Roman Romaniuk випустив новий огляд про розклади в Кабміні. Фактично підтвердив те, про що Vitaliy Shabunin говорив ще при «живому» міністрі хаосу Умєрову. Дякую за натяк про осідання грошей не тільки у фірм, а й командирів. Бо про ці спайки по списанню грошей на неіснуючі дрони ходять легенди. До яких всі бояться торкатись. Бо виявиться, що корупція по всьому ланцюжку війни.
Далі процитую один блок зі статті https://www.pravda.com.ua/articles/2025/09/1/7528692/ ⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇
«Міністр оборони від хаосу»
Міноборони як найбільший споживач грошей бюджету якраз і є місцем, де необхідно якомога швидше навести лад із ефективністю витрачання грошей.
І тут мається на увазі не просто знайти додаткові гроші на фінансування війни, але й зробити так, щоб кожна виділена гривня справді працювала на оборону, а не осідала в кишенях «потрібних» фірм і командирів.
Як розповідають джерела УП в уряді та Раді, вибір Шмигаля на посаду міністра оборони багато в чому був продиктований бажанням різко і рішуче позакривати діри в фінансовому казані Міноборони, через які величезна частина грошей витікає поза потреби сил оборони.
На новій посаді Шмигаль найперше сфокусувався на тому, щоб подолати наслідки управління свого попередника. Чи, точніше сказати, відсутності управління.
«Рустем, коли мав час і натхнення, приходив у МОУ, когось викликав, давав чортів, щось вимагав негайно вирішити і зникав. Міністерство як інституція не працювало від слова взагалі. Шмигаль навпаки заганяє все в жорстку формалізовану роботу, все під протокол, великі наради ледь не щодня, робочі групи по 50 людей з усіма відомствами, контроль виконання і так далі», – розповідає один із учасників таких великих нарад у Шмигаля.
«Але це все довго. А коли вранці в завод оборонки прилітає ракета, і вони дзвонять і просять якесь захищене приміщення, щоб вивезти склад, то нікому неможливо додзвонитися – всі на нарадах», – додає співрозмовник УП.
Інший співбесідник з владної верхівки пояснює, що за роки війни МОУ настільки розбалансувалось як система, що зараз новий міністр намагається принаймні повернути цей розігнаний поїзд назад на рейки.
«Ми бачились нещодавно. І Шмигаль чесно зізнався, що трохи шокований від того, що застав. Каже, що поки розібрався з хаосом на рівні заступників, то ледь не втратив глузд.
Але ми всі знаємо Дениса Анатолійовича – він скрупульозний, системний і наполегливий. Він докопається до самих основ і запустить цей апарат. Головне, що в нього стільки досвіду і розуміння процесів, що йому не можна навішати локшини на вуха і чекати, що він її з'їсть», – переконує джерело УП з топів нинішньої влади.
Остаточно не загрузнути в апаратній тяганині й усе ж фокусуватись на потребах технологічної війни міністру оборони має допомогти його ситуативний союзник – перший віцепрем'єр Михайло Федоров. Саме його у Зеленського бачать тим запобіжником, який може не дати Шмигалю підчепити «стокгольмський синдром» відносно вищого військового командування.
«Там якась магія. Тільки людина стає міністром оборони і через тиждень починає говорити словами Сирського, що «от нам мільйон снарядів, нам тисячу танків – і ми всіх переможемо». І Дениса обирали туди, щоб він якраз змусив військових рахувати витрати, реально рахувати і продумувати, що їм треба, а не просто з повітря присилати потреби для війни минулого століття. Але вже навіть у Шмигаля поступово починають проскакувати фрази главкома», – іронізує один із топів чинної влади.
Однак, як переконує більшість співрозмовників УП, політична влада вірить у можливість переглянути військові витрати саме зараз. Мовляв, просто збільшувати видатки на армію – це не шлях до перемоги. Якщо не змусити всіх ефективно витрачати гроші на ті системи, які реально здатні змінювати ситуацію на полі бою, то просте збільшення витрат нічого не дасть. Росія все одно витрачатиме більше.
«Зараз, може, останній шанс серйозно змінити всю цю історію, всі в ній зацікавлені, бо величезні втрати і витрати. Тому у Шмигаля буде багато помічників, які не дадуть йому займатись чимось іншим», – переконує один із впливових депутатів «Слуги».
«У МОУ уже чудовий склад заступників. Але чомусь кадрові питання зупинились. Чому, наприклад, досі нема питань до Жумаділова? Чи всім ок такі закупки? Якщо ні, то чому ми тягнемо?» – додає інший співбесідник УП на Банковій.
Міноборони як найбільший споживач грошей бюджету якраз і є місцем, де необхідно якомога швидше навести лад із ефективністю витрачання грошей.
І тут мається на увазі не просто знайти додаткові гроші на фінансування війни, але й зробити так, щоб кожна виділена гривня справді працювала на оборону, а не осідала в кишенях «потрібних» фірм і командирів.
Як розповідають джерела УП в уряді та Раді, вибір Шмигаля на посаду міністра оборони багато в чому був продиктований бажанням різко і рішуче позакривати діри в фінансовому казані Міноборони, через які величезна частина грошей витікає поза потреби сил оборони.
На новій посаді Шмигаль найперше сфокусувався на тому, щоб подолати наслідки управління свого попередника. Чи, точніше сказати, відсутності управління.
«Рустем, коли мав час і натхнення, приходив у МОУ, когось викликав, давав чортів, щось вимагав негайно вирішити і зникав. Міністерство як інституція не працювало від слова взагалі. Шмигаль навпаки заганяє все в жорстку формалізовану роботу, все під протокол, великі наради ледь не щодня, робочі групи по 50 людей з усіма відомствами, контроль виконання і так далі», – розповідає один із учасників таких великих нарад у Шмигаля.
«Але це все довго. А коли вранці в завод оборонки прилітає ракета, і вони дзвонять і просять якесь захищене приміщення, щоб вивезти склад, то нікому неможливо додзвонитися – всі на нарадах», – додає співрозмовник УП.
Інший співбесідник з владної верхівки пояснює, що за роки війни МОУ настільки розбалансувалось як система, що зараз новий міністр намагається принаймні повернути цей розігнаний поїзд назад на рейки.
«Ми бачились нещодавно. І Шмигаль чесно зізнався, що трохи шокований від того, що застав. Каже, що поки розібрався з хаосом на рівні заступників, то ледь не втратив глузд.
Але ми всі знаємо Дениса Анатолійовича – він скрупульозний, системний і наполегливий. Він докопається до самих основ і запустить цей апарат. Головне, що в нього стільки досвіду і розуміння процесів, що йому не можна навішати локшини на вуха і чекати, що він її з'їсть», – переконує джерело УП з топів нинішньої влади.
Остаточно не загрузнути в апаратній тяганині й усе ж фокусуватись на потребах технологічної війни міністру оборони має допомогти його ситуативний союзник – перший віцепрем'єр Михайло Федоров. Саме його у Зеленського бачать тим запобіжником, який може не дати Шмигалю підчепити «стокгольмський синдром» відносно вищого військового командування.
«Там якась магія. Тільки людина стає міністром оборони і через тиждень починає говорити словами Сирського, що «от нам мільйон снарядів, нам тисячу танків – і ми всіх переможемо». І Дениса обирали туди, щоб він якраз змусив військових рахувати витрати, реально рахувати і продумувати, що їм треба, а не просто з повітря присилати потреби для війни минулого століття. Але вже навіть у Шмигаля поступово починають проскакувати фрази главкома», – іронізує один із топів чинної влади.
Однак, як переконує більшість співрозмовників УП, політична влада вірить у можливість переглянути військові витрати саме зараз. Мовляв, просто збільшувати видатки на армію – це не шлях до перемоги. Якщо не змусити всіх ефективно витрачати гроші на ті системи, які реально здатні змінювати ситуацію на полі бою, то просте збільшення витрат нічого не дасть. Росія все одно витрачатиме більше.
«Зараз, може, останній шанс серйозно змінити всю цю історію, всі в ній зацікавлені, бо величезні втрати і витрати. Тому у Шмигаля буде багато помічників, які не дадуть йому займатись чимось іншим», – переконує один із впливових депутатів «Слуги».
«У МОУ уже чудовий склад заступників. Але чомусь кадрові питання зупинились. Чому, наприклад, досі нема питань до Жумаділова? Чи всім ок такі закупки? Якщо ні, то чому ми тягнемо?» – додає інший співбесідник УП на Банковій.
