На турецькому ТБ Азербайджан раптово з’явився у списку країн, які підтримають Ізраїль у разі великої війни. І це — на тлі показової антиізраїльської риторики Анкари.
На екрані — Туреччина сварить Тель-Авів.
За лаштунками — її союзник Баку вже в тилу Ірану, поруч із Ізраїлем.
Азербайджан — тиха зброя Ізраїлю на півночі Ірану
▪️ Спільні проєкти: дрони, радари, розвідка.
▪️ Територія Баку використовується як тил для операцій в Ірані.
▪️ Алієв не виступає публічно — але грає свою роль проти шиїтського суперника Туреччини.
Виглядає як парадокс, але насправді — це режисура.
Театр і геополітика: гра у «двох поліцейських»
Ердоган — гнів, осуд, заява.
Алієв — тиша, транзит, технічна підтримка.
Це не суперечність. Це зрежисована вистава, де кожен знає роль і не виходить із сценарію.
Бо Туреччина й Іран — не партнери. Вони історичні конкуренти за вплив у регіоні. І саме зараз Ердоган діє руками своїх "тихих союзників", щоб ослабити Тегеран, не втручаючись прямо.
І не лише Баку
Ця модель подвійної гри характерна й для багатьох інших ісламських держав.
Саудівська Аравія,
ОАЕ,
Єгипет,
Йорданія
— усі публічно засуджують Ізраїль,
але при цьому зберігають з ним торгові, безпекові та технологічні канали.
Їхня логіка проста:
Перемога Ірану страшніша, ніж репутаційна втрата.
Головне
Анкара кричить.
Баку мовчить.
А Ізраїль б’є.
У цій вісі меча, дрона і тиші кожен виконує не лише свою роль — а ще й грає один проти одного в розтяжці під назвою
"Новий Близький Схід"
ІРАН МОВЧИТЬ. МАЦКОВІЯ ШЕПОЧЕ. КИТАЙ СПОСТЕРІГАЄ
У той час як
— Анкара кричить,
— Баку працює,
— Ізраїль завдає ударів,
— Іран… мовчить.
І не випадково.
ІРАН ДОСІ ЗАЛИШАВСЯ У ГРІ ЧЕРЕЗ «ДРУЖБУ» З ТУРЕЧЧИНОЮ, РОСІЄЮ І КИТАЄМ
Але зараз кожен із них:
або використовує Іран як проксі (Туреччина — проти курдів, Росія — в Сирії),
або продає його безпеку в обмін на нафту та транзит (Китай),
або грає проти нього в тилу (Азербайджан — під прикриттям Анкари).
РОСІЯ — НЕ МОВЧИТЬ. ВОНА ШЕПОЧЕ.
Путін не надто захищає Іран публічно. Але пропонує Трампу:
"Ми можемо приборкати Іран. Але ви поступіться в Україні."
Це — не альтруїзм, а торгівля конфліктами:
Іран — як розмінна карта;
Ізраїль — як привід для шантажу;
Україна — як кінцева мета.
Москва хоче виграти в Києві, продаючи «мир» у Тегерані.
І це ми чітко повинні розуміти, бо Трамп програє Європу, зав'язнувшитна Близькому Сході
КИТАЙ — СПОСТЕРІГАЄ
Пекін бачить усе. Але грає свою довгу гру.
Китайці:
не захищають Іран публічно,
не підтримують його проти Ізраїлю,
і навіть не заважають Туреччині розвивати ізраїльську гру в регіоні.
Бо для Пекіна Іран — не союзник, а інструмент.
А справжня боротьба — за контроль над порядком у післявоєнному світі.
Китай просто за мир.
ПІДСУМОК
Іран втрачає союзників,
втрачає тил,
стає розмінною фігурою.
А нова вісь тиші і точкових ударів уже працює:
Ізраїль — зброя,
Баку — доступ,
Анкара — прикриття,
Росія — тіньовий посередник,
Китай — мовчазний глядач, ЯКИЙ ВИГРАЄ, БО ТІЛЬКИ ВІН СТІЙКИЙ ПРИХИЛЬНИК МИРУ. На словах...
І головна сцена вже не в Газі.
Вона — навколо Ірану. І через Іран — в Україні.
