Якщо уважно глянути на історію України й московії, то складається враження, що це безкінечний серіал на одну й ту ж тему. Москва завжди приходила по чуже: землю, багатства, історію, а головне — по право вирішувати замість нас. Чому так?
Бо українські землі були справжнім скарбом: родючі чорноземи, річки, степи, торгові шляхи. Бо Київ був колискою цивілізації Східної Європи, і кожному князьку на північному болоті хотілося привласнити його спадок. Бо сама московія формувалася в лісах серед фіно-угорських племен, відчуваючи власну відсталість і потребуючи чужої сили. І ще тому, що українці ніколи не були слухняним народом — кожна спроба підкорення оберталася війною.
Тож перелічимо відомі українсько-московські війни, які за понад тисячу років утворили цілий кривавий ланцюг:
1. 964–966 роки — князь Святослав Хоробрий підкорив в’ятичів, змусивши їх платити данину Києву замість хозарів. Це перший прямий дотик української сили до племен, які згодом стали підґрунтям московії.
2. 1146–1154 роки — боротьба князя Ізяслава Мстиславича з Юрієм Довгоруким, князем Суздаля, який дружив із половцями й намагався втручатися в київські справи.
3. 1169 рік — спустошення Києва військами Андрія Боголюбського, яке літописці описали як справжню катастрофу: горіли церкви, грабували святині, забирали людей у полон.
4. 1173 рік — розгром суздальців під Вишгородом князем Мстиславом Хоробрим після 9 тижнів облоги. Це була гучна перемога над армією, що нараховувала близько 50 тисяч.
5. 1368–1372 роки — перша литовсько-московська війна. Українські землі в складі Великого князівства Литовського потерпали від московських наскоків.
6. 1406–1408 роки — друга литовсько-московська війна.
7. 1487–1494 роки — третя війна, у якій московія почала активно претендувати на «руські землі» й використала татар як союзників.
8. 1482 рік — розгром Києва кримськими татарами на підбурення московського князя Івана III.
9. 1497 рік — татари, підбурені москвою, вбили київського митрополита Макарія.
10. 1500–1503 роки — четверта литовсько-московська війна, московія відкусила шмат українських земель.
11. 1507–1508 роки — п’ята війна.
12. 1512–1522 роки — шоста війна, чергова хвиля московських спустошень.
13. 1514 рік — битва під Оршею. 80-тисячне московське військо було вщент розгромлене 35-тисячною армією Великого князівства Литовського й Руського під проводом Костянтина Острозького.
14. 1534–1537 роки — сьома литовсько-московська війна.
15. 1558–1583 роки — Лівонська війна. Козаки били московські війська, а Іван Грозний зазнав поразки.
16. 1609–1618 роки — польсько-московська війна, у якій українські козаки під проводом Петра Сагайдачного дійшли аж до Москви. Це був момент, коли Україна могла диктувати умови.
17. 1658–1659 роки — війна Гетьманщини з московією після підписання Гадяцького договору Іваном Виговським. Перемога козаків під Конотопом стала одним із найгучніших розгромів московського війська.
18. 1660–1663 роки — продовження московсько-українських воєн у часи Руїни, боротьба за контроль над Гетьманщиною.
19. 1708–1709 роки — війна гетьмана Івана Мазепи разом зі шведами проти московії. Поразка під Полтавою коштувала Україні шансів на незалежність.
20. 1768–1774 роки — російсько-турецька війна, у якій Україна знову стала полем бою, а Запорозька Січ втрачала свободу.
21. 1917–1921 роки — визвольні змагання й війна Української Народної Республіки проти більшовицької росії. Після героїчних боїв під Крутами, оборони Києва, походу армії УНР, Україна знову була окупована.
22. з 2014 року й донині — сучасна російсько-українська війна. Спершу Крим і Донбас, а з 24 лютого 2022 року — повномасштабне вторгнення.
Якщо подивитися на причини цих війн у загальному, то бачимо кілька постійних мотивів:
– прагнення заволодіти українськими ресурсами й землями;
– спроба привласнити спадок Київської Русі;
– стратегічне бажання московії мати вихід до Європи й контроль над шляхами;
– страх перед самостійністю українців і їхнім прагненням жити вільно.
Сьогоднішня війна — лише новий розділ у цьому списку. Кремль знову повторює старі фрази про «захист» чи «єдність», але реальність та сама, що й у XII чи XV століттях: спалені міста, вивезені діти, нищені церкви. Те, що робиться нині в Маріуполі чи на Донбасі, напрочуд схоже на те, що літописці описували про Київ 1169 року.
Можна сказати, що нинішня війна — це двадцять друга у нашій спільній історії з москвою. І, на жаль, нічого принципово нового в її поведінці немає. Нові ракети замінили старі мечі, нові пропагандисти замінили середньовічних літописців, але жадоба залишилася та сама.
