Кожного разу коли я чую мантри про ринкові ціни на комунальні послуги чи електроенергію, то в мене виникає враження, що ці експерти прогуляли заняття по економіці.
Бо перед тим, як говорити магічне слова «ринкові ціни», то спочатку варто згадати, що ринки бувають різні.
Монополія. Олігополія. Монопсонія. Досконала конкуренція.
І це не просто красиві слова з підручника. Від типу ринку безпосередньо залежить те, як саме працюватимуть попит, пропозиція і ціна.
І коли ми говоримо про «ринкову ціну» в її класичному економічному розумінні, то мається на увазі умови, близькі до досконалої конкуренції. Багато покупців, багато продавців, вільна конкуренція, можливість вибору і відсутність у когось можливості одноосібно диктувати ціну.
Продавці конкурують за покупця і це змушує їх шукати прийнятну ціну та покращувати свою пропозицію. Покупці, в свою чергу, обирають найкращий для себе варіант.
І якщо один продавець раптом вирішить: «А якщо піднчти ціну вдвічі», покупець, найімовірніше, просто піде до конкурента. Або знайде товар-замінник.
У результаті продавець, який занадто сильно завищив ціну, ризикує втратити частину ринку.
Саме так через мільйони індивідуальних рішень покупців і продавців формується механізм ринкового саморегулювання.
Якщо ж мова йдеться про МОНОПОЛІЮ, то ринок працює зовсім інакше.
Почнемо з того, що монополія це коли на ринку є лише один продавець.
І в такій ситуації покупець не може сказати: «Ні, дякую, піду до вашого конкурента». Бо конкурента просто немає.
Монополіст отримує можливість впливати на ціну, а отже і на розподіл прибутку. Він може обмежувати пропозицію, встановлювати ціну, яка для нього є вигідною, і перекладати значну частину своїх витрат чи неефективності на споживача.
Тобто той самий механізм, який у конкурентному середовищі стримує продавця, у монополії працює зовсім інакше.
Саме тому в розвинених економіках і виникло антимонопольне законодавство. Не тому, що там хтось не любить багатих компаній. А тому, що монополія може зламати механізм конкуренції та ринкового саморегулювання.
І якщо повернутись до України, то комунальні послуги чи енергетика це сфера з величезною часткою природних монополій, державного регулювання та критичної інфраструктури.
Тому коли нам просто кажуть: «треба перейти на ринкові ціни», виникає цілком логічне запитання:
А де саме той конкурентний ринок, який має ці ціни формувати?
Бо якщо між виробником і споживачем є державне регулювання, обмеження, монопольні або олігопольні структури та ще й посередники, то називати кінцеву ціну просто «ринковою» - як мінімум некоректно.
І тут ми підходимо ще до однієї проблеми, про яку чомусь часто забувають, коли говорять про «ринкову ціну» електроенергії.
У нормальній економічній моделі, коли товар дорожчає, частина людей скорочує його споживання. Хтось взагалі перестає купувати. Хтось переходить на дешевший аналог. Хтось знаходить товар-замінник.
Це називається ЕЛАСТИЧНІСТЮ ПОПИТУ - тобто тим, наскільки сильно змінюється попит у відповідь на зміну ціни.
І це чудово працює для багатьох товарів. Подорожчав телефон або автомобіль - можна відкласти покупку або придбати дешевшу модель.
Але якщо подорожчала електроенергія, то ви не можете сказати: «Ну тоді я просто купуватиму менше електроенергії».
А як саме?
Не вмикати холодильник? Не заряджати телефон? Не користуватися освітленням? Не опалювати квартиру взимку?
Так, можна скоротити споживання. Але лише до певної фізіологічно та побутово прийнятної межі.
І саме тут є принципова різниця.
Комунальні послуги це базова потреба сучасної людини.
Тому її попит значно менш еластичний, ніж попит на більшість звичайних товарів.
І коли ціна зростає, людина часто не може просто відмовитися від покупки. Вона змушена заплатити більше і компенсувати це скороченням витрат на щось інше.
Тобто замість того, щоб споживати менше електроенергії, людина може почати менше витрачати на їжу, одяг, відпочинок чи інші потреби.
І тут мені згадується старий анекдот із чорним гумором.
Батько скаржиться:
-Сину, горілка подорожчала…
-Тату, то ти тепер менше питимеш?
-Ні, синку. Ти тепер будеш менше їсти.
От приблизно так само може працювати і «ринкове регулювання» ціни на базову потребу, якщо просто перекласти всю проблему на споживача
