Верховна Рада України 17 червня 2025 року офіційно узаконила безкарність для корупціонерів. Законопроєкт №13271-1, поданий «Слугами народу», і ухвалений в турборежимі 245 голосами, став не просто «змінами до Кримінального кодексу» — а політичним актом самозбереження правлячого класу. Під час війни, коли країна ледь тримається на міжнародній підтримці, влада вирішила захистити не народ, не армію, а себе. Себе — від кримінального переслідування за брехню, хабарі та злочинне збагачення.
Тупо інституційна консервація корупції на законодавчому рівні!
Узурпація держави: Як закони стають ширмою для безкарності та гниття
Те, що відбувається сьогодні з українським законодавством, особливо в частині боротьби з корупцією, не просто викликає занепокоєння – це кричущий сигнал про системну узурпацію влади та свідому консервацію дозволу на корупцію. Під час війни, коли народ виснажений і об’єднаний спільною бідою, правляча "еліта" цинічно використовує момент для закріплення власної безкарності. Це не деградація, а цілеспрямоване знищення основ державності зсередини.
Законодавчий "дах" для злочинності
Ухвалення законопроєкту №13271-1 — це не випадковість чи технічна помилка. Це продумана, зухвала операція, що створює юридичний щит для корупціонерів. Заборонити перевіряти спосіб життя посадовців після звільнення — це означає дати пряму інструкцію: "Крадіть під час перебування на посаді, а потім спокійно йдіть на пенсію з награбованим". Цей закон не просто обмежує НАЗК, він стерилізує його здатність ефективно боротися з незаконним збагаченням.
Фактично, українське законодавство перетворюється на посібник з обходу закону. Обмеження моніторингу способу життя виключно періодом перебування на посаді створює ідеальні умови для формування "золотих парашутів" для тих, хто роками живиться державним бюджетом. Вони можуть набувати активи через третіх осіб або фіктивні схеми, а потім "виводити" їх на себе вже поза межами контролю. Це не боротьба з корупцією, а легітимізація злодійства.
Виключення аудиторів, нотаріусів, оцінювачів та інших фахівців, що надають публічні послуги, з-під моніторингу НАЗК — це ще один зловісний крок. Ці особи часто є ключовими ланками в схемах легалізації корупційних доходів. Надання їм такого "імунітету" — це пряме запрошення до участі в тіньових операціях, відкриваючи широкі "сірі зони" для відмивання грошей та приховування реальних бенефіціарів. Держава, замість того, щоб закручувати гайки, розкриває двері для мафії.
Офіційний дозвіл на крадіжку
Нові норми закону дозволяють посадовцям не декларувати мільйони і не відповідати за це. Поріг кримінальної відповідальності за брехню в декларації підвищено з 1,5 млн до 2,27 млн гривень. Якщо приховав менше — просто адмінштраф. Тобто чиновник може «забути» задекларувати квартиру, автопарк чи рахунок на сотні тисяч доларів — і залишитися на посаді.
А якщо не залишиться — ще краще. Закон прямо забороняє перевіряти спосіб життя посадовців після звільнення. НАЗК втратило право моніторити, як за рік після роботи в держоргані у якогось заступника міністра з’являється будинок на 600 квадратів. Це вже не предмет розслідування. Це — нова норма.
Узурпація під прикриттям
Влада усуває контроль за собою. Законом обмежено повноваження НАБУ і НАЗК — двох інституцій, створених для стримування топ-корупції. Тепер НАБУ не зможе розслідувати справи про збагачення і брехню, якщо сума менша за 6 мільйонів. Решту — забирає підконтрольне Офісу Президента ДБР. А ті, хто нижче рангом — ідуть до поліції. Можна навіть не коментувати ефективність розслідувань.
Це — нова вертикаль безкарності. Узаконена. Системна. Цинічна.
Моніторинг — скасовано
Суть деклараційного контролю — в моніторингу стилю життя. Якщо посадовець їздить на Bentley, а в декларації — зарплата за місяць у 12 тисяч гривень, держава має поставити питання. Але тепер — не має. Бо закон №13271-1 забороняє перевіряти, що чиновник отримав до або після державної служби. Хочеш легалізувати вкрадене — почекай кілька місяців і вийди у відставку.
А там — свобода. Слава. Безкарність.
Операція «Індексація корупції»
Закон індексував навіть не прожитковий мінімум — а поріг допустимої брехні. Тепер чиновник має право брехати на 2,2 мільйони — і це вже не кримінал. Це просто невеличке непорозуміння. Копійчана помилка в декларації. Такі норми навіть не імітують боротьбу з корупцією — вони закріплюють корупцію як норму.
Це — не некомпетентність. Це — холодний політичний розрахунок. І це рішення ухвалене свідомо.
Зрада на тлі війни: Чиновники як вороги власного народу
Коли народ обливається кров'ю на фронті, віддає останнє на донати, переживає втрати і руїни, цинізм цих законодавчих ініціатив переходить усі межі. Це не просто корупція, це зрада національних інтересів. У той час, як волонтери закривають дірки в забезпеченні армії, а лікарі працюють на межі сил, "слуги народу" дбають лише про одне — як захистити свої злочинно нажиті статки.
Ці дії свідчать про те, що частина чиновників у владі стала прямим ворогом українського народу. Вони не дбають про національну безпеку, про стабільність держави, про майбутнє своїх громадян. Їхня єдина мета — утриматися біля годівниці і забезпечити собі комфортне майбутнє за рахунок страждань мільйонів. Це не "політичне рішення", а кримінальний змову проти власної країни.
Самозахист злочинної касти
Підписантами законопроєкту є десятки депутатів, фігурантів розслідувань. Серед них — представники «Слуги народу», колишньої ОПЗЖ, мажоритарники, лобісти. Багато з них уже давно мали б давати свідчення. Тепер — мають імунітет. Вони голосували за себе. За майбутнє, у якому не сидітимуть. У якому хабарі — це бонус, а не злочин.
Деградація держави до стану "корпорації"
Те, що ми спостерігаємо, це не просто корупція окремих осіб. Це системна узурпація державних інститутів, які тепер працюють не на благо народу, а на захист інтересів корумпованої "еліти". Верховна Рада, яка мала б бути голосом народу, перетворюється на інструмент для легітимізації злочинних схем. Правоохоронні органи, замість боротися зі злочинністю, стають її прикриттям.
Це не держава, що прагне до інтеграції в цивілізований світ. Це бананова республіка, де закон є лише ширмою для особистого збагачення. Це повна деградація держави до стану "корпорації", яка служить інтересам вузького кола осіб, а не суспільства. Ігнорування висновків експертного управління Верховної Ради про корупційні ризики — це пряме свідчення того, що ці дії є свідомими та навмисними.
Ризик для країни
Це не лише внутрішня деградація. Це загроза зовнішній підтримці. ЄС і МВФ роками вимагали створити механізми контролю за декларуванням і збагаченням. Вони фінансують наш бюджет. А ми — легалізуємо корупцію. У законі. У відкриту. Під аплодисменти парламенту.
Що робити?
Цей закон має бути скасований. НАЗК і НАБУ мають повернути повноваження. А всі, хто голосував за цю «індексацію корупції», — пройти повну перевірку. Якщо цього не станеться — країна втратить не лише підтримку партнерів, а і шанс на майбутнє без мафіозної держави.
Сьогодні в Україні ухвалено закон, який робить корупцію невидимою, а злочинців — недоторканними. Це і є узурпація влади. Не мечем. Не танками. А текстом закону.
І кожен, хто мовчить — стає її співучасником.
Висновок
Україна стоїть на межі не просто зовнішньої поразки, а внутрішнього гниття, яке може виявитися фатальним. Якщо народ не прокинеться і не дасть рішучої відсічі цій узурпації, то жодні героїчні зусилля на фронті не зможуть врятувати країну від остаточного занепаду. Вибір стоїть руба: або ми повернемо державу народу, або втратимо її назавжди.
З таким підходом немає місця для перемоги над ворогом!!!
