти», але, мовляв, «приємно здивували».
Мужик, блядь, ти серйозно? У нас до повномасштабної було 70 дивізіонів ЗРК, і це навіть якщо не рахувати малу зенітну, «Шилки» та інший розсип ПЗРК. Дивізіони С-300 стояли десятками, плюс частково оцифровані "Оси", «Буки», "Тори", підняли С-300В.
Так, ми отримали жорстку трьопку в першу ніч. Нам прилетіло бетонобійними по командних пунктах, нам випалювали очі, знищуючи РЛС на півдні. Противник кілька днів тиснув масою, застосовував вільнопадаючі бомби в районі Бородянки, Чернігова, в глибині наших позицій.
Але до того моменту, як ви зараз комфортно воюєте з Іраном і не втрачаєте жодної машини, росіяни вже тоді втратили понад 30 бортів. Купа елітних пілотів пішла в полон.
Я чудово пам'ятаю того льотчика морської авіації на колінах. У нього згоріла дупа, і через шматок випаленого комбеза підморгував опік третього ступеня. Він бомбив підстанцію під Очаковом, але не пощастило. І ми дуже швидко їх відучили.
Так, ви передали нам на той час засоби зв'язку та ПЗРК, давали безцінні попередження про старти ракет і працювали як наші «очі». Це величезна допомога. Але ту першу масовану ракетну атаку в кілька сотень «Калібрів» та у перші тижні відбили ми самі.
Ми стрибали на запасні позиції, виводили залишки дивізіонів з-під Каховки за річку, збивали ракети, а наші пілоти злітали на машинах кінця вісімдесятих років і не давали душити наше ППО.
І ми відбилися. Вони тупо перестали залітати за лінію бойового зіткнення. За FLOT пошептало бомбити чугуном.
У нас 4 атомні станції, на секундочку, це 15 працюючих ядерних реакторів. Альо, ми їх самі обслуговуємо, ми здали ще два за часів Незалежності і зараз успішно модернізуємо їх разом із вашим Westinghouse.
Ми самі робимо протикорабельні «Нептуни» та крилаті ракети.
Ми самі підняли з консервації С-300В і в першій кампанії висипали на голову противнику 150 балістичних «Точок-У». Нагадую: поляки свої згноїли, а ми — ні.
Альо, Пентагон, ви просто занадто довго працювали з Іраками та Афганістанами. Вони, бачте, були не впевнені, що ми освоїмо «Патріот».
«Ми хотіти твоя стріляюча палиця, білий чоловік» — це не про нас.
Ми взагалі з іншої ліги за культурою виробництва та розвитком людського потенціалу, мужик.
Ми — потужний актив, оазис відносної нормальності на цьому поплавленому пострадянському просторі з його вічними східними баями та нанолідерами з міцним рукостисканням.
А ти диви, приїхав в Україну, а тут, виявляється, мило є, зубна паста, швидкісний інтернет, нічого собі. Навіть виделками користуються...
Кирило Данильченко
