Теорія «мусорської держави» закінчується там, де починається безжальна практика. Щоб осягнути весь масштаб катастрофи, яку готує синергія законопроєктів №15150 (повний демонтаж цивільного захисту власності) та №15260 (поліцейський доступ до реєстрів із правом миттєвого блокування), потрібно зняти рожеві окуляри юридичної термінології.
Як держава еволюціонувала.
Експропріація (від лат. expropriatio — позбавлення власності) — це примусове вилучення майна державою або владним апаратом. В українському історичному контексті це слово має цілком конкретний, кривавий присмак.
Найбільш масштабно і безжально експропріацію проти українського народу застосовував більшовицький тоталітарний режим у 1917–1930-х роках. Тоді Ленін висунув гасло «експропріація експропріаторів» (у народі — «грабуй награбоване»), що стало стартовим пострілом до знищення інституту приватної власності.
Бандити 90-х із прасками та паяльниками виглядають жалюгідними дилетантами на фоні сучасних слідчих у відпрасованих сорочках. Сучасній каральній системі більше не треба вриватися в масках через вікно, влаштовувати «маски-шоу» чи підкидати наркотики. Вони винайшли ідеальну, стерильну зброю: цифровий кийок.
Найбільш беззахисною, а отже, найпривабливішою кормовою базою для цієї машини є ті, хто виїхав за кордон, але залишив в Україні своє життя — квартири, автомобілі, склади, землю чи корпоративні права. Для системи ці люди — «ідеальні терпили». Вони розсіяні по світу, травмовані війною, не можуть фізично вибити двері в кабінет до слідчого, не можуть оперативно найняти дорогих адвокатів на місці й точно не вийдуть на протест під Головне управління Нацполіції.
Пропоную розглянути основні найбільш масові сценарії, які чекають українців вже найближчому світлому майбутньому як же працюватиме цей узаконений державний рекет у найкращих традиціях поліцейської диктатури.
СЦЕНАРІЙ 1. «ВІДСУТНІЙ ВЛАСНИК»
Звичайна родина киян (наприклад, інженер та вчителька) у 2022 році, рятуючись від ракет, виїхала до Німеччини. В Україні у них залишилася трикімнатна квартира в спальному районі, придбана у 2019 році, та автомобіль на паркінгу. Квартира зараз здається в оренду, податки платяться нерегулярно або договір оформлено «в сіру», як у переважної більшості українців.
Слідчий поліції, отримавши безлімітний і безкоштовний доступ до реєстрів майнових прав та баз прикордонників, формує вибірку об'єктів нерухомості, власники яких понад рік чи два не перетинали кордон на в'їзд. Система автоматично підсвічує «мертві душі» — ідеальні мішені.
Слідчий пише стандартний, шаблонний рапорт. Суть зводиться до порівняння: офіційні доходи родини за даними податкової з 2010 по 2019 рік (тільки «біла» зарплата) становили умовно 500 тис. грн. А квартира коштувала 2,5 млн грн. Те, що люди могли продати спадок бабусі, позичити у родичів або працювати на двох роботах, систему не обходить. Різниця в цифрах автоматично маркується як «ознака необґрунтованості активу».
У рамках закону №15260 поліція надсилає офіційний запит за місцем реєстрації — тобто у порожню квартиру. Вимога: протягом 3 днів надати вичерпні пояснення та банківські виписки десятирічної давності про походження коштів. Відповіді, природно, немає, адже лист лежить у поштовій скриньці, поки власники перебувають за тисячі кілометрів.
Оскільки запит проігноровано, на квартиру та машину миттєво накладається арешт. Орендарів жорстко викидають на вулицю. Далі справа швидко передається до суду. Оскільки діє презумпція винуватості (власник має сам доводити свою чистоту), а власника фізично немає, суд штампує рішення про стягнення майна в дохід держави.
Квартира передається в управління корумпованому АРМА-подібному підприємству. І тут коло замикається: цю саму конфісковану квартиру держава здає в оренду агенціям, які завозять в Україну той самий дешевий «working personnel» зі Східної Азії. Українця не просто пограбували — його дім віддали тим, ким його ж і замінюють.
СЦЕНАРІЙ 2. РЕЙДЕРСТВО «ПІД КЛЮЧ»
Власник успішної логістичної чи аграрної компанії вивіз сім'ю та частину бекофісу до Польщі, звідки дистанційно керує залишками бізнесу в Україні. У його власності — корпоративні права ТОВ, кілька гектарів комерційної землі та великі складські приміщення. Бізнес вижив, адаптувався і генерує стабільний прибуток.
Конкурент або місцевий царьок, депутат, прокурор, суддя, який поклав око на активи, не наймає бандитів. Він іде до керівництва територіального управління Департаменту стратегічних розслідувань (ДСР) чи Нацполіції і купує «послугу».
Поліція піднімає історію приватизації землі чи будівництва складу за останні 15 років. Знаходить мікроскопічну формальну зачіпку — наприклад, нестиковку в акті оцінки 2012 року. Вмикається репресивний механізм №15260. Без жодних попереджень на всі корпоративні права ТОВ, банківські рахунки та нерухомість накладається арешт у рамках збору доказів щодо «сумнівних активів». Банки миттєво блокують транзакції. Робота компанії зупиняється в ту ж секунду. Фури з товаром стоять, контракти з іноземними партнерами горять, податки і зарплати платити неможливо. Бізнес починає задихатися.
На третій день простою підприємцю у Варшаву телефонує «рєшала» (адвокат-посередник, тісно пов'язаний зі слідством). Розмова коротка і ділова: «Твій бізнес помре за місяць. Ти сюди не приїдеш, бо тобі одразу вручать підозру і закриють виїзд. Переписуй 50% корпоративних прав на наш кіпрський офшор (або продавай склади за 15% від ринкової вартості), і вже завтра вранці всі арешти дивовижним чином знімуть».
Власник, розуміючи, що він не може дистанційно воювати з озброєною державною машиною, капітулює. Держава легально, за кошти платників податків, виступила колекторською битою для переділу приватного ринку.
СЦЕНАРІЙ 3. МАЙНО ЯК ЗАРУЧНИК
Громадський діяч, волонтер, антикорупційний аналітик або опозиційний експерт. Він системно критикує владу, публікує розслідування про мародерство на оборонних закупівлях, викриває роботу російського ІПСО на серверах ОПЗЖ. Він часто перебуває у закордонних відрядженнях, лобіюючи інтереси України. У нього є офіс громадської організації, власне авто та успадкований від батьків будинок.
З високих кабінетів спускається команда: «Заткнути». Відкривати справу за «державну зраду» — занадто гучно, розвалиться в суді й викличе міжнародний скандал за участю посольств. Потрібен тихий, задушливий метод. Використовується №15260. Слідчий аналізує рахунки, на які збиралися донати, історію купівлі автомобіля або того ж успадкованого будинку. Усе це миттєво маркується як «активи з непідтвердженим джерелом походження».
Майно блокується. Це не кримінальна справа, де є право на захист на етапі слідства — це цивільно-адміністративний терор. Щоб розблокувати офіс, авто та особисті картки, патріот має пройти всі кола інституційного пекла.
Вилка рішень: його ставлять перед вибором без вибору:
Або він фізично повертається в Україну для допитів та дачі пояснень. Щойно він перетинає кордон, система закриває його в країні, афільовані медіа починають кампанію з дискредитації («Волонтер-мародер не може пояснити свої статки!»), а під дверима вже чекають силовики. Або він намагається відбиватися дистанційно, витрачаючи десятки тисяч доларів на адвокатів і експертизи, щоб довести законність кожної копійки. При цьому поліція не витрачає нічого — її запити безкоштовні і автоматичні.
Активіст повністю знекровлений. Його час, енергія і фінансові ресурси йдуть не на допомогу фронту чи викриття корупції Банкової, а на порятунок власного життя від мусорів. Його змусили або замовкнути, або розоритися.
ЧОМУ ЦЕ ПРАЦЮЄ?
Усі ці сценарії можливі лише завдяки одній ключовій особливості створеної системи: абсолютній, безпрецедентній безкарності ініціаторів.
У цій архітектурі слідчий не несе жодної — ні кримінальної, ні матеріальної — відповідальності за помилковий або замовний арешт. Для системи вартість помилки дорівнює нулю. Якщо власникки якимось дивом через три роки судів доведуть, що їхнє майно легальне, слідчому не буде нічого. Він не відшкодує збитки за зруйнований бізнес. Він не поверне втрачені контракти чи здоров'я.
Суди в цій конструкції перестають бути арбітрами. Вони перетворюються на нотаріальний відділ при Нацполіції, який штампує ухвали про доступ та арешти пачками, не вчитуючись у суть матеріалів. Коли держава одночасно контролює і право на насильство, і реєстри, і суди — громадянин приречений ще до початку процесу.
ДЕРЖАВА-МАРОДЕР НА МЕЖІ ЕКЗИСТЕНЦІЙНОГО САМОГУБСТВА
Те, що вибудовується через законопроєкти №15150 та №15260, виходить далеко за межі звичайної корупції чи політичної цензури. Ми маємо справу зі свідомим, холоднокровним демонтажем базового суспільного договору. Влада перетворює державу на мародера, який добиває власне населення під час найстрашнішої війни.
Слід чітко усвідомити катастрофічні наслідки:
Знищення демографічного потенціалу- найефективніший спосіб гарантувати, що мільйони українців ніколи не повернуться. Коли людина знає, що її єдине житло можуть конфіскувати за листом поліцейського, а її повернення стане квитком у в'язницю чи рабство, вона назавжди обірве зв'язки з батьківщиною.
Жоден інвестор — ні внутрішній, ні зовнішній — не вкладе ані цента в країну, де право власності скасовується відомчою інструкцією, а будь-який бізнес можна зупинити за три дні без доказів.
Екзистенційна підміна - система ідеально обслуговує плани із демографічного заміщення. Вичавити воюючу меншість, пограбувати тих, хто виїхав, конфіскувати їхнє майно і заселити на їхнє місце покірну, завезену зовні робочу силу. Система навчилася грабувати безконтактно, з посмішкою євроінтеграторів на обличчі. Вона розглядає кожного громадянина не як носія прав, не як співвласника держави, а виключно як кормову базу, яку ще не встигли «освоїти».
Методи змінилися — замість шкіряних плащів та маузерів тепер працюють цифрові реєстри, бази даних та службові посвідчення Нацполіції. Замість комісарів — слідчі. Замість революційних трибуналів — кишенькові суди та цивільна конфіскація «необґрунтованих активів». Але фундаментальна мета влади залишилася тією ж самою.
Економічно незалежну, майновиту людину неможливо контролювати. Щоб перетворити громадян на слухняний, безправний ресурс, у них спершу потрібно забрати фундамент їхньої незалежності — приватну власність. І законопроєкти штибу №15150 та №15260 — це сучасний, технологічний інструмент невого розкуркулення українців і знову (не)українською владою
