Хоча ще кілька днів тому «нічого не віщувало біди». Тиждень торгів на світовому фондовому ринку почався із раптового приступу оптимізму. Чомусь в понеділок всі повірили, що скоро прилетить Сі і вони з Трампом порішають всі проблеми, від Ірану, до Штучного Інтелекту. Особливо зараз тривожить пересічних американців проблема ШІ. Особливо тих, хто дивився Термінатора. І очікує майже вимирання людства. І в їх думках це проблема така всеосяжна, що наразі Трамп забуде що він Трамп, а Сі забуде що він товариш-імператор, всі візьмуться за руки і будуть дружити. Тим більше, що у кожного з них є для цього раціональний привід. В США інфляція і ринок боргу, а в Китаї рекордне за останні десятиліття сповільнення економіки, яку не витягнеш одним тільки дотуванням експорту, що не рятує китайську економіку, але боляче б є по німецький. Не просто ж так в Німеччині зараз шабаш ультраправих і ультралівих, причому ультраправі виграють там, де раніше був комунізм, а ультраліві в тих місцях, де працював капіталізм і куди через стіну тікали від цього комунізму. А в Китаї дуже тревожні дзвіночки з ринку кредитування. В серпні рік до року кредити китайських банків зросли лише на 4,9%, найнижчий показник з часів Тяньаньменю. В результаті, і у Трампа і у Сі є раціональна причина дружити. Тому цілком логічним виглядає продовження торгового перемир’я.
Для українців це звучить дивно, як посилання на раціональність дідів при владі, так і острахи від штучного інтелекту, але це просто тому, що мало кого тут хвилює потенційне вимирання від Ші, є більш нагальні проблеми і потенційні причини для вмирання, а от кілька поколінь американців і європейців тепер будуть мати тривожність через побоювання, що ШІ зруйнує світ. На додачу до тривожності з приводу глобального потепління з яким живуть вже кілька останніх поколінь. Причому, що кліматичні страхи не зникають, а просто додаються до ШІ, забезпечуючи роботою цілі покоління психотерапевтів. В результаті очікувань, що в Затоці все само якось розсосеться, в понеділок різко впали котирування на нафту (не на дизель) і так само різко підскочив американський фондовий ринок. Піднявши індекси значно в гору, а технологічний NASDAQ так і в принципі оновив історичний максимум. Навіть біткоїн підскочив на тлі одного із рекордних об’ємів грошей, що зайшло в цей спекулятивний актив у понеділок. Щоправда, це зростання вичерпалось понеділком. Після чого ринки, все ж таки, трошки відійшли назад. А потім в середу хороша статистика американської економіки і не дуже хороші дані по інфляції звідти ж, розбудили борговий ринок. Який брав паузу останній тиждень. Але пауза скінчилась і ціни полетіли вниз, а дохідності, відповідно, вгору. Зафіксувавши рекордний різнобій між ринком акцій США і ринком боргу США. Такого ще ніколи не було. І хтось з двох явно щось не бачить чи не хоче бачити.
Дохідності по 30-ти літньому боргу перетнули рівень у 5,4%, по 10-ти літнім облігаціям закріпились вище 5,1%, туди ж, на рівень 5%, вилетіла і дохідність 5 річних облігацій. Вводячи в додатковий стрес ринок іпотеки в США. Там і так зараз рекордний розрив між продавцями і покупцями нерухомості. Причому не на користь покупців. Причому продавців не стало якось сильно багато і немає розпродажів. Просто покупців дуже і дуже мало. І це переважно було пов’язано з вартістю активів, що за 20 років безкоштовних грошей вилетіла в космос. Так тепер додається ще й вартість самої іпотеки. В результаті, індекс S&P500 відкривається у п’ятницю на позначці у 7704 пункти, що на 70 пунктів вище, ніж тиждень тому. А долар знову трохи укріпився проти євро і ключова валютна пара світу торгується на рівні 1,138. Ілюструючи побоювання подальших агресивних дій ФРС в рамках приборкання інфляції. Барель бренту коштує у п’ятницю зранку 105 доларів, вже зовсім не так дешево, як було в понеділок. Не кажучи вже про те, що вузьке місце зараз у світі це навіть не нафта, а дизель і кораблі, які той дизель мають возити. І світ чекає, чи не буде нового сюрпризу від Трампа, який може заборонити експорт дизелю із США і цим спровокувати ще більший спалах інфляції в Європі і Японії. Різке падіння на ринку американського боргу відчулось і на ринках, що розвивається. Скрізь були продажі. Україна не лишилась осторонь, і суверенні єврооблігації втратили за середу біля 2-х пунктів. Переважно це була перестановка цін, а не панічна продаж. Проте факт лишається фактом.
Україна впала на рівні із Венесуелою, Аргентиною і Єгиптом не відчуваючи підтримки з боку хороших новин із Нью-Йорку, куди полетів Зеленський, зустрічатися з Трампом і донорами. Проте і поганих новин звідти також не було. То ж знов все впирається в очікування. Ба більше, і ЄС і МВФ сказали, що готові фінансувати Україну. Лишилась одна дрібниця. Щоб Україна нарешті виконала свої зобов язання. Схоже, цього разу в президента не прокотило тиснути на жалість і переконати світову закулісу у тому, що під час війни ніяк не виходить робити реформи і боротися з корупцією. І парламенту таки доведеться голосувати, а президенту вносити ці законопроекти і підписувати ці закони. Якщо, звісно, здоровий глузд і інстинкт самозбереження ще існує. На тлі побоювань, що українська влада, невиконуючі домашнє завдання, сама спровокує руйнування макрофінансової стабільності, збільшилась купівля іноземної валюти з боку пересічних українців. Все ж таки заголовки про друкарський верстат і відсутність пенсій не проходять даром. Це все погано пахне, а коли українці відчувають такий запах, то швидко йдуть купляти долари. Поки що тиск збільшився мінімально, але сигнальний червоний ліхтарик вже запалено. Показово, що ні проблеми з портами ні панічні розмови про голод не справляли на публіку такого враження. Що говорить про не таку і низьку фінансову грамотність українців.
На додачу, сприяло ослабленню гривні щодо долара і зниження курсу євро щодо американської валюти. В результаті курс гривні попрямував кудись ближче до рівня у 45 гривень за долар. Можливо саме це і стане найкращою мотивацією для депутатів. Але є і позитив. Причому дуже несподіваний. В секторі цементу. І мова не про мафію і тазік з цементом для тих, хто погано себе поводив. Наприклад, для депутатів. Тайванський гігант, ТСС, взяв і виклав за Іванофранківськцемент 750 млн доларів. Прийнявши рішення про масштабну інвестицію під час війни і на тлі шаленої невизначеності. Та і за ціною, що перевищує довоєнну оцінку. Звісно, це не тайванський виробник чіпів, який раптом би вирішив розмістити виробництво в Карпатах піддавшись на шарм українського Давосу в Буковелі, а лишень ставка на відбудову після завершення війни, коли цементу буде потрібно багатенько. Але це ціна, яку дуже давно ніхто не платив за українську компанію. І це прихід інвестора в той час, коли ти їх не дуже і чекаєш. То ж за останні тижні маємо мінус одного генерального прокурора і плюс одного іноземного інвестора. Дуже приємний баланс. І дуже приємний приклад для наслідування для інших. Тим більше, що інвестори тварини стадні. Може так рано чи пізно хтось і Динамо Київ купить
