Навесні 2026 року, на п'ятому році повномасштабної війни, коли фронт буквально стікає кров'ю від критичної нестачі піхоти, держава продовжує утримувати в глибокому тилу найдорожчий і найцинічніший симулякр — гігантську силову машину, яка не захищає країну від зовнішнього ворога і, як показав київський теракт, абсолютно неспроможна захистити громадян від внутрішнього.
Реформа Національної поліції виявилася лише зміною декорацій. Замість сервісної служби західного зразка ми отримали класичну неорадянську міліцію з новими шевронами. Її ключова функція — не безпека, а обслуговування інтересів правлячої номенклатури, збереження статус-кво та тотальний контроль над суспільством. Вони блискавичні, коли треба скрутити волонтера, розігнати мітинг чи запакувати в бус цивільного на вулиці. Але вони системно і масово капітулюють перед організованим криміналом та реальними, озброєними гібридними загрозами.
Але найбільший злочин цієї системи сьогодні — це її чисельність і статус «недоторканних». Якщо відкинути емоції й подивитися на силовий апарат через призму сухого ресурсного аудиту 2026 року, ми побачимо колосальний, навчений, озброєний і стовідсотково заброньований резерв, який паразитує на воюючій економіці.
Математика абсурду: чверть мільйона багнетів у тилу
Держава щодня заявляє про дефіцит мобілізаційного ресурсу. Економіка зупиняється, бо з підприємств витягують останніх інженерів, айтівців, аграріїв та будівельників — людей, які ніколи не тримали зброї і не мають психологічної готовності до насильства. У цей самий час, прикриваючись 100% бронею, у тилу сидить ціла армія, яка за своїм прямим призначенням створена для застосування сили.
Порахуємо реальні штатні розписи та граничну чисельність тилового силового блоку станом на 2026 рік:
Національна поліція: близько 130 000 – 140 000 осіб.
Служба безпеки України (СБУ): понад 40 000 осіб (з яких реальну бойову роботу на фронті виконує лише мізерний відсоток спецпідрозділів, решта — тилова бюрократія та слідчі).
Органи прокуратури: близько 10 000 осіб (серед яких аномальний відсоток молодих «інвалідів» та пенсіонерів-симулянтів).
ДБР, БЕБ, НАБУ, Служба судової охорони (ССО): понад 15 000 добре екіпірованих і високооплачуваних співробітників.
Муніципальні варти, інспектори, тилові охоронні структури держпідприємств: ще десятки тисяч людей у формі.
Сумарний ресурс: від 200 000 до 250 000 фізично здорових, навчених проти цивільних чоловіків. Тепер їх треба навчити проти окупантів та ворогів діяти.
Це еквівалент 50–60 повноцінних піхотних бригад. Це люди, які пройшли суворі медичні комісії, володіють навичками стрільби, тактики, вміють працювати в ієрархічній системі наказів, мають спецзвання і роками отримують надбавки та пільги від платників податків. Утримувати цю 250-тисячну армію в тилу, коли на фронті не вистачає людей для ротації — це не управлінська помилка. Це інституційна зрада.
Парадокс мобілізації та економічне самогубство
У 2026 році цей дисбаланс перетворився на кастову прірву. Найбільш принизливим символом епохи стала картина, коли троє фізично ідеальних, екіпірованих поліцейських скручують і супроводжують 50-річного заводського робітника до ТЦК, щоб відправити його в штурмовики. Поліція стала конвоїром для власного народу, залишаючись при цьому недоторканною для фронту. Це руйнує саму суть соціального договору і вбиває довіру до держави швидше, ніж будь-які ІПСО.
Більше того, це економічне самогубство. В умовах хронічного дефіциту бюджету і залежності від західних дотацій, Україна витрачає сотні мільярдів гривень на зарплати, премії, автопарки та ранні пенсії для чверті мільйона силовиків, чия головна функція сьогодні — перекладати папери та охороняти самих себе.
Аргументи про те, що «без поліції тил потоне в криміналі», є свідомою маніпуляцією. Звичайний вуличний порядок забезпечується камерами, технологіями та невеликими черговими групами. А від реальних терористів і озброєних диверсантів, як ми побачили у Києві, ці десятки тисяч патрульних і слідчих усе одно не рятують — вони приїжджають лише малювати крейдою контури тіл.
МОЇ ПРОПОЗИЦІЇ
Ветеранський ценз: формула «10% на 3 роки»
Систему неможливо реформувати зсередини атестаціями чи тренінгами. Справжня правоохоронна система в Україні може народитися лише після того, як вона пройде через фронт. Рішення має бути радикальним, математично жорстким і закріпленим на рівні закону:
Скасування броні та тотальна мобілізація тилу: 90% особового складу Нацполіції, СБУ, ДБР, БЕБ та прокуратури, придатних до військової служби (за стандартами штурмових підрозділів, а не тилових МСЕК), перекидаються у бойові бригади ЗСУ. Не у "зведені батальйони поліції" для охорони блокпостів на другій лінії, а безпосередньо у піхотні, штурмові та механізовані підрозділи.
Заміна в тилу: Функції патрулювання, фіксації ДТП, охорони судів та паперової роботи передаються ветеранам, які списані з фронту за станом здоров'я (після поранень), а також обмежено придатним і жінкам. Тил має стати місцем працевлаштування для тих, хто вже віддав борг на передовій.
Квота на повернення — 10%: Сучасна ефективна поліція та контррозвідка не потребують сотень тисяч людей. Після демобілізації (або в процесі жорстких ротацій) право працювати в оновлених силових структурах отримають не більше 10% від нинішньої чисельності штату.
Єдиним і безальтернативним критерієм допуску до цих 10% вакансій має стати наявність реального, підтвердженого бойового досвіду на "нулі" тривалістю не менше 3-х років.
Народження нової еліти
Впровадження такого цензу автоматично вирішує ключові екзистенційні проблеми. Фронт миттєво отримує кілька сотень тисяч мотивованих, фізично здорових бійців. Бюджет скидає з себе баласт у сотні мільярдів гривень. Але найголовніше — це безповоротне інституційне очищення. Слабкий, корумпований "мєнт", слідчий ДБР чи прокурор, орієнтований на збагачення, не витримає трьох років у траншеї. Він або звільниться, або очиститься війною. Ті 10%, які пройдуть цей кривавий фільтр і повернуться у міста з правом носити поліцейський жетон чи посвідчення СБУ, матимуть абсолютно іншу психологію. Вони знатимуть реальну ціну життя.
Такий поліцейський ніколи не сфабрикує справу проти волонтера, бо вчора цей волонтер купував йому дрони. Такий слідчий СБУ не буде "кошмарити" бізнес, бо він знає, що таке справжній ворог. Вони не боятимуться московських терористів чи криміналітету, бо вони особисто нищили російський спецназ у посадках.
Правоохоронна система — це монополія на легальне насильство. У країні, що п'ятий рік бореться за виживання, право застосовувати силу від імені держави і судити інших можуть мати лише ті, хто довів свою вірність цій державі власною кров'ю. Доки здорові прокурори та поліцейські ховаються за 100% бронею і ловлять звичайних українців для ТЦК, ми матимемо не державу, а окупаційну адміністрацію з міліцейським ухилом. Поліція народиться лише тоді, коли її кістяком стануть ветерани, що пройшли пекло.
