Одна зі спільних рис Трампа і Путіна - вони обидва "альфи", яким потрібно регулярно "продавати" своїм прибічникам якісь "перемоги".
"Трампутін знову всіх переграв" (с).
Але це НЕ означає, що вони діють взагалі "без плану". В них є стратегічні цілі, є різні тактичні плани, і от який з цих планів спрацює, той і можна буде назвати перемогою.
Якщо, звісно, взагалі якийсь спрацює (ось чому Путін так вперся в відступ України з "Донбасу").
Чого хоче Трамп в Ірані?
"Договороздатного" уряду, який поділиться з ним, Трампом, нафтою, і погодиться координувати з США свої дії на світовому ринку нафти. Це головний план.
Але, якщо це не спрацює, завжди можна сказати, що головним планом було "вбомбити цих несамовитих ісламістів у кам'яний вік, щоб вони припинили і мріяти про атомну бомбу".
Це та сама "стратегічна невизначеність" (strategic ambiguity), якої ми колись хотіли і марно чекали від "надто передбачуваного" (у т.ч. для Кремля) президента Байдена.
Ну ось, за що боролися: тепер замість надто передбачуваного Байдена маємо "надто непередбачуваного" Трампа.
Звідси всі ці жарти для плебсу, що Трамп буцімто діє, просто "не маючи плану". Але не треба себе обманювати: він азартний гравець і може добряче ризикувати (у т.ч. жертвуючи чужими життями), але точно знає, чого хоче. І це аж ніяк не те, що він публічно каже.
