"В Україні існує єдине громадянство."
— Конституція України, стаття 4
Почнімо з правди, якої не скаже жоден «слуга»: новий закон про множинне громадянство — це неконституційна, зухвала узурпація Основного Закону.
Немає тут складних дискусій. Є тільки одна стаття, що все обнуляє:
Стаття 157 Конституції України: "Конституція не може бути змінена під час воєнного стану."
А тепер факти: 18 червня 2025 року Верховна Рада 243 голосами ухвалила закон, який прямо заперечує чинну Конституцію — запроваджує множинне громадянство. Без змін до статті 4. Без референдуму. Без 300 голосів. І — під час війни.
Це не помилка. Це відкрите політичне святотатство, яке запускає каскадну деструкцію: правову, ідентичнісну, демографічну, геополітичну. Те, що мало бути запобіжником (єдине громадянство), стало непотрібною завадою для людей, які сьогодні називають себе "державниками", а насправді — переписують Україну в сервісну країну із відкритими дверима для всього світу.
Конституція більше не закон?
Верховна Рада, яка не має повноважень змінювати розділ I Основного Закону без референдуму, ухвалила закон, який упритул суперечить прямій нормі статті 4: «В Україні існує єдине громадянство». Це не риторика. Це імператив. Це основа державності.
У будь-якій правовій державі такий закон був би миттєво визнаний неконституційним. Але в Україні Конституція більше не стримує — ні парламент, ні уряд, ні Президента. У нас тепер можна все. Навіть те, що прямо заборонено.
Війна — не просто контекст. Це пряма юридична заборона змінювати Конституцію. І законодавець цю норму зневажив відкрито.
Паспорт як опція, громадянство як аксесуар
Нас годують байками про українців за кордоном, яких треба «повернути». Але новий закон не повертає. Він дозволяє залишитися, забравши з собою і паспорт, і права. І врешті — розчинитися десь у Торонто, Варшаві, Лісабоні, але формально залишатися "українцем". Міністр мінєду Чернишов яскравий приклад політик держави "повернення українців". Де він? ще не доїхав із відрядження?..
Громадянство перетворено на мультипас — для зручності, податків, пільг, але без жодного зобов’язання. Служити? Жити тут? Платити податки? Ні, дякую — я громадянин іншої країни, але тримаю український паспорт — на всяк випадок.
Це не громадянство. Це — схема.
Це — легалізація роздвоєної лояльності, офіційна відмова від принципу єдності політичної нації. Ми тепер — не народ, а пул біпатрідів на вибір.
Сусіди вже тут: паспортизаційна інтервенція
Лібералізація громадянства відкриває шлюзи для паспортизаційної політики наших "дружніх" сусідів, кожен з яких давно бачить українців не як суб’єктів, а як ресурс для розчинення, поглинання і утилізації.
Румунія: паспорти для Буковини
Ще до закону 2025 року десятки тисяч громадян України отримали румунське громадянство — «по крові», за формальним корінням. Після легалізації множинного громадянства ці паспорти більше не треба приховувати.
Румунія не приховує своїх амбіцій: від освіти до культури, в Чернівецькій області діє система м’якої румунізації. І тепер вона легальна.
Румунський паспорт + український — це не про дружбу. Це про інструмент повернення «історичних територій» через людей.
Угорщина: Закарпаття як лояльна автономія
Угорські паспорти в Береговому роздавали ще з 2011 року. Пам’ятаєте відео, де консул просить «нікому не казати» про отримання другого громадянства? Тепер не треба ховатись — закон усе дозволив.
Орбан вважає закарпатських угорців частиною Великої Угорщини. І його інструмент — не війська, а паспорти. Новий закон робить це законним, безкарним, офіційним.
Хто матиме право голосу в Україні, право власності на землю, право на вплив? Угорці з подвійним громадянством — теж.
Польща: евакуація українців в обмін на паспорти
Польща — найбільший реципієнт українських біженців. І водночас — найспритніша в "освоєнні" нашої робочої сили. «Карта поляка» — це перший крок. Громадянство — наступний.
Закон про множинне громадянство дозволяє тепер українцям перестати повертатися. Бо навіщо? Польський паспорт — це ЄС. А український — як сувенір.
Ми втрачаємо мільйони — назавжди. Але вони тепер "формально наші".
Росія: паспортизація як зброя
Росія масово паспортизувала Донбас і Крим. І ці паспорти — досі інструмент війни. Формальна заборона на множинне громадянство з РФ — це листівка для ЗМІ, бо російський паспорт роздається під дулами автоматів.
Натомість закон №11469 не містить прямої норми про заборону — там «гнучко» сформульовано «країни-агресори за рішенням уряду». Сьогодні це Московія. А завтра?
Якщо не виписати це прямо в Конституції — з’являться «виключення» на «спецумовах».
Закон як зброя майбутньої дестабілізації
Роздвоєна лояльність. Формальна українськість. Повна відсутність інтеграції. Право голосу без податку. Земля — у власність людям, які тут не живуть. А потім — масові вибори. Від кого? Від діаспори? Від угорської меншини? Від "нових українців" із Африки, Туреччини, Близького Сходу?
Це не фантастика. Це реальність, яку запускає неконституційний закон, ухвалений під час війни, на тлі загального стомлення і хаосу.
Президент Зеленський – ініціатор і гарант Конституції, який гарантувати її перестав.
243 депутати, які проголосували за закон, усвідомлюючи, що стаття 4 — не змінена.
Мовчазний КСУ, який навіть не пробує реагувати.
Міжнародні партнери, які тиснули заради «відкритості» — не до українців, а до своїх інтересів.
Висновок: ми — країна без національного ядра?
Якщо громадянство можна мати кілька — значить, країна одна — а лояльностей багато.
Якщо Конституцію можна обійти — значить, закон один — а воля «вождів» важливіша.
Цей закон не об'єднує націю. Він її розпорошує. Він перетворює українців на віртуальну спільноту людей із тризубом на паспорті, але без Батьківщини в серці.
Чи є переваги?
Так, АЛЕ ЛИШЕ в тому випадку, якщо:
1.Громадянство дається в обмін на зобов’язання, а не як жест доброї волі.
2. Кожен новий громадянин проходить сувору перевірку на благонадійність і лояльність.
3. Особи з подвійним громадянством не можуть обіймати публічні посади, голосувати чи володіти стратегічною власністю, поки не оберуть одне громадянство як основне.
4. І головне — якщо закон прийнято після зміни Конституції, а не всупереч їй.
Якщо Конституція не скасована — цей закон мертвий.
Якщо Конституція вже не діє — то хто ми?
P.S. бля, ну, не хочу я бачи дезінтеграцію держави на рівні вищого керівництва! це ж вбивчо для всіх нас. хоча, у правлячої верхівки і так по 3 паспорти, і так нерухомість в Європі, то їм це не пече, завжди з Аліканте чи з Монако можна приїхати на виступ в ВР і голосування...
