Питання обʼєднання Республіки Молдова з Румунією, яке раніше виглядало як просто потенційний варіант зараз стає вже сценарієм політичного майбутнього Молдови. Уніонізм, а саме політичний рух за обʼєднання двох держав розглядається вже з урахуванням часового контексту, адже війна росії проти України не просто змінила баланс сил в регіоні, а й поставила перед Молдовою дуже важливе питання, яке ще декілька років тому відкладалось. Якщо подивитись на Молдову сьогодні, то вона виглядає як країна, яка грає в дві гри, одна гра на бік Європи та Румунії, а інша – з росією. І Кремль в даному випадку не готовий втрачати навіть такі відносно малі союзи. Ідея обʼєднання Молдови з Румунією дедалі частіше постає серед політиків, але реальність показує, що поки що це лише політичний сценарій, а ніж конкретний план, який вже на шляху до реалізації.
Станом на сьогодні позиція Бухареста виглядає стратегічно виваженою. Президент Румунії Нікушор Дан і міністерка закордонних справ Румунії Оана Цою не змінюють свою риторику з приводу обʼєднання, але і не форсують події, вони радше чітко тримають рамку і вектор. Саме обʼєднання можливе лише після референдуму в Молдові і за наявності більшості охочих. Але за цією ж формально стриманою позицією є політичний розрахунок у часі. І Румунія розуміє, що швидке обʼєднання без підтримки населення Молдови у більшості створить внутрішню нестабільність, яка Росії зіграє на руку. Тому ставка робиться на поступове зближення через спільну економіку, інфраструктуру, освіту і спільний ринок ЄС. За останні роки Молдова вже значно скоротила залежність від російського газу і електроенергії так як частково замінила їх постачанням через Румунію та європейські ринки. Це не лише економічний, а й політичний зсув, який зменшує вплив Росії без формального об’єднання.
У самому Кишиневі політична логіка ще жорстокіша і президентка Майя Санду діє у дуже вузькому коридорі можливостей. З одного боку вона прямо говорить про те , що інтеграція в Європейський Союз є умовою збереження демократії і незалежності, а з іншого – вона просто не може дозволити собі різкий рух у бік обʼєднання, бо це одразу мобілізує проросійську опозицію і потенційно може розколоти країну. Адже після 2022 року Молдова опинилась і до теперішнього часу перебуває під постійним гібридним тиском Кремля. Росія задля маніпуляції використовує енергетичний чинник, фінансує політичні еліти, інформаційні кампанії і активно використовує фактор Придністров’я. Саме у Придністров’ї залишається близько 1-1,5 тисячі російських військових, що і створює постійний ризик ескалації конфлікту. З огляду на це, будь-яке рішення про майбутнє держави розглядається не як політичний вибір, а як питання безпеки. І тому Санду просуває дві паралельні лінії та діє дуже обережно.
Публічно президентка підтримує європейську інтеграцію як основний шлях, який отримав підтримку з боку населення на референдумі 2024 року. Та й сам уряд Молдови планує до 2028 року отримати членство в ЄС. А інший потенційний варіант це обʼєднання з Румунією, вже радше як спосіб скоротити шлях до членства в ЄС. У теорії це означає автоматичне входження до ЄС і отримання безпекових гарантій через членство Румунії в НАТО, саме тому цю ідею дедалі частіше обговорюють у політичному середовищі. Але не варто забувати про те , що рішення можливе лише за підтримки більшості громадян Молдови. Останні соціологічні опитування демонструють, що приблизно 44% громадян підтримали б обʼєднання, тоді як 39,2% проти, а інші 16-17% не визначились остаточно. Шанси є, проте розрив між тими хто «за» і хто «проти» невеликий, і існує великий ризик того, що громадяни, які ще не визначились можуть прийняти позицію «проти» аби не втрачати державність.
При цьому дуже важливо, що підтримка вступу до ЄС перевищує 50%, тобто люди все ж хочуть інтеграції в Європу. Цей розрив в настроях визначає і поведінку політичних еліт, тому влада Молдови з одного боку не може ігнорувати проєвропейський запит суспільства, але й не може не брати до уваги ризики розколу суспільства при різкому просуванні ідеї об’єднання. Адже це одразу активізує проросійські сили, які мають значну підтримку і здатні дестабілізувати ситуацію в країні. Саме тому Кишинів діє дуже поступово і концентрується на реформах і інтеграції до ЄС.
Але не варто забувати про те, що війна в Україні дуже різко змінила всю часову логіку процесів інтеграції. Якщо раніше інтеграція в ЄС могла тривати десятиліттями, то зараз же кожен рік поза ЄС це додатковий ризик. Так як Молдова не має власних великих військових сил, вона не має і військових гарантій, а тому досі залишається вразливою до зовнішнього тиску, особливо з боку Росії. Навіть у цьому контексті обʼєднання з Румунією виглядає як швидке рішення, яке б дозволило отримати захист і стабільність. Але для Росії це серйозний ризик, адже обʼєднання означає повну втрату впливу на Молдову. В свою чергу такий різкий рух в бік європейської інтеграції через Румунію може спровокувати жорстку реакцію з боку Кремля.
І у такому випадку Молдова може стикнутись не з відкритою війною, а з більш інтенсивною гібридною конфронтацією. Фактор Придністровʼя зараз є ключовим обмеженням для будь-якого сценарію, тому у нинішньому вигляді повноцінна інтеграція Молдови до ЄС з цим регіоном виглядає малоймовірно. А тим паче у випадку обʼєднання ситуація ускладнюється, бо виникає ризик прямого конфлікту інтересів між Росією і державою членом ЄС та НАТО. Але й без Придністровʼя Молдова не може приєднатись, адже це її територія.
Якщо дивитись на перспективу в часі то короткостроково обʼєднання малоймовірне. У найближчі декілька років немає абсолютної більшості підтримки з боку населення і стабільних умов для такого рішення. Проте в середньострокову перспективу ситуація може змінитись, якщо реформи зірвуться або ж безпекова ситуація різко погіршиться, тоді підтримка з боку населення варіанту обʼєднання з Румунією може зрости до більшості. Але якщо Молдова надалі успішно просуватиметься до ЄС то і потреба в обʼєднанні зменшиться. Адже сам варіант обʼєднання з Румунією це лише крок для швидкої інтеграції в ЄС. Відносини Молдови з Румунією вже проходять фазу трансформації і Кишинів скорочує енергетичну залежність від Росії та обмежує політичний вплив з боку Кремля, а разом з тим і поступово виходить із російського інформаційного простору. Обʼєднання лише закріпило б цей процес і зробило його незворотнім, саме тому Росія зацікавлена у затягуванні реформ і підтримці внутрішніх протиріч у Молдові.
У підсумку обʼєднання Молдови з Румунією не є сценарієм на найближчі роки, але й не є нереалістичним. Це радше варіант середньострокової перспективи, якщо деякі фактори не зміняться, а саме – темп Молдовської інтеграції в ЄС, війна в Україні і громадська думка всередині самої Молдови. Поки що домінує більш обережна і помірна стратегія, аби не наражати країну на небезпеку та розколи. Кишинів рухається до ЄС самостійно, але максимально опирається на Румунію та її підтримку. Тому обʼєднання залишається запасним варіантом та сценарієм, який може стати актуальним у випадку, коли інші варіанти вже недостатні для гарантування безпеки і стабільності самої Молдови.
Секція “Дельта” групи “Інформаційний Спротив”
