План мобілізації заморожених активів Росії є морально переконливим і геніальним. Проблема полягає в тому, що його вороги ніколи не сприймуть його таким чином.
З моральної точки зору, рішення, яке стоїть перед Європейською Радою в Брюсселі цього тижня, є очевидним. Росія незаконно і в односторонньому порядку вторглася в Україну. Москва не виявляє жодних ознак бажання миру. Вона також активно погрожує іншим країнам, зокрема Великій Британії. Україна вичерпує свої фінансові ресурси. Водночас російські активи на суму 184 млрд фунтів стерлінгів залишаються замороженими в Європі, зокрема в Бельгії. Тому ці кошти слід мобілізувати для фінансування України. Для багатьох це було б виконанням чіткого і нагального обов'язку, доказом того, що Європа все ще може бути потужним гравцем.
Однак у хаотичному реальному світі все не так просто. Право, економіка та політика втрутилися, іноді дуже агресивно, в напружену підготовку до зустрічі в Брюсселі. Репарації можуть мати летальні політичні наслідки. Захоплення активів, безсумнівно, зіткнеться з юридичними проблемами. Крім того, цьому категорично протистоїть Дональд Трамп, який хоче, щоб розморожування активів стало ключовою частиною його проросійського мирного плану. Трамп наполегливо вимагає швидкого укладення угоди, і переговорники з США та Росії мають намір знову зустрітися в Маямі на вихідних.
ЄС доклав чималих зусиль, щоб розробити план фінансування України, який мобілізує вартість активів, а не просто переказує їх до Києва. Їхня пропозиція щодо позики є геніальною і, на думку її прихильників, є як законною, так і необхідною. У Москві чи Вашингтоні її ніколи не сприйматимуть таким чином. На початку саміту кілька держав ЄС все ще виступали проти нього. Зокрема, Бельгія перебувала на межі. Ринки облігацій можуть покарати держави за прийняття частини ризику. Мільйони виборців, які страждають від тиску вартості життя, також можуть відмовитися від таких мегаугод.
І який ширший прецедент можуть створити такі кроки? Сувора правда полягає в тому, що це в кінцевому рахунку залежить від результату як на полі бою, так і на дипломатичному рівні. Не існує чарівної палички, яка може покласти край цьому конфлікту, і не можна припускати, що кредит ЄС, заснований на російських активах, повністю змінить ситуацію. Не можна сказати, що майже чотири роки санкцій змусили російську економіку капітулювати, як спочатку сподівалися, значною мірою завдяки продажу нафти таким країнам, як Китай та Індія.
Важливими є також довгострокові наслідки. Якщо позика буде надана, але не допоможе Україні переломити ситуацію, Європі може бути набагато складніше зайняти моральну позицію в будь-якому майбутньому протистоянні, наприклад, щодо Тайваню. Інакше гідна поваги спроба Європи проявити солідарність може насправді закінчитися відкриттям глобальної скриньки Пандори з ще більш безжальним економічним націоналізмом. Тут немає легких перемог.
Важливість усіх цих питань, а також низки інших, які так само важко вирішити, пояснює три важливі речі. По-перше, вони пояснюють, чому європейський саміт цього тижня, який триває до п'ятниці, є настільки важливим для України. По-друге, вони підкреслюють, чому він є принаймні так само важливим, хоча й в іншому екзистенційному сенсі, для майбутнього ЄС. По-третє, і це не дивно, вони пояснюють, чому в першій частині саміту в Брюсселі не було досягнуто раннього консенсусу.
Однак все це затьмарює реальність, яка залишається незмінною незалежно від того, яке рішення буде прийнято в Брюсселі. Без активізації російських активів Захід не зможе довго продовжувати фінансувати війну, яка незабаром може вступити в п'ятий рік. Ось чому на багатьох фронтах настав момент істини.
