Понеділок, а отже на "Саркастозаврі" передусім час сплатити податок на сарказм. Тим паче, що цього тижня мирний процес IQ47 виробляв мир так само, як ковбасний цех переробляє м’ясо: з великим гуркотом, незрозумілими інгредієнтами й таким смородом у повітрі, що ніхто не хоче придивлятися надто уважно…
Але хто у США взагалі хоче знати, що саме кладуть у їхні хот-доги?
Тож чоловік, який свого часу надзвичайно успішно доводив казино до банкрутства, послав двох чоловіків, чиєю головною кваліфікацією для міжнародної дипломатії були невдачі в бізнесі з нерухомістю, за стіл переговорів у місці з (гігантською) проблемою нерухомості разом із російськими та українськими посадовцями… і обговорювати майбутнє континенту, який жоден із цих посланців не зміг би знайти на карті.
Це абсолютно новий підхід: такого ще ніхто ніколи не пробував. І, звісно, набагато краще, ніж за Обами. Мабуть, тому, що від часів Сайкса-Піко ніхто не був настільки дурним, аби створити ще один такий прецедент…
А потім з Абу-Дабі вони передусім полетіли до свого платника: не до когось там, а до самого путіна. Той зустрів їх із теплотою людини, яка тримає в руках усі карти й чудово знає карти співрозмовників. Яка несподіванка: вимоги путіна залишилися такими самими, як від початку цього фарсу – припинити розширення НАТО, повернути НАТО до кордонів 1997 року і дати поні. З москви Віткофф і Кушнер 13 листопада полетіли до Дубліна на зустріч із Зеленським, який на той момент уже мав вигляд людини, якій пропонують обід, але рахунок змушують оплатити тричі.
Проблема (мабуть, нечувана у США): багато європейців наполягають на тому, щоб знати, що, в біса, поклали в їхній хот-дог. Тож Зеленський розповів, що привезли йому американські переговорники: пропозицію, за якою Україна має віддати росії частини східного Донбасу в обмін на членство в НАТО. Технічною мовою дипломатії це називається "обміном". А в нинішню добу корумпованих і некомпетентних ідіократій та клептократій – радше "пограбуванням із членським квитком".
Ба більше, ті самі європейські лідери, які рясно проливають сльози через російський геноцид в Україні, водночас старанно ігноруючи ізраїльський геноцид палестинців, сформували "єдиний переговорний блок" "E5 плюс ЄС", щоб не дозволити Вашингтону й Москві самостійно ухвалювати рішення щодо Європи. От тепер вони їм покажуть…
…настільки, що путін визнав це просто чарівним. Може, навіть терпітиме присутність європейців – принаймні під час "обговорень ширшого перегляду архітектури європейської безпеки"…
…перепрошую… думка загубилася: надто вже сильно я закочував очі…
А, так… угода була елегантною у своїй простоті: Україна віддає територію, яку росія вже захопила, а натомість росія заперечує проти вступу України до НАТО, НАТО заперечує проти вступу України до НАТО, а територія все одно віддається. Усі отримують рівно те, що вже мають і чого хочуть, окрім України, яка втратить багато в обмін на одну певність: росіяни повернуться, і радше раніше, ніж пізніше…
Яка ж несподіванка: Зеленський публічно відмовився.
А якщо покласти руку на серце: чому хтось узагалі досі звертає увагу на цю нісенітницю?
Спробуймо натомість поговорити про щось інше…
Про що цього тижня ніхто не домовлявся, так це про ту… "війну"… в якомусь місці під назвою Україна… яка нібито триває вже років із дванадцять, а особливо останні чотири з половиною… та хто там рахує?
Там, "за повідомленнями", Україна випустила масовані удари далекобійними БПЛА: московські "тупоголові командири" скаржилися на приблизно 1200 дронів близько 13 листопада, а потім хвилі атак тривали до 15 листопада. Ці удари були спрямовані на підприємства з виробництва ракет і об’єкти військово-промислового комплексу… і… о, зачекайте: тепер я мушу дивуватися, якому войовничому мудакові в Києві спала на думку екстремістська ідея знову бити по священних російських нафтопереробних заводах?!?
Бо з якого дива комусь в Україні могло спасти на думку повторити те єдине, що в цій війні досі було для неї найефективнішим і найперспективнішим?!?
Богохульство!
І, дивіться-но: ці цілковито безглузді удари одразу знизили нафтопереробні потужності в районах Таганрога та Нижньокамська в Татарстані настільки, що місцева російська влада мусила знову запровадити локальні обмеження на продаж пального, щоб не допустити ажіотажного попиту…
От же ж негідники! Руку на серце – це, мабуть, була випадковість. Інакше й бути не може. Жодна людина при здоровому глузді в Києві ніколи не зробила б нічого подібного…
Звісно, москва відповіла. Цілковито за планом "спеціальної військової операції". У ніч із 14 на 15 листопада вона вдарила по енергетичних і залізничних вузлах у восьми областях України, зокрема по Чорноморську: шестеро цивільних зазнали поранень, а приблизно 41 тисяча споживачів залишилася без електроенергії.
І тут я не можу не дивуватися: після всіх уже завданих руйнувань московські "тупоголові командири" все ще знаходять в Україні інфраструктуру, яку варто атакувати? А, ну так: вони вдарили по лікарні в центрі Києва та портових об’єктах в Одесі. Ті не стріляли у відповідь, та й знайти їх значно легше…
А тепер передаю слово Дональду Гіллу.
Загальний огляд
Темп ударів по російських нафтопереробних заводах зберігається. У ніч із 14 на 15 листопада також було атаковано НПЗ у Татарстані.
Проте наслідки цих ударів зменшуються завдяки ремонтам, а більшість зупинок мають локальний характер. Тиск Трампа з вимогою припинити атаки на НПЗ перед проміжними виборами дав росії змогу відновитися, наростити виробництво понад рівень попиту й виграти ще кілька тижнів. На початку жовтня потужності російської нафтопереробки були скорочені на 51%, але на початку минулого тижня – вже лише на 30%. У листопаді попит на 5% нижчий, ніж у липні, і це допоможе росії. Удари по 4-5 НПЗ на тиждень мають знизити обсяги виробництва нижче рівня попиту й спричинити загальнонаціональний дефіцит, але вирішальний чинник – співвідношення темпів російських ремонтів і завдання Україною нових пошкоджень. Битва за НПЗ – це також війна на виснаження, і Україна має завдавати шкоди швидше, ніж росія встигає ремонтувати. Якщо нинішній темп збережеться, приблизно за десять днів може виникнути гострий дефіцит.
Оцінка пошкоджень російських НПЗ станом на 11 листопада. Одинадцять НПЗ працюють майже на максимальній потужності й не зазнавали ударів уже кілька місяців. Обсяг виробництва в росії становить близько 3,7 млн барелів на добу. 3,2 млн барелів на добу – межа надлишкового виробництва. Україні ще жодного разу не вдавалося опустити цей показник нижче 3,1 млн барелів на добу.
Один російський офіцер розвідки стверджує, що українські дрони, які використовують термінали HiSky та супутники Eutelsat OneWeb, неможливо заглушити: головні дрони виявляють російські засоби ППО, а наступні апарати прокладають маршрут в обхід них. Раніше Україна могла відправити сотню дронів для атаки однієї ректифікаційної колони НПЗ і сподіватися, що два вціліють і влучать у ціль. Тепер, якщо перші два дрони влучають, уцілілі апарати наступної хвилі спрямовують на десятки інших цілей на території НПЗ. Оскільки дрони не вдається заглушити, а частину ППО вони обходять, до цілей долітає більше апаратів.
12 листопада Зеленський заявив, що кілька днів тому на окупованих територіях знову запровадили обмеження швидкості Starshield до 160 км/год, і це також позначилося на роботі гелікоптерів та дронів-перехоплювачів, які намагаються збивати російські дрони поблизу окупованих територій. Це могло бути спробою тиску на Україну під час мирних переговорів в Абу-Дабі 10-11 листопада. Тепер росії легше збивати українські ударні дрони середньої дальності, а в України зменшилася глибина зони, у якій вона може перехоплювати російські далекобійні дрони. У Конгресі висловили невдоволення: "Від імені 105 членів двопартійного Українського кокусу Конгресу ми вимагаємо від адміністрації Трампа та SpaceX повного звіту про те, як і чому це сталося, а також негайних дій для відновлення повного доступу до Starshield". Станом на 15 листопада обмеження Starshield усе ще діяли. Ні Маск, ні уряд США не наважилися взяти на себе відповідальність за це обмеження швидкості.
Від серпня Україна здійснила дев’ять успішних ударів ракетами "Нептун", п’ять із них – за останні 30 днів. Це свідчить про зростання виробництва, яке, за повідомленнями, сягнуло 20 ракет на місяць, а сама ракета тепер має більше шансів подолати російську ППО. Її дальність становить 1000 км, маса бойової частини – 260 кг. За 22 місяці було завдано 30 ударів ракетами "Нептун" і 14 ударів Storm Shadow, а за 16 місяців – 13 ударів ракетами "Фламінго". Українське КБ "Луч" і європейська MBDA спільно працюють над новою версією ракети "Нептун". За повідомленнями, не всі удари "Нептунами" потрапляли до відкритих джерел.
На Покровсько-Добропільський напрямок припало 31% усіх бойових зіткнень в Україні у жовтні 2026 року, на Костянтинівський – 21%, на Оріхівський – 15%. Разом це дві третини всіх боїв за місяць.
Попри адміністрацію Трампа, росіяни щодня втрачали понад 2000 осіб аж до 14 листопада, коли туман і низька хмарність зменшили інтенсивність ударів українських Сил безпілотних систем на 56%, і російські втрати становили лише 1710 осіб. Уже наступного дня вони знову зросли до 2230. росія щомісяця набирає менш як 30 тисяч людей, тож чисельність російської армії скорочується. У січні-серпні 2026 року росія завербувала 234 тисячі осіб – на 10% менше, ніж за той самий період 2025 року. У серпні темпи набору впали на 20%.
Це досить точний опис фронту. росія активно наступає під Добропіллям і Гуляйполем. Україна атакує на ділянці між Боровою та Слов’янськом, а також біля Комара. Під Костянтинівкою та Оріховом ситуація відносно стабільна. росіяни кажуть, що становище стабільно жахливе, а дороги всіяні палаючими вантажівками та автомобілями. Один український військовий сказав: "Це абсолютне пекло. Ми їх, чесно кажучи, розриваємо на шматки; такого побиття вони давно не зазнавали. Ми не чекаємо, доки вони атакують нас: на ділянці завдовжки 25-35 км б’ємо по всьому, що бачимо".
Суми
За останні кілька років росія досягла незначних просувань у лісосмугах і прикордонних селах. Україна проводить дуже невеликі операції, щоб тиснути на ці позиції. Зачистка Юнаківки триває.
Дрон влучає в будинок у Глухові, за 10 км від кордону, поранивши бабусю та дев’ятирічного хлопчика. Двоє поліцейських знаходять їх і намагаються захистити від другого дрона, який намагається їх убити.
У Сумах атаковано потяг.
Вовчанськ
росія та Україна ведуть бої на околицях Вовчанська.
57-ма бригада шість разів уразила російську артилерійську установку. Також було виявлено 152-мм гармату.
Борова
Україна розширила смугу наступу приблизно на 5 км, але подробиць мало.
Лиман
росія стабілізувала лінію фронту, однак Україна й далі атакує села вздовж річки Жеребець. На півдні в таких місцях, як Діброва й Озерне, залишаються осередки російських військ, але Україна зачищає дедалі більшу частину лісу на захід від Ямполя.
Командир батальйону української 66-ї бригади розповів, що головне завдання його підрозділу – продовжувати штурми, щоб вийти на позиції, які легше обороняти, і створити глибоко ешелоновану оборону. План полягає в тому, щоб утримувати цю територію взимку, коли наступати складніше. 80% їхніх втрат спричинили міни. Вони й далі просуваються на схід і намагаються розміновувати шлях для наступних підрозділів. Вони б’ють по російській логістиці, витісняють росіян із позицій запуску дронів, спостерігають за їхнім пересуванням, чекають і знищують. Головна мета – виявляти ворожу піхоту на великій відстані й ліквідовувати її ще до того, як вона дістанеться українських піхотинців.
"За наявних у нас ресурсів їхні шанси вижити дуже малі. Ви самі бачили: від виявлення до влучання минуло 10 хвилин". Не уточнюється, чи росіян атакували за 5 чи за 50 км від лінії фронту.
Подробиці операції "Вівальді" з часом продовжують просочуватися назовні, адже зв’язки з громадськістю – частина ДНК 3-ї бригади та 3-го корпусу. Упродовж років публічна комунікація була джерелом новобранців і фінансування та дала їм достатню політичну вагу, щоб тримати Сирського на відстані й успішно працювати.
Під час "Вівальді" Україна двічі застосовувала бронетехніку: один раз на початку операції, другий – для оточення Нового. В обох випадках машини заходили приблизно на 4,5 км за лінію фронту, щоб безпосередньо атакувати російські позиції операторів дронів. Перед введенням бронегруп за маршрутом запускали наземні дрони, щоб переконатися, що техніка зможе пройти й що шлях не замінований. Штурмам передували масштабне планування та воєнні ігри. Білецький сказав, що до останнього сумнівався в успіху, але вирішив не стримувати ініціативу командира бригади. За його словами, другий рейд допоміг обвалити російські позиції на цій ділянці. Одну машину підбили, але вона повернулася своїм ходом.
Літній контрнаступ 2023 року мав створити прорив, яким скористалися б танки, швидко пройшовши через пролом. У "Вівальді" кожна ціль була невеликою й спиралася на попередній успіх. 3-й корпус дестабілізував російську оборону швидше, ніж росія встигала її підсилювати, – не завдяки якимось блискавичним маневрам останніх шести місяців, а тому, що здатність України знищувати російські позиції й особовий склад на відстані 0-80 км від нульової лінії перевищувала здатність росії поповнювати втрати. російські військові, які намагалися дістатися передової, гинули, зазнавали поранень або затримувалися, тоді як ті, хто вже був на фронті чи поруч із ним, гинули або потрапляли в полон.
Україна мала перевагу в повітрі завдяки дронам, а отже – й інформаційну перевагу. Коли нові російські підрозділи висувалися в атаку, українці готували засідки. Потім тіла ховали, щоб російські дрони не могли виявити українські позиції.
Основну частину операцій та ударів по російській логістиці виконували дрони, але українські розвідувальні групи також заходили далеко в російський тил, щоб визначати цілі. У роботі брали участь кілька підрозділів БПЛА 3-го корпусу та інші підрозділи підтримки, і всім їм були потрібні чіткі канали зв’язку, щоб не сприймати дрони одне одного як ворожі й не атакувати їх. Позаштатні підрозділи, придані 3-му корпусу для цієї операції, прибули вже з певною репутацією, але довіру здобули результатами, і врешті різні частини інтегрувалися практично без проблем.
росія використовує транспорт для логістики, але також навантажує припасами беззбройних російських солдатів, яких називають "ходоками", і відправляє їх уперед. Такий солдат або виживає й доставляє вантаж, або його виявляє та вбиває український дрон.
Більшість припасів до російських підрозділів на передовій так і не доходила. Вони голодували. І ще гірше – страждали від спраги. Українці помітили, що росіяни ходять до джерела набирати воду, й організували там серію засідок. За три дні вони вбили 40 росіян і сховали тіла. Нарешті на четвертий день вони повністю взяли джерело під контроль, і по російському радіозв’язку пішло повідомлення, що джерело контролюють українці.
Брак їжі та води спонукав багатьох росіян здаватися в полон. Іноді вночі Україна відправляла над російськими позиціями дрони з гучномовцями й вмикала різку музику, щоб психологічно тиснути на противника. Вранці через гучномовці їм пропонували здатися й отримати їжу та воду, і дехто йшов за дронами до українських позицій.
Інші росіяни лежали на землі з необробленими ранами. Український патруль натрапив на одного такого військового, і той запитав:
– Можете надати мені медичну допомогу?
– Так.
– Блін, хлопці, ви просто ох…ні! Дякую вам, хлопці, ми ж усі росіяни.
– Хто, в біса, росіянин? Ти, довбню, я українець, зрозумів мене, м…дак? Ти прийшов у мій дім, виродку! У мій ліс, клятий росіянине! Довбані мудаки!
Україна переважно використовувала наземні або бомбардувальні дрони для доставки важких вантажів своїй піхоті, але були ділянки, де такі апарати не пережили б дорогу. У таких випадках FPV-дрони завантажували меншою кількістю припасів і відправляли в один кінець на позиції української піхоти.
На одній ділянці план передбачав, що сили 3-ї бригади атакуватимуть російські позиції, а прикордонники бригади "Помста" зайдуть і займуть нові рубежі. Але, побачивши штурмовиків у дії, прикордонники вирішили, що теж хочуть брати участь у штурмах.
Під час холодної війни війська Варшавського договору чисельно переважали сили НАТО, тому НАТО покладалося на якісніше озброєння та підготовку, щоб урівноважити шанси в разі війни. Учасники "Вівальді" зазначали, що російські дрони "Молнія" низької якості, але росія дуже швидко нарощує їх виробництво до величезних обсягів. російські FPV також нижчої якості, зате їх "мільйони". Україна, зі свого боку, використовує якісніше обладнання й підготовку, щоб здобувати перевагу завдяки чинникам, які примножують бойові можливості.
Один військовий дістав кулю в груди, і йому сказали, що для евакуації пришлють наземний дрон. Коли він дізнався, що той рухатиметься зі швидкістю 5-8 км/год, поранений вирішив самостійно пройти 5 км до безпечного місця під супроводом, а не чекати. За словами військових, наземні безпілотні платформи вже успішно евакуювали сотні поранених, але багато поранених, яких лякає низька швидкість цих платформ, виходять самостійно, якщо можуть.
Старший офіцер зазначив: "Ми маємо забезпечити нашу піхоту всім необхідним. Не можна просто привезти солдатів на передову, висадити їх і відправити в бій".
Майор розповів:
"У 3-й бригаді та 3-му корпусі військові просуваються по службі за заслугами й мають бути здатними виконувати будь-яке завдання в підрозділі. Офіцери, яких підвищують, мотивовані, мають свіжий погляд на сучасну війну й загалом молодші за своїх російських колег. Це полегшує комунікацію. І все просто працює злагодженіше.
Дивіться, ситуація на нашій ділянці більш-менш під контролем. Але далі на південь, на інших відтинках фронту, можуть виникнути проблеми. Саме тому все потрібно розглядати в комплексі. Там противник може навіть прорватися звичайними лобовими атаками. Вони можуть просунутися й зайняти вкриті лісом висоти перед Слов’янськом. У росіян є реальний шанс захопити ці позиції, і це становить для нас серйозний ризик. Тож ми не можемо просто святкувати й казати: "Вівальді" спрацювала, тепер підемо й усіх їх зітремо". Треба зберігати холодну голову й пам’ятати, що це лише одна частина війни. Вони й далі мають перевагу в живій силі та бронетехніці. Побачимо. Дасть Бог, усе вийде. Думаю, у нас ще буде кілька сюрпризів для росіян і на цій ділянці".
Медики 125-ї важкої механізованої бригади 3-го корпусу використовують російські відеозаписи, щоб оцінити надання медичної допомоги на передовій іноземному військовому, який, імовірно, наступив на міну-"метелик", що знищила йому одну стопу (на відео її заблюрено). Схоже, росіяни мають добрі наміри, але не навчені навіть базової домедичної допомоги й не мають елементарної аптечки. Турнікет перекриває кровотік, щоб людина не стекла кров’ю. Тому вводити препарат нижче накладеного турнікета немає сенсу, але саме це вони й роблять. Виявляється, однак, що турнікет не був затягнутий, тож кров продовжувала циркулювати, а знеболювальне все-таки могло подіяти. Українські медики припускають, що, можливо, російський медик перетворив турнікет на тиснучу пов’язку. Ненавчені росіяни обговорюють, чи не ампутувати стопу самостійно, а потім тягнуть пораненого через багнюку, так що і здорова, і понівечена нога волочаться позаду. Українські медики закликають усіх тренуватися з тактичної медицини, щоб подібні відео не довелося знімати про них самих.
Добропілля
російська колона у складі трьох танків, трьох БМП і десяти легких машин рухалася до лінії фронту під прикриттям туману та низької хмарності. 1-й штурмовий полк за допомогою ударних дронів середньої дальності уразив сім машин, три квадроцикли й 30 росіян. Зазвичай Україна атакує скупчення російських військ за 20-60 км від фронту, перш ніж вони розосередяться на групи по 1-3 особи, але погана видимість дала росії змогу висадити війська біля Володимирівки та Шахового. Танки продовжили рух у напрямку Грузького, де два з них були знищені ровами. Україна не втратила позицій, однак російські війська змогли накопичитися біля фронту.
росія окупувала Білицьке й просунулася поблизу Вільного. росіяни продовжують інфільтрацію, а Україна продовжує зачищати ці групи піхотою та наземними дронами.
Перехоплення дронів – щоденна практика для обох сторін. 25-та бригада України розповідає, що вперше зіткнулася з російським розвідувальним дроном Zala Z-61 "Кощей" у березні 2026 року. Це був невідомий апарат, тому військові запросили дозвіл на ураження. Після перевірки доступної інформації командування дозволило атаку. "Кощей" має багато камер для виявлення дронів-перехоплювачів, є швидким і маневровим. Після 30-хвилинної погоні його збили. Відтоді вони знищили ще один "Кощей", і ще один збив сусідній підрозділ. росія використовує ці апарати дедалі частіше, бо частині з них удається уникати перехоплення. Дрон веде розвідку на відстані 30-50 км від фронту до 2,5 години, має крейсерську швидкість 120 км/год і орієнтовну вартість 25-40 тисяч доларів.
Комар
Після форсування річки Мокрі Яли на північ від Комара знадобився певний час, щоб розширити й закріпити плацдарм. Зрештою, Україна просунулася на південь і зайняла Комар, тоді як українські сили на західному березі річки зайняли Федорівку. Обидві групи продовжили рух на південь уздовж Мокрих Ялів, і тепер росіяни опинилися затиснутими у Веселому.
Україна зайняла село Шевченко, закріпилася там і просувається на схід. А на півночі нарешті зачистили ліси навколо Філії й рухаються в напрямку Дачного.
Гуляйполе
На цій ділянці перебувають 50 тисяч росіян. У жовтні вони здійснили утричі більше штурмів, ніж у вересні, але дедалі частіше ці атаки здійснюють поодинокі солдати, а не групи по 2-3 особи. Причина – поліпшення здатності України виявляти їх на відстані до 15 км у тилу й знищувати. Багато таких солдатів втрачають зв’язок зі штабом, не отримують постачання й гинуть або потрапляють у полон. Полонені кажуть, що їхнє завдання – проникнути якомога далі та встановити прапор. Багато учасників таких місій здаються без бою. За два місяці росія просунулася на 2-3 км. Також було кілька механізованих штурмів із використанням лише однієї машини.
Упродовж 2025 року українська оборона в районах Комара та Гуляйполя була дезорганізованою й неефективною. Український контрудар під Комаром у лютому став способом Сирського стабілізувати фронт. Штурмові полки й аеромобільні війська зупинили російський наступ і почали методичне просування. Підрозділи, які спочатку утримували цю ділянку, перейшли до виконання другорядних завдань і відновлення.
Показовий приклад відмінностей між стилями командування Сирського й Драпатого та їхніх наслідків: у вересні Драпатий передав Гуляйпільський напрямок під контроль 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ і підпорядкував йому 5-ту та 92-гу штурмові бригади для посилення. 225-й штурмовий полк був приданий їм раніше. 7-й корпус почав навчати інші підрозділи базових речей, зокрема ведення бойового управління через систему Delta, яка, що дивно, раніше тут не використовувалася. Хоча кожна бригада формально належала до корпусу, операції вони планували самостійно й між собою не координувалися. Роботу засобів РЕБ та ППО вперше почали координувати. Коли штурмову групу уражає дрон, визначають, чи мав він аналогове або оптоволоконне керування, і використовують ці дані для подальших рішень.
Завдяки цим змінам ті самі війська у кілька разів підвищили бойову ефективність. Замість 200 цілей на день вони тепер виявляють 400-500. 70% цих цілей знищують, 20% – придушують, коли знищення не вдається візуально підтвердити, а 10% залишаються неураженими. 7-й корпус нині працює над логістичною блокадою російських сил на цій ділянці. Екіпажі дронів ознайомилися з важкими апаратами Fire Point, пройшли сертифікацію й тепер виконують завдання як для корпусу, так і для Південного угруповання військ.
Невдовзі ця ділянка стане такою ж ефективною, як інші українські оборонні рубежі, а наступальні операції росії дедалі більше ускладнюватимуться.
За 10 км від лінії фронту Україна виявила в п’ятиповерховій будівлі розрахунок дронів "Молнія" й атакувала його, знищивши антени та інше обладнання.
Херсонщина
34-та бригада морської піхоти України повідомила, що утримує кілька позицій на лівому березі Дніпра й проводить штурми російських оборонних позицій. Місце цих операцій не розкривається. З огляду на те, що командує Драпатий, можна припустити: готовність миритися з невиправданими втратами дуже низька, а отже, ризики мають бути достатньо малими, щоб їх прийняти. Імовірно, Україна має тут перевагу в дронах, щільність військ з обох боків дуже низька, а метою операції може бути зменшення кількості російських ударів дронами по цивільному населенню Херсонщини.
3-й корпус першим повідомив, що використовував повітряні дрони для перенесення наземних роботизованих платформ у російський тил. Цей прийом повторив 426-й полк безпілотних систем: повітряний дрон переніс наземний апарат через Дніпро для атаки російської групи операторів дронів. Наземний дрон чекав біля дверей, якими користувалися росіяни, і коли один із них відчинив їх, здетонував 7-кілограмовий заряд. Одразу після цього будівлю знову атакував повітряний дрон, який, імовірно, чекав неподалік на землі.
росія й далі сама публікує і вихваляється своїми воєнними злочинами в Херсоні та навколо нього.
Окуповані території
У деяких районах України електроенергії немає по 20 годин на добу, а разом зі світлом зникають вода й опалення. Діти сидять у класах у куртках. У дитсадках немає гарячого харчування. Медичні заклади припинили приймати пацієнтів. Ті, хто може собі це дозволити, витрачають гроші на пальне для генераторів. Через непрацюючі вуличні ліхтарі автомобілі частіше збивають пішоходів. У деяких місцях людям компенсують 50% вартості генератора. Подекуди батареї залишаються теплими навіть під час відключення електроенергії.
Кажуть, у Криму немає бензину, але двоє людей їздять автомобілем і часом застрягають у заторах, бо світлофори не працюють без електрики.
412-та бригада безпілотних систем атакувала російські об’єкти запуску та зберігання дронів у Донецькому аеропорту. Кілька FP-2 використали, щоб пробити два сховища-бункери.
Базу російського центру "Рубікон" у Бердянську знищили дрони FP-2, запущені кількома підрозділами.
Мобільна вогнева група не змогла захистити колону від українського дрона B-2.



















