Щонайменше дві українські оборонні компанії розпочинають будівництво своїх виробничих потужностей у Данії. Вибір Данії — це холодний, чесний, жорстокий і абсолютно прагматичний розрахунок обох сторін. Ми отримуємо безпечне і надійне виробнитво, захищене від російських атак. Данія будує свій передовий рубіж оборони завдяки в тому числі нашим технологіям, тому що для них це питання фізичного виживання в майбутній великій війні.
Skyfall — це український miltech-стартап, відомий своїми безпілотними системами, зокрема ударними дронами та дронами-перехоплювачами (наприклад, модель Shrike чи важкими “Вампір). Наразі компанія збирає десь під п’ять тисяч “Вампірів” в місяць і потребує потужностей, по яких не будуть працювати “Іскандери” та “Кинжали”.
Компанія Fire Point стала першим українським оборонним підприємством, яке розпочало масштабне виробництво за кордоном, а саме в Данії. У грудні 2025 року в місті Воєнс, на півдні Данії, розпочалося будівництво заводу з виробництва твердого ракетного палива та порохів.
Fire Point спеціалізується на:
- дронах глибокого ураження (FP-1) та середньої дальності (FP-2) — сотні вдалих страйків;
- крилатих ракетах FP-5 Flamingo — камінь спотикання чи є вони, чи немає, дискусії тривають багато місяців, нещодавно в Воткінськ прилетів пруф;
- балістичних ракетах серій FP-7 та FP-9 — під них думаю і паливо.
Уряд Метте Фредеріксен займає найбільш радикальну позицію щодо підтримки України, ігноруючи погрози РФ про “ескалацію” через виробництво палива для українських ракет на данській землі.Данія була першою країною, яка почала фінансувати виробництво зброї безпосередньо в Україні, а тепер — і спільні підприємства на своїй території. У 2025 році на підтримку українського виробництва тільки далекобійних дронів Данія виділила понад €1,26 млрд.
Виробництво всередині країни НАТО захищене від російських ракетних ударів, що забезпечує стабільність поставок (Security of Supply).
Данія має розвинений сектор високих технологій (вітроенергетика, суднобудування, IT), що ідеально підходить для інтеграції з українським бойовим досвідом у сфері БПЛА та прориву сильної ППО та РЕБ.
Географічно Данія — це корок у горловині Балтійського моря. Вони контролюють протоки, через які російський Балтійський флот із Калінінграда та Петербурга буде рватися на оперативний простір. Щоб не загинути затиснутим на базах між мінними полями та прильотами Storm Shdow/SCALP. Данці поколіннями живуть із розумінням, що в разі прямого зіткнення росіяни спробують проламати цей коридор.
Тепер, коли Балтика стала внутрішнім озером НАТО після вступу в Альянс Швеції і Фінляндії, Данія перетворилася на головний логістичний і технологічний хаб цієї північної фортеці. Розмістити українські заводи з виробництва твердого ракетного палива та ударних дронів саме там — означає заховати їх у найбільш недосяжному для ракет сейфі, який намертво прикритий парасолькою об'єднаної скандинавської ППО та сотнями літаків 5-го покоління.
Флоти скандинавів зубасті, технологічні, та дуже небезпечні — субмарина C-2, яка булькнула під лід Фінською затоки та лінкор “Марат”, який отримав у корму у 1939 році, не дадуть збрехати.
Крім того, це питання політичної сміливості та бюрократичної швидкості, якої абсолютно немає у старих європейських гігантів. Поки ЄС в цілому роздумує про міфічні «червоні лінії» і тоне в узгодженнях, а США залежать від внутрішніх політичних гойдалок, Копенгаген діє як зухвалий військовий стартап. Саме вони першими зрозуміли, що стара доктрина буксує, і запустили знамениту “данську модель”.
По суті, це блискучий стратегічний хід. Данія купує собі безпеку та доступ до технологій війни завтрашнього дня, не відправляючи своїх людей в окопи. А ми отримуємо безперебійний, невразливий конвеєр, який неможливо дістати ні “Іскандером”, ні диверсією. Тепер ми навчилися виносити його шестерні за межі досяжності ворога, щоб вони працювали на нашу користь.
