Вісь некомпетентності. Як США з "непогрішним" Ізраїлем "відкрили" Ормузьку протоку – Том Купер

Коли йдеться про нинішнє фіаско на Близькому Сході, американське суспільство, як на мене, поділене не на два, а на три табори. Переважна більшість, і це ще консервативна оцінка, десь 99% і більше, безтурботно ігнорує всю цю історію, у кращому разі вихоплюючи заголовок новини між роликами з котиками.

Більшість решти прислухається до професійних панікерів, які кричать, що КВІР (Корпус вартових ісламської революції) от-от створить "бомбу". Ці персонажі переконані, що Тегеран розірве Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) за першої ж слушної нагоди, мабуть, тієї самої секунди, коли "колиска" буде готова, і жоден із них навіть не задумується, чи підписав узагалі Ізраїль цей договір.

А далі йде цвинтар здорового глузду й майданчик для прищавих фахівців із масових комунікацій – CENTCOM.

Це супертурбокомпетентне й професійне (торгова марка) командування збройних сил США, яке топить останній застарілий корабель іранського флоту та обстрілює мости довкола Бендер-Аббаса, бо просто не може знайти КВІР. Коли ж командуванню вдається його знайти, як-от на скелі Абу-Муса в південній частині Перської затоки, воно бомбардує її вже п'ять місяців без жодного результату: підземні іранські споруди виявилися невразливими навіть для протибункерних бомб GBU-72. Адмірал Купер, мабуть, обмірковує повернення в стрій лінкора USS Missouri (колишній BB-63, нині корабель-музей у Перл-Гарборі) – адже це дуже великий корабель, який видно здалеку, а лінкори, як відомо, вражають і вирішують долю битв ще з часів рейду під Отранто десь у 1940 році.

Але, поклавши руку на серце: ніщо не зрівняється з Ізраїлем. Ніщо. У цій країні ходять чутки, що збагачений уран нібито захований глибоко в тунелях сильно пошкоджених об'єктів в Ісфахані та Фордо – об'єктів, які вже бомбардували в червні минулого року і які постійно перебувають під наглядом розвідок США та Ізраїлю. Стверджується, що іранці не могли б вивезти звідти нічого, не піднявши тривоги.

Втім, навіть "морально вищі" не мають стовідсоткової впевненості – саме тому Ізраїль, а слідом за ним і США, вимагають від КВІР передати весь запас збагаченого урану. Проблема лише в тому, що КВІР ніколи цього не зробить.

Відповідно ізраїльтяни тепер вимагають від США атакувати нібито "новий великий підземний ядерний об'єкт" Ірану, смішно названий "Горою Кайло", який так полюбляє персонаж на прізвисько IQ47. Об'єкт нібито будували під центрифуги, яких там ще навіть не встановили, але це, мовляв, ціль надзвичайної ваги, хоча насправді ніхто поза межами Ірану не може з певністю сказати, що там усередині. Ізраїльтяни впевнені лише в одному: об'єкт настільки глибокий, що навіть бомба GBU-57 його не подряпає, тож удар мають завдати саме США – бо всім відомо, що станеться, якщо цього не зробити.

І ось ізраїльська позиція зводиться приблизно до заклику: мовляв, американці, ви наддержава, тож маєте зробити це однією з найновіших модифікацій тактичної ядерної бомби B-61.

Це чомусь – мабуть, через той знаменитий свербіж у мізинці – нагадує мені навчання, які ЦАХАЛ та ізраїльські ВПС проводили десь у 2022 чи 2023 році. Навчання складалися з трьох етапів. На першому ізраїльські ВПС імітували місячний обмін авіа- та ракетними ударами з Іраном лише між збройними силами двох країн. На другому ЦАХАЛ та ВПС Ізраїлю розігрували місячну кампанію авіа- та ракетних ударів по Ірану вже за участю американських сил на боці Ізраїлю. Про третій етап жодних подробиць так і не з'явилося – лишилися тільки нашивки-"липучки" учасників.Ось такі.

Не можу позбутися відчуття, що послідовність цих навчань дивовижно нагадує те, що згодом справді сталося – хоча й "не можу пригадати", що саме.

Проте, як кажуть, наперед нічого не відомо – усе написано лише на зорях. Тому кампанія "небагатьох обраних" із приниження США тільки посилюється: дехто голосно нарікає, що Вашингтон не робить того, "що має і може робити наддержава", наводячи як приклад рішучості Китай і росію. Висновок незмінний: хоча "тридобову спецоперацію" IQ47 проти Ірану в лютому–квітні цього року й ініціював сам Ізраїль, вона не була такою ражаюче успішною, як операція путіна в Україні в лютому 2022-го.

Тому вони відкрито вимагають вторгнення, за зразком плану, який CENTCOM підготував для IQ47 ще в березні, але той його відхилив. Йдеться про захоплення островів Кешм, Ларак, Хормуз, Абу-Муса й Тонб, а також значної частини провінції Хормозган, аби встановити повний контроль над Ормузькою протокою.

Проблема в тому, що така операція тривала б від шести до дев'яти місяців і супроводжувалася б значними втратами. З огляду на проміжні вибори, така перспектива виявилася для IQ47 не надто привабливою.

Ті самі "жерці праведності" паралельно принижують і журналіста Ронена Бергмана за те, що той наважився припустити, що безоглядне оприлюднення секретної інформації про безпеку є поганою ідеєю. Втім, цим ревнителям нема про що турбуватися: "вільні західні медіа" однаково не подають такі речі "вільній західній публіці" – у гіршому разі NYT видасть чергову "геніальну" (слово, яке завжди йде в парі зі словом "Моссад") агітпроп-історію на кшталт "Ахмадінежад – наша людина", і все знову буде добре.

На цьому закінчується вступ – лише передсмак перед головною стравою геополітичної абсурдності. Будьте сильними, мої достойні "3,97 читача": занурення у вісь некомпетентності тільки починається.

Останні дні на полях Перської затоки

За останні два дні CENTCOM змінило тактику: воно вдарило по кількох цивільних вежах зв'язку в провінції Хормозган, а також по низці мостів і входу до подвійного тунелю. Внаслідок ударів загинули всього-на-всього 20 цивільних, серед них – кілька дітей. Але навіщо турбуватися? Американські збройні сили ж "ніколи не б'ють по цивільних", чи не так?

Єдиними чітко підтвердженими військовими цілями, ураженими CENTCOM за останні 36 годин, стали "ракетне місто" Імам Алі поблизу Хорремабада (місцеві повідомляли про 2–3 вибухи між 02:14 і 02:17 за місцевим часом), "ракетне місто" Гадір поблизу Язда та база ВМС КВІР у провінції Фарс.

Закономірним результатом стала гостра критика вибору цілей Аерокосмічними силами КВІР, яка дедалі гучніше лунає в іранських соцмережах. Люди скаржаться, що відповіді на удари в березні–квітні були недостатніми, надто м'якими і, що особливо важливо, не спрямованими безпосередньо проти ВМС США. Питають також, чому й досі не постраждала потужна ізраїльська радарна станція Big Pine, і чому КВІР досі влучає переважно по порожніх складських ангарах на базі 5-го флоту США в Бахрейні.

Суботнім ранком, схоже, командування нарешті піддалося цьому тиску й провело складну операцію з кількох хвиль дронів і балістичних ракет. Але зачекайте: давайте обговоримо це в порядку важливості.

Їхньою першою головною ціллю стала база "Комала" партії Моссаду…

Ой, перестаньте, ви досі не знали про "блискучу й знамениту озброєну іранську опозицію" Моссаду в Ірані?

Мені справді доведеться тут усе детально пояснювати, чи не так?

Гаразд... для тих, хто сидить на задніх рядах: партія "Комала" нині офіційно позиціонує себе як соціал-демократична етнічна партія, хоча раніше була марксистсько-ленінською.  В Ірані та Японії її визнано терористичною організацією, проте вона, як не дивно, має зареєстровану лобістську групу у Вашингтоні. Попри перемир'я з Іраном, підписане 2017 року, Моссад знову активував партію в березні цього року в межах спроби розпалити "збройну опозицію" всередині Ірану.

Іранські аерокосмічні сили КВІР завдали удару по базі "Комала" в районі Хадж-Омран поблизу Сулейманії на північному сході Іраку, знищивши головний склад боєприпасів і вбивши, за різними даними, від 11 до 15 бойовиків.

Еее. Моїм американським 1,72 читачам не варто перейматися цим питанням – адже саме ви, через Ізраїль, звісно, фінансуєте подібні угруповання.

Я так сильно відхилився від теми, що вже й не пам’ятаю, на чому зупинився… А, так… Я ж розповідав, що ще відбувалося в ті славні 17 і 18 липня, правда?

Попри гучні заяви CENTCOM про "успішне зниження здатності Ірану загрожувати судноплавству" в Ормузькій протоці, у другій половині дня 17 липня морські сили КВІР випустили дві протикорабельні ракети по кораблю ВМС США в північно-східній частині Оманської затоки. Ще до того, як CENTCOM встигло опублікувати черговий "фактчек", КВІР заявив, що не стверджує, ніби ракети влучили, – лише що корабель "відступив".

Але це була лише прелюдія. Уночі з 17 на 18 липня, за моїми підрахунками, під час 7-ї або 8-ї хвилі іранської операції "Наср" – іранці випустили велику хвилю ударних безпілотників, а за ними – балістичні ракети Хадж-Касем, Хайбар-Шекан, Фатех-110 і Зольфагар.

Цікавою, хоч і суто технічною, деталлю стало те, що одна з іранських балістичних ракет, вочевидь, поєднувала прискорювальний ступінь ракети Хадж-Касем (зібраної на одному з підземних заводів, через що вона не мала фарбування) з другим ступенем і боєголовкою ракети Хайбар-Шекан. Наразі невідомо, чи отримав цей гібрид окрему назву.

Уперше від 8 квітня іранські аерокосмічні сили КВІР відкрили вогонь по американській базі в Саудівській Аравії: на відео місцевого жителя видно, як ракета завдає прямого удару по авіабазі принца Султана, де базуються літаки-заправники KC-135 і KC-46.

Найважливіший факт цього епізоду, не пов'язаний із НАТО: Пакистан офіційно поспішив попередити Тегеран, що той "перетинає червону лінію", а неофіційно – зателефонував до Ер-Ріяда й запитав, чи саудівці геть здуріли, вплутуючись у цей конфлікт.

Відповідь Саудівської Аравії лишилася невідомою.

У Йорданії комбінована атака ударних дронів Arash-2 і балістичних ракет завдала серйозних ушкоджень авіабазі Муваффак-Салті. Зафіксовано принаймні чотири балістичні ракети проміжної дальності: одна або кілька влучили в казарми особового складу 480-ї (F-16) та 495-ї (F-35) винищувальних ескадрилей ВПС США. Перші неперевірені чутки повідомляли про значні втрати; згодом CENTCOM уточнило, що загинули двоє "солдатів" (саме так тепер називають офіцерів ВПС), один зник безвісти, ще багато людей були поранені.

Станом на суботній ранок над авіабазою Муваффак-Салті все ще здіймалися густі стовпи диму.

У Кувейті іранські аерокосмічні сили КВІР уразили "життєво важливий нафтовий об'єкт", завдавши як матеріальних збитків, так і численних поранень. Також під удар потрапили одна з електростанцій Кувейту та дві опріснювальні установки; на одній із них загинув працівник – громадянин Індії. КВІР заявив, що цей удар став відповіддю на американський удар по опріснювальному заводу в Ясці, який позбавив водопостачання 20 сіл. КВІР пообіцяв, що Кувейт і надалі отримуватиме "суттєві удари", доки з його території запускатимуть американські ракети.

Не впевнений, чи це одна з кувейтських електростанцій, чи одна з опріснювальних установок: учора рано-вранці вона все ще горіла.

А тепер щодо завершення... Ну, я хотів би зазначити, що, загалом, КВІР залишається вірним своїй тактиці: використовує ударні БПЛА для "обходу" радарів американських систем протиракетної оборони, а потім завдає по них ударів балістичними ракетами. Завдяки "надкомпетентним" американським генералам і їхнім не менш вправним місцевим союзникам ця схема продовжує спрацьовувати –— тож навіщо її змінювати?

Відповідно, після знищення позиції ЗРК MIM-104 і двох радарів у Кувейті 13 липня, а також позиції MIM-104 і радара в Бахрейні 14 чи 15 липня, у суботу іранські аерокосмічні сили КВІР дозволили собі вдарити по нафтопереробному заводу BAPCO в Бахрейні, який спалахнув. Є також неперевірені повідомлення про удар по 25-кілометровій дамбі імені короля Фахда, що з'єднує Бахрейн із Саудівською Аравією.

Підсумок: станом на 16–17 липня протоку перетнули лише близько 12 суден, і всі вони йшли іранським маршрутом; жодне не скористалося підтримуваним США оманським коридором. Даних за ніч на неділю не маю, але сумніваюся, що ситуація змінилася.

Тож, операція США, вочевидь, виявилася напрочуд мудрою й блискуче успішною, а протока Ормуз, як і раніше, лишається "прекрасною та відкритою", мабуть…