Жила-була жаба.
Звичайна болотна, трохи слизька, трохи токсична, зате дуже амбітна.
Одного ранку вона стрибнула на пеньок і заявила:
— Я — цар! Бо пеньок підо мною, а значить — трон!
Лісові звірі здивувались, але не перечили — жаба кусалася.
Вона одразу ввела нові закони:
Хто квакає не в ритм — той зрадник.
Усі мушлі — в царське болото.
І щодня о восьмій — гімн у виконанні жабиного хору.
Сусідні ставки спочатку сміялись, а потім почали будувати паркани.
А жаба тим часом вигадала нову історію:
— Колись усі ви були жабами! Простіше визнайте й поверніться додому — в болото!
Їй аплодував п'явко-Троль, а пуголовки складали оди.
І лише старий гусак шепотів:
— А може, це не цар, а просто жаба з месіанським синдромом?..
