Хто збудував тіньову імперію на 5 мільйонів доларів
Уявіть ситуацію: ви переступаєте поріг дорогої столичної клініки. Навколо — бездоганна чистота, на стінах висять дипломи в дорогих рамах, а сайт закладу рясніє переконливими відгуками. Сертифікований лікар у білосніжному халаті впевнено розповідає вам про «інноваційну формулу для схуднення», яка гарантує результат завдяки індивідуальному підходу. Вам пропонують не просто ін'єкцію для зниження ваги — вам продають абсолютну впевненість у тому, що все перевірено, професійно, і ви перебуваєте в надійних руках.
Але реальність, прихована за цим преміальним фасадом, виявилася радикально іншою. За версією слідства, сировину для цієї «інноваційної формули» завозили з Китаю під виглядом звичайної харчової добавки. Далі її змішували в підпільній лабораторії — без жодного санітарного чи технологічного контролю — і вже готові ін'єкції агресивно просували через клініки, косметологічні кабінети та соціальні мережі.
Між цими двома полярними картинами опинився пацієнт. Людина, яка заплатила за професійний захист від медичних ризиків, а натомість отримала красиве пояснення, чому цей ризик можна не перевіряти. Саме тому історію препарату Biopatid неможливо і неприпустимо зводити до простої відмовки «не встигли оформити документи». Наразі правоохоронці розслідують масштабну, організовану фальсифікацію та збут лікарських засобів. Відкриті рекламні матеріали ставлять перед медичним ринком жорстке запитання: як продукт із таким кустарним походженням зміг отримати професійні рекомендації та легалізуватися у прайсах клінічних послуг?
Як заробляли на офіційно забороненому
Найбільш цинічний факт цієї кримінальної історії полягає в тому, що державні органи чудово знали про небезпеку.
Ще 16 січня 2026 року Держлікслужба України видала розпорядження №20-001.3/002.0/17-26, яким категорично заборонила реалізацію, зберігання та застосування препарату BIOPATID (60 мг/2 мл, серія 9922, з маркуванням виробника UNIKKA PHARMA LTDA). Регулятор прямо назвав цю продукцію фальсифікованою та незареєстрованою. У документі було чорним по білому зазначено: відсутність офіційного ввезення, невідомі шляхи надходження й умови зберігання, і, що найголовніше, — пряма загроза життю та здоров’ю. Вже за чотири дні це попередження щодо тієї самої серії поширив чеський регулятор SÚKL, посилаючись на українські дані, що свідчить про вихід проблеми на міжнародний рівень.
Однак масштабні дії відбулися лише 12 вересня 2026 року, коли правоохоронці повідомили про понад 250 обшуків у різних регіонах країни. Наступного дня підозри отримали 27 осіб, серед яких організатор виробництва, власниця клініки, митний брокер, працівники лабораторії та менеджери.
Правоохоронці документували проблему. Але виникає інше, критичне питання: як протягом цих восьми місяців виконувалася заборона на обіг і як захищали людей, яким продовжували колоти препарат? Розслідування злочину та негайне припинення небезпечного застосування — це не взаємозамінні речі. Суспільство має право знати хронологію: кого попереджали, які залишки виявили, що саме вилучили, які клініки перевірили і, головне, скільки пацієнтів було проінформовано про ризики. Вісім місяців — це достатній період, щодо якого необхідні вичерпні відповіді, а не лише ефектні фотографії вересневих обшуків.
Найсерйозніше твердження слідства, озвучене Офісом генерального прокурора (за даними «Громадського радіо»), стосується обізнаності учасників схеми. За версією слідства, учасникам було достеменно відомо про побічні реакції у споживачів, але реалізацію препарату холоднокровно продовжували. Якщо цей факт буде доведено щодо конкретних осіб, виправдання «ми не знали» розсиплеться в суді. Це означатиме необхідність встановлення всього ланцюжка прийняття рішень: хто саме приймав скарги, хто оцінював ступінь небезпеки, хто ухвалював цинічне рішення продовжувати продажі і що в цей час брехали наступному пацієнтові. Скарга пацієнта на побічний ефект — це не прикра маркетингова перешкода. Це критична медична інформація, яка зобов'язана зупинити подальше застосування препарату. Саме в цій точці проходить межа між початковою професійною помилкою (якщо така була) та подальшою, свідомою участю у злочині. Цю межу потрібно доводити через вилучене листування, медичні записи та накази, не дозволяючи розчинити відповідальність у зручній фразі «всі так працювали».
Косметична ширма для внутрішньовенних ін'єкцій
Окрема, не менш шокуюча документальна історія розгорнулася після січневої заборони. Як зафіксував «Телеграф», для легалізації продукту використовувався сертифікат UA.CRT.00098-26 від 19 лютого 2026 року на... косметичний засіб «Біопатид». Документ посилався лише на стандарти пакування та маркування косметики. Ці ж реквізити фігурували в комерційній картці на маркетплейсі Filler.com.ua, де продукт ішов під «косметичним» кодом УКТ ЗЕД 3304.
Для пересічного пацієнта наявність номера, дати та печатки може виглядати переконливо. Але Держлікслужба має чітке і недвозначне роз'яснення: продукція, призначена для ін’єкцій або імплантації в тіло людини, не може належати до категорії косметичної. Документ на крем не замінює підтвердження якості та стерильності ін’єкційного лікарського засобу.
Наявність цього сертифіката не знімає відповідальності з тих медиків, які використовували його як обґрунтування для проведення ін'єкцій. Штамп про упаковку не забезпечує стерильності розчину. Наявність торгової марки не встановлює хімічного складу. А сертифікат про проходження лікарем навчального семінару не підтверджує безпечності кустарного флакона.
Маніпуляція фактами яскраво проявилися при порівнянні рекламних обіцянок з офіційною документацією. Клініка «Аура» на своїй сторінці презентувала Biopatid як продукт на основі вдосконаленої формули Mounjaro і безапеляційно стверджувала: «Біопатид не спричиняє побічних ефектів».
Але якщо відкрити інструкцію бренду Biopell до форми Biopatid Pen, ми побачимо чіткий перелік небажаних реакцій: нудота, блювання, діарея, закреп, гіпоглікемія, а також попередження про тяжкі алергічні реакції. Навіть оригінальний Mounjaro (діюча речовина якого — тирзепатид), оцінений ЕМА, має список побічних ефектів. Категорична реклама про абсолютну безпечність вимагає жорсткого пояснення від тих, хто її погоджував. Суперечність існує не лише між клінікою та регулятором, а й між різними матеріалами самого продавця.
Назву відомої молекули (тирзепатид) можна легко надрукувати на будь-якій етикетці. Але результати багаторічних клінічних досліджень і виробничий контроль якості неможливо перенести на кустарний розчин простим копіюванням назви.
Хто і як легалізовував фальсифікат
Проблема не обмежується лише організаторами підпільної лабораторії. Схема спиралася на розгалужену систему легалізації через медичний авторитет.
Biopell Medical. Власником торговельної марки (свідоцтво №326041) є Анатолій Черкаський. Бренд презентує себе як екосистему продуктів і навчання, заявляючи про тисячі залучених лікарів. Ці маркетингові цифри не є списком співучасників, але вони чітко демонструють механізм формування довіри: пацієнту продавали не просто продукт, а відчуття безпеки, підкріплене масштабом професійної спільноти.
Марія Трифонова. За даними судового репортажу ТСН, вона є фігуранткою справи, якій обрано заставу в 68 млн грн. Прокуратура підозрює її в популяризації продукту серед колег на професійних заходах.
Мережевий збут. «Лазерхауз» мав окрему сторінку послуги «Схуднення Біопатид» із детальним прайсом, що підтверджує системне комерційне просування. До таких великих мереж виникає логічне запитання: хто централізовано ухвалив рішення про включення препарату до послуг, хто перевіряв постачальника, як здійснювалася оплата і як змінилася політика після офіційних попереджень?
Клініка DENIS. Офіційний сайт підтверджує зв'язок завідувачки жіночої консультації Ірини Кондратенко з ресурсом Biopell. Продаж препарату безпосередньо в DENIS потребує незалежного підтвердження. СЕО клініки Денис Татаркін не може бути автоматично звинувачений, але адміністрація зобов'язана довести свою непричетність фактами: чи була це офіційна послуга, як використовувались приміщення, куди йшли гроші та як керівництво відреагувало на інформацію про можливі порушення. Версія «ми нічого не знали» потребує такого ж жорсткого доведення, як і версія про свідому участь.
Живі мішені та мільйонні обороти
Історії пацієнтів ілюструють реальні наслідки схеми. Галина Винарчик («Високий Замок») розповіла, що замість Mounjaro їй запропонували Biopatid за 6000 грн (препарат + консультація), після чого вона відчула жар, біль шкіри та озноб. Інна Хохонік («Суспільне») після чотирьох ін'єкцій дізналася про розслідування, але в клініці їй продовжували пропонувати препарат. Журналісти зафіксували розмову з власницею кабінету, яка навіть 16 вересня (після обшуків) планувала використати чотири флакони з холодильника.
Ці епізоди доводять критичну проблему: ліквідація лабораторії не означає ліквідацію залишків препарату в приватних кабінетах по всій країні. Як зазначає ВООЗ, наслідки використання фальсифікату (який може містити невідповідні дози чи забруднювачі) — це не лише втрачені гроші, але й реальна шкода здоров'ю.
Економічний масштаб схеми вражає: матеріали за 17 доларів перетворювалися на продукт вартістю до 1200 доларів, а загальна сума продукції з початку 2026 року перевищила 5 млн доларів. Заробіток осідав у кишенях учасників збуту, тоді як весь медичний ризик перекладався на плечі пацієнта.
Стаття 321-1: чому відповідальність неминуча
Оголошена кваліфікація (ч. 3 ст. 28 та ч. 2 ст. 321-1 ККУ — фальсифікація або обіг фальсифікованих ліків у складі організованої групи) руйнує головну лінію захисту фігурантів: «ніхто не помер». Закон передбачає сувору відповідальність за сам факт відповідних дій із завідомо фальсифікованими ліками. Смерть пацієнта не є обов'язковою умовою для ув'язнення. Частина друга статті 321-1 прямо вказує на вчинення таких дій медичним працівником, передбачаючи від 8 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Фраза лікаря «мене обманули сертифікатами» — це не алібі, а привід для детальної перевірки. Хто перевіряв сертифікат? Чи відповідав він способу застосування? Що робили після скарг пацієнтів? Добросовісна помилка і свідома участь у збуті заради високої маржі — це кардинально різні речі, які слідство має чітко розмежувати.
Висновок
Виробництво, «косметичні» сертифікати, агресивна реклама, професійні рекомендації, закупівлі клінік та платежі пацієнтів мають бути досліджені як єдиний, нерозривний ланцюг.
Необхідно підняти медичні записи, накладні, банківські транзакції та задокументувати скарги на побічні реакції. Пацієнти приходять до лікарів саме для того, щоб не грати в слідчих і не перевіряти хімічний склад препаратів самостійно.
Якщо лікарська рекомендація стала останньою ланкою збуту кустарного фальсифікату, відповідальність не може обмежитися лише тими людьми, які клеїли етикетки в підвалі. Білий халат не здатен перетворити фальсифікат на ліки. Він лише робить обіцянку безпеки більш переконливою. І саме тому ціна цієї обіцянки — це кримінальна відповідальність за те, що опинилося у венах довірливих пацієнтів.
