З наближенням озвучених 100% вторинних санкцій США щодо країн, які купують російську нафту, Індія як один з основних покупців стала перед важким вибором. У політичній еліті Індії стався розкол у питанні майбутнього зовнішньої політики країни. Одні хочуть зберегти тісні партнерські відносини з Кремлем, побоюючись опинитися в оточенні китайсько-російської осі, інші віддають перевагу Заходу в питаннях технологій і економічного зростання.
Індія традиційно намагається лавірувати в умовах нестабільного світового порядку, відстоюючи свою стратегічну автономію на тлі напруженості, що зростає, між провідними державами. Історично не входячи до жодних альянсів, Індія дотримується гнучкого підходу до зовнішньої політики, балансуючи між відносинами як із Заходом, так і з Росією. Незважаючи на тиск США і загрозу санкцій, що зростає, Індія підтримує тісні оборонні зв’язки з Росією. Ця співпраця відображає як стратегічну необхідність, так і енергетичну залежність, оскільки російська нафта, доступна за зниженими цінами, стала основним імпортованим товаром.
Законопроект сенатора Грема, який передбачає «пекельне» мито на імпорт нафти з країн, які купують російську нафту, для стримування агресії Москви проти України, ставить перед вибором давню доктрину Індії про «стратегічну автономію». А попередження Генерального секретаря НАТО Марка Рютте Індії про те, що вторинні санкції можуть «дуже сильно вдарити» по ній, якщо вона продовжить торгівлю з Росією, лише наголошує на серйозності проблеми.
Зовнішня політика Індії, яка колись визначалася стоїчним неприєднанням, останніми роками зазнала великих змін. Індія намагається балансувати між Заходом і Сходом, намагаючись досягти поступок і гарантій як від Вашингтону, так і від Москви, щоб сформувати архітектуру регіональної безпеки у своїх інтересах.
Щодо Росії Індія сильно залежить в енергетичному та оборонному аспектах взаємовідносин між країнами. На сьогоднішній день енергетична безпека Індії нерозривно пов’язана з російською нафтою, на яку припадає більше третини її імпорту, і, як це не дивно, це звучить, але західні санкції лише посилили цю залежність, пропонуючи Індії нафту за зниженими цінами та страховку від волатильності світових цін. Індія використовує прогалини в західному режимі санкцій для забезпечення власної економічної стабільності.
Також, незважаючи на всі спроби Заходу переманити Індію на свій бік у сфері оборонних закупівель, понад 60% індійської військової техніки залишається російським виробництвом. Російські зенітно-ракетні комплекси С-400, спільне підприємство з виробництва крилатих ракет «БраМос» і локалізація виробництва автомата АК-203, що триває, говорять про тверду прихильність Індії до стратегічної автономії. Продовжуючи ці закупівлі на тлі війни в Україні та західних санкцій проти Москви, Нью-Делі підкреслив свою відмову підкоряти імперативи національної безпеки зовнішньому тиску, зберігаючи простір для маневру у мінливій геополітичній обстановці.
Але можливе запровадження вторинних санкцій із боку Заходу загрожує Індії опинитися у ситуації двостороннього тиску, коли будь-який рух у бік одного полюса сприймається іншим, як зрада. Сьогодні всередині індійського політичного істеблішменту дедалі більше спостерігається розкол щодо майбутнього вектора зовнішньої політики України. З одного боку, так звані реалісти, які завжди згадують про вето Росії в РБ ООН в Індо-пакистанських конфліктах ще з часів СРСР, вважають відносини з Росією священним обов’язком. Для них відмова від Москви означає ризик стратегічного сирітства і потрапляння в оточення китайсько-російської осі, що тягнеться від Гімалаїв до Індійського океану. Прагматики ж бачать ослаблення Росії; вона не тільки стала економічно залежною від Пекіна, а й її глобальний вплив підірвано безглуздою українською кризою. Вони виступають за поворот до американських технологій та «парасольку безпеки», попереджаючи, що подальше зближення з Москвою може спровокувати вторинні санкції та поставити під загрозу економічні амбіції Індії. Економіка Індії тісно пов’язана із Заходом завдяки міцним торговим та корпоративним зв’язкам.
Продовжуючи відстоювати політику стратегічної автономії, Індія посилила свою роль у рамках міжнародного формату співробітництва між США, Японією, Індією та Австралією (формат QUAD), провівши спільні військово-морські навчання разом із США, Японією та Австралією у Бенгальській затоці. На останній зустрічі міністрів закордонних справ країн QUAD у Вашингтоні 1 липня, Індія та партнери підтвердили своє спільне бачення вільного та відкритого Індо-Тихоокеанського регіону та запустили нові ініціативи у галузі морської безпеки та співробітництва у галузі критично важливих корисних копалин. Водночас, завдяки ініціативі I2U2, до якої входять Ізраїль, США, ОАЕ, та коридору Індія – Близький Схід – Європа, Нью-Делі розширює свій економічний та геополітичний вплив на захід, налагоджуючи нові зв’язки на Аравійському півострові та в Європі. Проте, вміло балансуючи, Індія зберігає активну участь у БРІКС, підтримуючи діалог в альтернативних, незахідних багатосторонніх рамках, про що свідчить участь прем’єр-міністра Нарендри Моді у саміті БРІКС, що відбувся у Ріо-де-Жанейро 6–7 липня 2025 року.
Останні зміни в геополітичному ландшафті світу дедалі більше говорять про те, що Індії доведеться зробити нелегкий вибір, змінивши позицію стратегічного нейтралітету у бік однієї із сторін, що протистоїть. Але це ризикує опинитися в двосторонніх відносинах, де будь-який рух до одного полюса сприймається іншим як зрада. У стратегічних розрахунках Індії Китай є головним противником, а Пакистан служить його довіреною особою, якою Пекін користується просування свого порядку денного. Якщо Індія дистанціюється від Москви, вона ризикує здійснити зворотний поворот: Росія або посилить оборонну співпрацю з Пакистаном, або виявиться повністю залежною від Китаю – обидва сценарії несприятливі для безпеки Індії. І навпаки, надто тверда підтримка Москви може зруйнувати партнерські відносини Індії зі Сполученими Штатами та Європою, що поглиблюються, підірвавши її прагнення до технологічної та економічної модернізації.
Побоювання щодо Пакистану та Росії повністю виправдані. З’явилися повідомлення про те, що Росія вивчає можливість укладання вигідних угод із Пакистаном, що було озвучено під час торгового форуму між країнами, що відбулися у Москві наприкінці 2024 року. Хоча Росія засудила теракт у Пахалгамі, який привів до чотириденної війни між Пакистаном та Індією Москва, уникала прямих звинувачень Пакистану, використовуючи ухильну позицію, яка захищає Ісламабад. Водночас, американські офіційні особи попередили про можливі санкції, якщо Індія продовжить розширювати свої оборонні зв’язки з Росією, навіть незважаючи на те, що вони розглядають Індію як оплот проти Китаю.
Захід закликає Індію до рішучого зближення та якнайшвидшого розриву відносин із Росією, але Нью-Делі діє з усвідомленою обережністю. Індія утрималася під час голосування в ООН, відмовилася відкрито засудити Москву та підтримувала дипломатичні контакти високого рівня з обома сторонами. Незважаючи на зростання тиску, індійсько-російські зв’язки зберігаються. Військове співробітництво інституціоналізується за допомогою регулярних обмінів, спільних військових навчань та угод про спільне виробництво. Відносини переросли з простих відносин покупця та продавця у спільні дослідження, розробку та виробництво, прикладом чого є такі спільні проекти, як крилата ракета «БраМос» і Су-30МКІ. Однак цей контур не застрахований від напружень, і китайсько-російське партнерство, що міцнішає, все більше викликає побоювання в політичних колах Індії.
Підсумовуючи, слід зазначити, що Індії все важче стає маневрувати в геополітичному просторі, балансуючи між можливостями та небезпеками, щоб це партнерство залишалося цінним активом, а не стратегічним тягарем, на тлі мінливих тектонік світового порядку. Але виходячи з останніх подій навколо Ірану, Росію важко назвати надійним партнером, і зрада своїх традиційних союзників з боку Кремля вже стає нормою. Індії доведеться зробити вибір між Сходом і Заходом, тому що останні тектонічні зміни світової геополітики навряд чи дозволять їй залишитися осторонь, а який буде вибір, покаже найближче майбутнє.
Секція Дельта групи “Інформаційний Спротив”
