Влада в Україні так і не спромоглася організувати виконання узгоджених рішень задля європейської інтеграції.
Ще у грудні 2025 року з’явився список з 10 реформ, погоджений віце-прем’єром Качкою та комісаром Кос. Ще у квітні експерти оцінили рівень його виконання у 9%. Нині рух відсутній.
Це штовхає європейських партнерів у кращому випадку шукати послаблених варіантів інтеграції України, а в гіршому – гальмувати європейську інтеграцію взагалі.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц у листі до лідерів ЄС запропонував пришвидшити вступ України до ЄС, дозволивши спочатку новий спеціальний статус України як «асоційованого члена» Європейського Союзу – без права вирішального голосу, без доступу до ключових переваг і можливостей ЄС.
Новий прем’єр Угорщини Петер Мадяр заявив, що необхідною умовою для отримання згоди Угорщини на відкриття першого кластера у переговорах про вступ України в ЄС є … надання угорській меншині в Україні прав, які мають меншини в інших країнах Європейського Союзу.
Знову зазвучала тема різних темпів інтеграції України та Молдови, які поки ідуть в одному пакеті.
Раз у раз виникають різні обмеження в торгівлі, на які влада України не встигає, не спроможна чи не бажає реагувати (що в аграрній сфері, що в питанні експорту металу тощо).
Це змушує констатувати: європейська інтеграція України має перетворитися з предмету нескінченного піару влади і безглуздих претензій до партнерів на сферу чіткого планування, швидкого узгодження і ефективного виконання необхідних рішень. Бо від непрофесійності влади під загрозою – шанс для України.
Перше. Має бути організоване безумовне виконання реформ зі списку Качки-Кос. Вони не передбачають складних податкових чи бюджетних рішень і стосуються болючих для влади, проте безумовно необхідних для ефективності та виживання країни питань:
- Перезавантаження ДБР, перетворення його з «державного бюро репресій» на Державне бюро розслідувань. Відмова від «вокзалу Льошика» на користь прозорого та ефективного правоохоронного органу нарешті пошле і суспільству, і партнерам сигнал про готовність влади України до серйозних змін;
- Ухвалення Антикорупційної стратегії, яка давала би чіткий план необхідних кроків: від перезавантаження ДБР до прозорості «радників» навколо Зеленського і його «династії», які впливають на державні рішення, проте не несуть відповідальності і невідомі українському народу;
- Забезпечення верховенства права через належне судочинство, прозорість процедур та посилення антикорупційних органів.
Друге. Податкові і бюджетні питання, необхідні для надання допомоги в рамках 90 млрд євро, завершення Ukraine Facility, співпраці з МВФ та іншими донорами мають ухвалюватись представниками всіх українських фракцій, із залученням представників ЄС та українських експертів.
- Почати варто з наведенням ладу на митниці, в податковій, у діяльності контролюючих органів. Це швидкі зміни, здатні вивільнити мільярди корупційних коштів і спрямувати їх до бюджету – для армії та соціальних програм.
- Необхідна відмова від популістських і несправедливих «кешбеків» та «є-баків», а також надмірних витрат на чиновників, тилових силовиків та корупційні бюджетні витрати.
- Зміни до податкового законодавства мають опрацьовуватись ретельно, з урахуванням позицій експертів-практиків і не розширювати «дискрецію» уряду та не розставляти нові корупційні пастки, а гарантувати прозоре аміністрування надходжень і спрямування їх за призначенням.
Третє. Необхідне підключення всіх важелів дипломатії – кадрової, парламентської, експертної тощо – для організації спільних зусиль із роботою як із Єврокомісією та іншими органами ЄС, так і країнами-членами. Адже непоступливість останніх зазвичай – результат неправильної комунікації та відсутності, або неналежної якості, роботи з ними.
Відповідно до Конституції України, вступ до ЄС і НАТО – не вільний вибір чи предмет піару, а обов’язок всіх гілок влади. І ставитись до нього влада зобов’язана відповідно.
Шукаючи можливість досягти результату, а не пояснити невдачу
