Так, знаю: останнім часом я тільки й роблю, що бурчу про цю війну. Але погляньте на це з мого боку: я пишу нові книжки в кілька разів швидше, ніж уся Європа нарощує виробництво зенітних ракетних систем.
Ось, гляньте…
Я, і це тепер офіційно, перейменовую свою рубрику "Стратегічні події" на "Дипломатію для чайників".
Головна атракція минулого тижня?
Сполучені Штати нарешті вирішили кинути в бій важку артилерію: Джареда Кушнера і Стіва Віткоффа. Авжеж, бо немає нічого перспективнішого для "врегулювання глобального конфлікту", ніж відрядити двох, у найкращому разі, посередніх спекулянтів на нерухомості. Вочевидь, їхній план передбачає перетворити Донецьк на гольф-курорт, добудувати кілька готелів, і на цьому все. Щоб ці титани індустрії, боронь Боже, не розкуйовдили собі зачіски, ми побачили запровадження "часткового перемир'я для столиць" – тимчасової триденної паузи в далекобійних ударах по Києву та Москві.
Бо війна – це, виявляється, цілком нормально, доки багатим (а отже, "дуже важливим") людям зручно.
Звісно, Зеленський спробував поширити це перемир'я на фронт. путін, однак, і слухати про це не захотів, продовжуючи повторювати, що його територіальні вимоги "непохитні".
У перекладі: "Я (досі) нікуди не піду, поки тут усе не розтрощу. А ти, дурнику, вперто не даєш мені приводу цього зробити".
Тож французи, британці й німці, вірні своєму винаходу великих самітів, уже шикуються на наступний раунд переговорів у Києві. Головний пункт порядку денного: як створювати враження бурхливої діяльності, не досягаючи абсолютно нічого.
Поки посланці попивали чай у безпечних місцях, війна зовні тривала зі звичною завзятістю. Просто перед початком "столичної паузи" росія вирішила бомбити аеропорти, які в повідомленнях називали розташованими "в Києві та Борисполі".
…і тут такі прискіпливі зануди, як я, не можуть не дивуватися всім цим супер-турбо-журналістам, які пишуть подібне. Напевно, кожен із них – якийсь надзвичайний експерт з України. Мені от цікаво: де продюсери, що керують міжнародними відділами, набирають таких працівників? У тому самому дитсадку, де IQ47 знаходить своїх…?
Навіть горобці за моїм вікном знають, що Міжнародний аеропорт "Бориспіль" де-факто і є "Міжнародним аеропортом Києва" – найбільшим в Україні, через який до війни проходило понад 65% пасажиропотоку. Аеропорт у самому Києві – це "Київ" імені Сікорського: ще до війни він мав небагато рейсів, бо надто малий і не може розширюватися, оскільки оточений містом. А від 2023 року – і це, мабуть, тепер буде велика новина – він є головною базою українських ЗРК Patriot. Тож його "обробляли" і бульдозери українських військових інженерів (щоб окопувати пускові установки), і десятки російських ракет. Тобто нині він теж уже відповідно переобладнаний. Формально в районі Києва є ще два аеродроми, але значення має лише Гостомель/Антонов. Та й він ще до війни був вантажним аеропортом…
Ну гаразд… тоді наступна новина: ширша повітряна кампанія анітрохи не сповільнилася – разом із сотнями дронів сипалися "Іскандери" та KN-23. Як завжди, коли ЗСУ зберігають якесь військове майно поблизу житлових будинків, платити за це доводиться цивільним у Кам'янському та Харкові, бо росіянам байдуже. Так само було й тоді, коли вони вбили 11-річну дитину в Чугуєві.
Але нічого: столиці ж були в безпеці…
Україна, не бажаючи поступатися в царині іронії, мирно й чемно завдала кількох власних далекобійних ударів. Не скажу, що це сталося випадково. Скажімо так: пощастило – уразили Рязанський НПЗ, а в Ростовській області ще й дуже ефектно попрацювали в режимі SEAD/DEAD – придушення та знищення ворожої ППО.
На цьому "хороші новини" минулого тижня, принаймні з мого погляду, закінчилися.
А, так: на землі… на землі? Там м'ясорубка просто не зупиняється. росіяни просуваються зі швидкістю орди равликів, але коли український Генштаб починає пояснювати, як його московські колеги "закидають Покровськ тілами", вибачте, мене від цього нудить: невже, БУДЬ ЛАСКА, хтось нарешті пояснить Зєлі, що Покровськ (чи те, що від нього залишилося) опинився під російським контролем щонайменше в листопаді минулого року?
(Ні, тільки не доручайте це Драпатому: той корумпований нездара нагорі ще звільнить його…)
В інших місцях – у Харківській, Запорізькій областях, біля Козачої Лопані тощо – російські збройні сили й далі випробовують свою тактику інфільтрації з високими втратами. І вона, між іншим, працює краще, ніж той "Її Величності власний полк МакКамікадзе" британської армії з телешоу Monty Python на початку 1970-х…
…ем… для тих, хто не зрозумів, про що я:
Передаю слово Дональду Гіллу…
Загальний огляд
За повідомленнями, російські військові командири переконали путіна, що зможуть окупувати весь Донбас до осені 2026 року, тож термін захоплення регіону перенесли вже вп'ятнадцяте – цього разу на 31 грудня 2026 року. Для цього їм довелося б просунутися на 25 км на захід від Слов'янська, але немає жодних ознак, що до того часу вони взагалі увійдуть у Слов'янськ. путін нібито сказав, що якщо завершить війну, не захопивши Донбас, "вони мене повісять". Якщо захоплення Донбасу справді є передумовою завершення війни або навіть порятунку життя путіна, – тоді він не матиме жодного інтересу припиняти війну, хоч би як погано ставало для росії.
Після 12 років війни росія досі не захопила весь Донбас, який складається з Донецької та Луганської областей України. Ніщо не свідчить про те, що їй вдасться зробити це до кінця цього року.
росія заявила, що цього року трохи скоротить видобуток нафти, оскільки її НПЗ працюють не на повну потужність через "позапланові ремонти". Кількість доступних резервуарів для зберігання нафти в росії скоротилася через атаки, а ті, що залишилися, заповнені. Експорт російської нафти зменшився через атаки. І російські НПЗ не можуть переробляти стільки нафти, як раніше, – теж через атаки. Оскільки нафті дедалі нікуди діватися, росія знову скорочує видобуток, і очікується, що до кінця 2026 року річний видобуток опуститься до 17-річного мінімуму.
Удари по російських складах корисні. Удари по підприємствах із виробництва ракет були б значно кориснішими, якби вони відбувалися. Але найважливіші цілі – російські НПЗ. У серпні атакували 12 російських нафтопереробних заводів. Повідомлялося, що чотири з них зупинилися через пошкодження, завдані за останні два тижні.
Перехід України на корпусну систему в березні 2025 року не розв'язав усіх проблем, але за кілька місяців розгортання нової системи армія стала значно ефективнішою. Генерал Драпатий щойно оприлюднив принципи, за якими воюватиме, і сформулював очікування від командирів та їхніх штабів. Він наголосив на потребі ініціативи на найнижчих рівнях, правдивої звітності та розбору кожної операції, щоб зрозуміти, як покращити наступну. Якщо з'являється можливість, агресивність заохочується, але безрозсудність не терпітиметься. Командири визначають цілі, але усі командири й штаби мають працювати в інтересах військ.
Дії важать більше за слова, але якщо українська армія справді намагатиметься відповідати принципам Драпатого, протягом наступного року вона стане значно ефективнішою.
Вовчанськ – Мілове
росія заявляє, що оточила багатьох українських військових, але до того, щоб це стало реальністю, їй бракує ще приблизно 27 км. Невеликі групи російських інфільтраторів проникали далеко вглиб до того, як їх виявляли й знищували, але наразі вони не контролюють цю територію.
Куп'янськ
23-й штурмовий полк 13-ї бригади перетнув невелику річку Нижня Дворічна, використавши велику повалену гілку, й закріпився на частині вулиці на околиці Дворічної.
Полк також просунувся до річки Оскіл, ізолювавши ділянку розміром 2 × 4 км, до якої входить Западне. Розвідувальні дрони постійно перебувають у повітрі, щоб виявляти будь-який рух через річку й усередині цієї ділянки. Якщо виявляють російські позиції, по них б'ють дронами-камікадзе та БпЛА, які скидають міни ТМ-62 із 7,5 кг вибухівки. Підтримку дронами забезпечує 35-та бригада морської піхоти.
Після цього піхота зачищає позиції, застосовуючи ручні гранати та стрілецьку зброю, якщо є ймовірність, що там ще залишаються росіяни. Українські підрозділи РЕБ глушать частоти, які не використовують українські дрони, а команди дронів-перехоплювачів прикривають піхоту від російських БпЛА на оптоволокні або на тих самих частотах, які використовує Україна, а тому їх не глушать.
Це повільний, систематичний процес, який дає змогу берегти українську піхоту й знищувати російські позиції по частинах. Ось відео цієї операції.
Ширина Осколу змінюється, але це ще одна перешкода для російських військ, які мають переправлятися й постачати підрозділи на західному березі в секторі, що щільно патрулюється дронами.
77-ма десантно-штурмова бригада проводить велику кількість дронових атак навколо Борової, щоб вогнем ізолювати російські позиції.
Лиман
Через три з половиною місяці після початку операції є чимало свідчень, що російські сили на північ від Лимана вибиті або відійшли з більшої частини Лиманського виступу й у кількох місцях ризикують опинитися в оточенні. Кілька карт дають різні оцінки контролю над територією, але вони спираються на теплові сигнатури, відео, оприлюднені росією, де вона обстрілює українських військових, а також на нові знімки, на яких видно вирви від снарядів та інші зміни місцевості. Проросійські блогери теж показують різний масштаб українського просування. російська армія також публікує відео поодиноких солдатів, щоб довести, що все ще контролює певні місця.
Роботи ще багато, але все вказує на те, що Україна з часом зможе вирівняти лінію фронту. Це вивільнить щонайменше дві бригади, які можна буде перекинути в інші місця, наприклад, до Слов'янська, використати як резерв або для частіших ротацій для відпочинку й відновлення.
NC13 – підрозділ 3-ї бригади, який спеціалізується на наземних дронах і близько року використовує їх в оборонних та наступальних операціях. Він також застосовує наземні дрони на Лиманському виступі.
росіяни відреагували оперативно – за допомогою лайнопіару. Вони оголосили, що в іншому секторі оточили велике угруповання українських сил. Тож тепер, принаймні для російської публіки, це "око за око, оточення за оточення"…
Слов'янськ
Через посилення бомбардувань Краматорська кількість звернень щодо евакуації зросла на 20%. росіяни вже місяць не просуваються в бік Слов'янська, але місто перебуває в межах досяжності їхньої артилерії, і мер закликає всіх евакуюватися.
Шість українських перехоплювачів одночасно атакували дрон "Гербера". "Герберу" та три перехоплювачі було знищено.
Просто ще один день у Слов'янську: замовляєш каву й займаєшся своїми справами. Коли о 4:20 ранку 500-кілограмова авіабомба влучила в багатоквартирний будинок, вона зруйнувала цілу секцію, з першого по п'ятий поверх, і приватний будинок. Було пошкоджено ще 32 багатоповерхівки, готель, дитячий садок та автомобіль. Четверо людей зазнали поранень. Те, що ніхто не загинув, імовірно, означає, що мешканці зруйнованої секції вже евакуювалися.
Костянтинівка
російські інфільтратори й далі дістаються сіл на відстані до 10 км від фронту – Новоандріївки та Новогригорівки. Інфільтратори рухаються на захід від Часового Яру. Українські авіаудари більше не обмежуються південною частиною Костянтинівки, що свідчить про значно більшу російську присутність у північній частині міста. Минулого тижня української активності в місті не фіксували; певні ознаки були два тижні тому.
Підрозділ "Омега" зачищає населений пункт поблизу міста. Бригада "Рубіж" каже, що за цілодобової російської інфільтрації операції "знайти і знищити" стали для них щоденною роботою.
Поліція допомагає цивільним евакуюватися, зокрема жінці, яку було поранено внаслідок атаки дрона на її будинок.
Минулого тижня у Дружківці був "день міста", і за рік змінилося дуже багато. У деякі вечори на місто скидають по 20-30 бомб. Якщо починається пожежа, її ніхто не гасить. Машини екстрених служб евакуювали, бо дрони атакували б і їх.
У місті вже кілька місяців немає води, газу та централізованого опалення, але там і досі живуть 2600 мешканців. Важко визначити, скільки серед них прихильників росії, але таких чимало. Інші залишаються, щоб красти алкоголь і майно. 93-тя бригада допомагає цивільним евакуюватися ще від часів Бахмута, але дехто з тих, хто лишається, каже, що в іншому місці вони нікому не потрібні, тож залишаються у своїх домівках і приймають свою долю. Загиблих ховають неподалік від місця, де їх знаходять.
Добропілля
Рік тому вузький 14-кілометровий прорив дістався Золотого Колодязя, перш ніж його вдалося зупинити. Україні знадобилося три місяці, щоб повернути територію, але російські військові й далі намагалися проникати на позиції – і далі гинули. Минулого тижня 4-та бригада "Рубіж" заявила, що росіяни вже шість місяців намагаються інфільтруватися в цей район і лише на її невеликій ділянці було вбито 100 росіян. Сусідня 12-та бригада "Азов" заявила, що співвідношення втрат України й росії становило приблизно 1:60.
1-ша бригада показала відео з убитими й пораненими росіянами поблизу Кучеревого Яру, але минулого тижня лінія фронту не змінилася. 7-й корпус повідомив про знищення 9 гармат, 14 машин і 16 військовослужбовців.
Гуляйполе
У секторі Комара не було відео від жодної зі сторін: Україна не хоче порушувати вимоги OPSEC – оперативної безпеки, а росія не мала успіхів, які могла б показати.
Південніше росії вдалося трохи просунутися в кількох місцях. Загалом за два місяці росія просунулася на 7-11 км.
Запоріжжя
росія взяла під контроль Малі Щербаки. росіяни також встановили багато прапорів у Новоданилівці, що, безумовно, свідчить про те, наскільки мало українських військових залишилося в селі, хоча кількість росіян там невідома. російські військові також проникли до Червоної Криниці за 10 км від фронту.
росія
Кстовський НПЗ зупинився через атаку 26 серпня. Усть-Лузький газопереробний завод припинив роботу через атаку 1 вересня. Атака на Рязанський НПЗ спричинила пожежу на установках АВТ-1 та АВТ-6. Кірішський НПЗ зупинив роботу після атаки 30 серпня.
Два тижні тому Україна знищила "Панцир", який прикривав пускову установку "Іскандера".
У Сочі було атаковано пускову установку С-400, яку зафіксували на місці. Мешканець Сочі намагається вирішити, чому вірити – новинам по телевізору чи власним очам. Український морський дрон кружляє, а потім серед білого дня атакує корабель у порту Сочі, який уже був пошкоджений попереднім морським дроном. Нафтобазу поруч із сочинським аеропортом також уразили, попри те що її захищали металеві клітки; наступного ранку вона ще горіла. Після атаки "Роснефть" припинила заправляти літаки в аеропорту, хоча "Лукойл" продовжував працювати. Три тижні тому проблеми з пальним були одним із чинників відсутності туристів у розпал літа.
Три гелікоптери також були знищені або пошкоджені під час атаки на Сочі.
У кожному з останніх трьох місяців росія зазнавала понад 40 000 втрат, водночас набираючи лише близько 34 000 осіб на місяць.
Втрати російського логістичного транспорту стабілізувалися на рівні, у чотири рази вищому, ніж рік тому.
Поки втрати російського особового складу зростали, втрати артилерії та бронетехніки зменшилися.
8 липня 2024 року росія ракетами атакувала три різні лікарні, зокрема найбільшу дитячу лікарню. Генерала, який, серед іншого, віддав наказ про цей удар, підстрелили в голову та живіт. Він перебуває в лікарні у критичному стані. Стрільця не затримано.
Lady Mariia – російське вантажне судно, яке перевозить зброю. Біля узбережжя Лівії, де Україна має базу, його атакували дронами – зафіксовано 12 влучань.
На Сахаліні Мі-8 залишився без пального за 5 км від аеродрому.
З усіх українських втрат, про які заявляє росія, на підрозділ "Рубікон" припадає 30-40% втрат транспортних засобів, понад 20% перехоплених дронів і лише 1% втрат особового складу.
російський блогер у розмові з Fighterbomber нарікає, що самі лише збитки Wildberries становлять 12 млрд доларів, тоді як у Слов'янську вони можуть сподіватися награбувати щонайбільше на 10 млрд доларів.
Супутники "Рассвет" – це російський аналог Starlink. Якщо росія зможе забезпечити цілодобове покриття всієї України, вона отримає змогу вручну вести свої дрони до будь-якої рухомої або мобільної цілі та точно наводити їх на неї. Саме тому Україна атакувала російські наземні супутникові станції та єдиний завод, який виготовляє ракети "Союз", що виводять ці супутники на орбіту. Україна також намагалася атакувати стартовий майданчик безпосередньо перед запуском ракети, але це не вдалося.
Кожна ракета несе 16 супутників. Перший запуск у березні успішно вивів 12 супутників на заплановану висоту 500 км. Станом на 31 липня чотири не досягли цієї висоти. Один із цих чотирьох наприкінці серпня дістався 500 км, тоді як два досі перебувають приблизно на 350 км. Ці супутники обертаються навколо Землі й забезпечують два 90-хвилинні вікна покриття приблизно половини України.
Друга ракета, запущена у липні, станом на 31 липня не вивела жоден із 16 супутників на висоту 550 км; багато з них перебували на висотах 300-400 км. Супутники можуть працювати на всіх цих висотах, але на нижчих орбітах атмосферне гальмування скорочує строк їхньої служби, оскільки для підтримання висоти доводиться швидше витрачати паливо. На висоті 550 км строк служби супутника "Рассвет" масою 350 кг і площею 1,3 м² становить близько семи років. На 450 км він може залишатися на орбіті 17 місяців, а на 350 км – менш ніж три місяці.
Помаранчеві. Супутники, запущені 24 березня, почали виходити на висоту 500 км у червні, а один дістався її лише в серпні після того, як до кінця червня його орбіта знижувалася. Два досі перебувають приблизно на 350 км. Один згорів 6 червня. Фіолетові. Супутники, запущені 19 липня, починають набирати висоту, за винятком трьох апаратів, орбіти яких знижуються. У них є приблизно місяць, щоб виправити проблему, інакше їх буде втрачено.
У деяких повідомленнях другий запуск описували як такий, що мав численні відмови, однак для точнішої оцінки доведеться почекати три місяці після запуску – до середини жовтня. Публічно заявлена бажана висота становила 800 км, але стабілізація на 500 км може означати, що ціль у 800 км була дезінформацією або що плани змінилися.
Є один підтверджений випадок втрати орбіти.
