Американці остаточно вивели свої війська із Сирії. Останні підрозділи залишили територію цієї країни через Йорданію. Пояснення такого маршруту, наскільки я розумію, пов’язане із уникненням загрози атак іранських проксі на іракській території.
Сам вихід уже викликав низку коментарів у соціальних мережах, де, серед іншого, обговорюють як причини виходу, так і маршрути. Загалом варто зазначити, що уряд аш-Шараа демонструє реальну операційну спроможність: контроль над територією, координація з міжнародними партнерами, функціонуючі інститути безпеки. Як відомо, Сирія офіційно приєдналася до міжнародної коаліції проти ISIS.
Очевидно, що час виходу збігся з активною війною проти Ірану, тож американське командування перерозподіляє ресурси. До цього варто додати, що Трамп давно хотів цього виходу ідеологічно, ще з часів свого першого президентського терміну. Те, що маршрут виходу пролягав через Йорданію, а не через Ірак, означає, що США досі не контролюють безпечний наземний коридор через країну, де вони 20 років вкладалися у розбудову інститутів держави. І в даному випадку це не тріумф Сирії, а провал Іраку.
Іронія цієї події, як на мене, полягає в тому, що США витратили трильйони на «державне будівництво» в Іраку й Афганістані - і обидва рази отримали нестабільність і залежність від зовнішньої підтримки. Сирія при аш-Шараа робить це органічно, без американських грошей і з власних мотивів. Можливо, урок полягає в тому, що нав'язане ззовні державне будівництво принципово не працює.
