У мережі активно поширюють статтю Bloomberg про те, що Кремль у 2026 році збільшить витрати на війну на 40%, або ще на 4-5 трлн рублів при цьому основне джерело такої інформації — це анонімні інсайдери видання з рф.
Чи хоче Кремль збільшити видатки на війну попри все?
Так, хоче.
Чи має він для цього можливості?
Спірне питання — залежно від того як далеко він готовий зайти, але теоретично — так, має?
Але в дискусії довкола тез статті випадає ключове питання «Якою ціною»?
Зараз почав змінюватись наративний тренд, який посилює тезу, що Кремлю не вдасться перечекати підтримку України, яка вже стабільно гарантована до кінця 2027 року, і найімовірніше за все буде гарантована до кінця 2030 року, при цьому у збільшеному вигляді.
Фактом такої підтримки Україна та її партнери хочуть демонструвати не тільки путіну, але й власним суспільствам та решті світу, що Кремлю не вдасться перечекати. Особливо на тлі власних економічних проблем, збільшення чутливості до українських ударів, потенційному тренді у бік збільшення можливостей України (якщо буде збережено темп, щоб Кремль не встигав адаптовуватись).
Що робить Кремль?
Ймовірно намагається продемонструвати, що в нього є «резерви» і що йому ніби не просто не важко тримати поточні витрати, а може їх і збільшувати. Тобто, це спосіб Кремля показати «я не слабкий» і спробувати конвертувати у політичний вплив та інструменти «блокування рішучості» українських партнерів. Ну і звісно змінити ситуацію на фронті додатковими ресурсами.
Бо ще раз.
Одне діло вкладатись в Україну над якою створено образ 2024-25, що ледь-ледь тримається, а інше вкладатись, коли починаються сприймати Україну як ту «що може змінити..»
Перше питання ми зафіксували «якою ціною?».
Між бажанням та можливістю є цілий набір обмежень.
На московії прийняли новий закон за яким уряду московії буде фактично дозволено позичати кошти без обмежень, а сам механізм буде вимушений забезпечити Центральний банк через примусове РЕПО.
Фактично це прихований друк коштів (надування бульбашки), але з відкладеним інфляційним вибухом і кризи в банківському секторі, якщо цим механізмом зловживати. А цим з кінця 2024 року дуже сильно зловживають, а тепер рух все більше схожий на безконтрольне використання до якого примушують ЦБ.
Так за даними ЦБ 18 червня вони влили в банки за механізмом РЕПО (щоб далі банки викупили борг уряду) 4.7 трлн рублів. У статті TMT наводяться цитати експертів, які зазначають:
«Це не просто великий дефіцит. Це нова ера».
Вартість же війни Кремль намагається максимально приховати від зовнішніх очей та від уваги власного населення, розподіляючи боргові наслідки власної політики між Пенсійним фондом та бюджетами суб’єктів федерацій.
Пенсійний фонд московії витратив 2/3 всіх резервів за минулий рік і цього року не здатен буде повторити такі ж обсяги витрат, а, ймовірно, наприкінці року ситуація буде для Пенсійного фонду не краще за тогорічні виклики, але вже не буде накопичених за минулі роки доступних резервів.
Щодо місцевих бюджетів, то витрати на обслуговування боргу за квартал зросли у 2,2 раза — до 42,3 млрд рублів. Сумарний державний борг регіонів сягнув майже 3,6 трлн рублів, збільшившись з початку року на 3,3%. Заборгованість за банківськими кредитами порівняно з квітнем минулого року зросла в 3,2 раза – з 231,2 до 744,4 млрд рублів.
Тож чи може Кремль збільшити витрати на війну?
Ціною запозичення вкрай дорогих коштів, ризиком всієї системи та поглибленням (сильним поглибленням кризи) — так.
Але це як людина, яка продає нирку: ситуативно гроші можуть бути, але наслідки катастрофічні. Особливо якщо неправильно оцінити стан власного здоров’я (системи).
А бюджетний стан московії поганий, а може стати критичний від безконтрольного запозичення та прихованого друку. Особливо критично буде те, що це відбувається не планомірно, а буде вибухоподібно до накопичених дисбалансів.
ТГ Resurgam
