Чотири питання, які Трамп завжди ставить – подробиці від його колишнього радника з національної безпеки
Г.Р. Макмастер, який протягом 13 місяців обіймав посаду радника з національної безпеки президента Трампа в його першій адміністрації, поділився своїми думками про те, як саме Путін маніпулює Трампом, що ефективно протидіє хитрощам Путіна та які є найкращі аргументи та методи переконати Трампа продовжувати підтримувати Україну.
Макмастер, спеціальний радник інвестиційного банку Mischler Financial, що належить ветеранам, розповів про це невеликій групі, до якої входила військова делегація з України. Це було відкриттям дискусії «Забезпечення того, щоб українські герої ніколи не були забуті», організованої Фондом Borderlands у середу, 11 червня, у Вашингтоні, округ Колумбія.
Його думки були захопливими та неймовірно цінними – це саме та інформація, за яку клієнти платять лобістам хороші гроші. Я перевірила, чи це відкрита інформація, якою я можу поділитися. Фонд Borderlands планує опублікувати відео виступу на платформі організації, яке я опублікую, коли воно буде готове (я записала аудіо).
Макмастер почав з пояснення своїй аудиторії глибокого коріння американської тенденції до відсторонення та ізоляції від світових справ, тенденції, яка коливалася протягом усієї історії США, досягши піку в міжвоєнний період після Великої депресії.
Ця тенденція знову посилилася після оптимістичного періоду 1990-х років, коли здавалося, що «історична арка» гарантує верховенство американського способу життя та верховенство його технологічно розвиненої армії. Цей оптимізм похитнувся на початку 2000-х років. Терористичні атаки 11 вересня 2001 року та війна в Іраку, а потім фінансова криза 2008 року, економічні зрушення, спричинені вступом Китаю до СОТ, опіоїдна епідемія та поляризуючий вплив соціальних мереж – все це сприяло суспільному бажанню обмежити свої глобальні амбіції та зайнятися власними проблемами.
Кілька додаткових факторів прискорили цю тенденцію. Одним із них було те, що Путін зображував себе рятівником західної цивілізації, незважаючи на те, що він руйнує західну цивілізацію, сказав Макмастер.
Іншим було просування постмодерністських критичних теоретичних підходів до історії та суспільства, які прискорилися за Байдена.
«Я назвав це радикальною DEI (різноманітність, рівність, доступність), рівністю результатів замість рівності можливостей, наприклад. Цю ідею про те, що слід проводити політику ідентичності, і в цьому прагненні слід судити людей за їхньою категорією ідентичності, а не за тим, що в їхньому серці чи душі. Це викликало розбіжності, і, звичайно, на будь-яку дію ви отримуєте рівну та протилежну реакцію».
Він вважає, що російське ГРУ та ФСБ виникли в цьому просторі, намагаючись залучити людей, які реагують на цю ультраліву ідеологію і, як наслідок, побачити у Путіні людину, чия ідеологія пов’язана із так званим «анти-вокським рухом».
Макмастер вважає, що два основні наративи можуть подолати ці тенденції: висвітлення російських звірств та української доблесті, які показують, що українці не лише заслуговують на підтримку США, але й що американське суспільство повинно підтримувати українців на дуже фундаментальному людському рівні.
Однак, хоча такий підхід може бути корисним для американського суспільства, він недостатній для Трампа. Макмастер вважає, що звинувачення у змові Трампа з росіянами, що, на його думку, є успішною операцією ГРУ/ФСБ, змусили його протистояти цьому, прагнучи тісніших відносин з Путіним. Трамп також за своєю природою є «рефлексивним суперечником», вважає Макмастер, що змушує його рухатися в протилежному напрямку від консенсусу зовнішньополітичного та національно-безпекового істеблішменту.
«Тож для нас було важливо, розробляючи для нього стратегію щодо Росії, зробити це з точки зору інтересів США та допомогти йому зрозуміти, як Володимир Путін, як Кремль намагався маніпулювати американським суспільством і намагався послабити його президентство, оскільки Росія була головною причиною, головною рушійною силою зусиль, спрямованих на делегітимацію обрання президента Трампа у 2016 році», – сказав Макмастер.
Він сказав, що, розробляючи стратегію щодо Росії у 2017 році, вони розглядали тогочасні дії Росії в контексті її підривної діяльності протягом останніх 16 років, згадуючи кібератаки, вторгнення до Грузії, тривалу кампанію проти України тощо.
«І загальна думка, яку ми висловили у вересні 2017 року, коли президент Трамп фактично схвалив стратегію, полягає в тому, що Володимир Путін не зупиниться, доки його не зупинять. Він не зупиниться, доки ми не нав’яжемо йому витрати, які значно перевищують ті витрати, які він враховує, коли вирішує вчинити акт агресії», – сказав Макмастер.
Він нагадав аудиторії, що протягом першого року адміністрації Трампа вони запровадили більше санкцій проти російських фізичних та юридичних осіб, ніж за попередні вісім років адміністрації Обами, закрили два російські консульства та вислали десятки неофіційних агентів російської розвідки.
Їм довелося працювати проти аргументів людей, які називали себе реалістами, але Макмастер вважає їх романтиками – тими, хто вірить, що якщо заспокоїти побоювання Володимира Путіна щодо безпеки, все буде добре. Вони пояснили, що цілі та прагнення Путіна «виходять далеко за рамки будь-якої реакції на те, що ми робимо», і що він хоче відновити Російську імперію, керований почуттям образи через розпад Радянського Союзу.
В іншій розмові з президентом у грудні 2017 року, після 10 місяців першого терміну Трампа, Макмастер переглядав пріоритети у зовнішній політиці та національній безпеці та зумів забезпечити продовження підтримки України з боку США.
Вони обідали в галасливій їдальні біля Овального кабінету, і Макмастер порушив тему забезпечення України оборонними можливостями, зокрема ракетами Javelin. У нього з собою була таблиця, яку він розстелив майже на увесь стіл.
«На табличці була часова шкала, що простягалася зліва направо. Під часовою шкалою була світова подія або рішення США, яке мало б показати слабкість Володимиру Путіну. А вище, трохи праворуч на часовій шкалі, був акт російської агресії, який послідував за цим. Наприклад, згадайте червону лінію в Сирії у 2013 році, після порушення якої (сирійським диктатором Асадом – ред.) не було жодних наслідків, а потім вторгнення в Україну у 2014 році», – згадав він.
Цей візуальний інструмент допоміг Макмастеру, за його словами, показати, що ненадання Україні оборонних можливостей та інших кроків для стримування Росії є слабкістю, яка провокувала Путіна.
У своєму третьому прикладі колишній радник з національної безпеки продемонстрував, як Путін маніпулює світовими лідерами, наводячи приклади Обами, Байдена та Буша-молодшого, техніки щодо яких дещо відрізняються один від одного, але були ефективними.
Він пояснив, що Путін використовує у стосунках з Трампом наступні чотири маніпулятивні прийоми. Перші два кроки – це лестощі та посилення почуття образи.
«Звичайно, президент Трамп, можливо, він законно ображений. Його переслідували, у нього стріляли, з ним поводилися несправедливо. Тож Путін на цьому наголошує: «Дональде, з тобою так погано поводилися». І таким чином він намагається створити відчуття взаємної згоди між ними двома».
Наступний крок — запропонувати перспективу великої угоди, яку Трамп зможе приписати собі.
«Коли я був радником з національної безпеки, він мав допомогти нам у боротьбі з тероризмом на Близькому Сході. Що, по суті, для нього полягало в тому, щоб продовжувати сприяти серійним епізодам масових вбивств у громадянській війні в Сирії. Він мав допомогти нам з кібербезпекою. Це справді смішно. Це дуже смішно. Але тепер, можливо, він міг би допомогти з Іраном. «Подивіться, що ми можемо зробити разом з точки зору економічного розвитку, інвестиційних можливостей». І тому він намагається вивести це поза межи України, що Трамп вважатиме більшими питаннями, більшими угодами, які він міг би укласти», – пояснив Макмастер.
І останній штрих – зображення будь-якої опозиції чи альтернативи як слабкої.
Макмастер сказав аудиторії, що він чув усі ці чотири підходи Путіна у словах Трампа під час його сумнозвісної зустрічі з президентом Зеленським в Овальному кабінеті 28 лютого.
«Європа слабка. Ми їх рятуємо. В України немає карт. З Путіним поводилися несправедливо, так само, як і зі мноюі».
Макмастер порадив радникам президента та всім, хто має можливість поговорити з ним, пояснити президенту, як Путін намагається ним маніпулювати.
«Оскільки президент Трамп рефлекторно суперечить, нехай він суперечить Володимиру Путіну».
Під час зустрічі з Трампом у березні 2018 року Макмастеру вдалося переконати його покарати Росію за отруєння Скрипалів – вислати 60 неофіційних співробітників розвідки та закрити російське консульство – чого Трамп спочатку не бажав робити.
«Він суперечив загальноприйнятій думці. Але ми розглядали це з точки зору інтересів США».
Також Макмастер сказав, що Трамп завжди ставить одні й ті ж чотири питання під час розмови щодо зовнішньополітичного питання:
1) Чому нам це вигідно або чому нам це цікаво?
2) Чому ми повинні це робити або чому хтось інший не може цього зробити?
3) Скільки це коштує?
4) Як ми можемо змусити інших людей платити більше, робити більше?
Також він запропонував світовим лідерам якомога більше взаємодіяти з Трампом, бути готовими висвітлити чотири основні маніпуляції Путіна та відповісти на чотири запитання Трампа.
«Президент Трамп навчається під час розмов. Тож чим більше він розмовляє зі світовими лідерами, тим краще. Я б набагато волів, щоб він розмовляв з канцлером Мерцем, ніж з Володимиром Путіним».
Відповідаючи на чотири запитання Трампа, підказав Макмастер, можна навести аргументи на користь незмінної відданості Україні та спростувати безліч дезінформації.
«Гей, Україна — така корумпована країна, що вся наша допомога крадеться». «Ну, знаєте, ці гроші витрачаються у Сполучених Штатах, створюють робочі місця в США. Ці гроші допомагають нам з нашою оборонно-промисловою базою».
Щодо вартості, він припустив, що довгострокова позика Україні з низькими відсотками, подібна до тієї, яку США надали Фінляндії після Першої світової війни, могла б зацікавити Трампа.
Решта заходу була присвячена збереженню та вивченню військової історії України, до чого Макмастер взявся з ентузіазмом.
«Я справді вважаю, що одна з причин, чому Володимиру Путіну сходить з рук ця спроба обману, полягає в тому, що люди не знають історії. Я називаю це серійною довірливістю, бо ми потрапляємо на ту саму брехню, на ті самі вигадки протягом багатьох адміністрацій».
