"ЯК ТИТУЛЬНУ НАЦІЮ ПЕРЕТВОРЮЮТЬ НА БЕЗПРАВНУ МЕНШИНУ У ВЛАСНІЙ ДЕРЖАВІ" - Владислав Смірнов

"ЯК ТИТУЛЬНУ НАЦІЮ ПЕРЕТВОРЮЮТЬ НА БЕЗПРАВНУ МЕНШИНУ У ВЛАСНІЙ ДЕРЖАВІ" - Владислав Смірнов

Ви ніколи не замислювалися, чому в державі з назвою Україна ви можете юридично бути ким завгодно — платником податків із номером РНОКПП, боржником у реєстрі, військовозобов’язаним у базі «Оберіг», споживачем тарифів, — але за жодних обставин не можете офіційно, в державному документі, записати себе і свою дитину українцем за національністю?

Відкрийте свою ID-картку, зайдіть у застосунок «Дія» або візьміть до рук свідоцтво про народження власного сина чи доньки. Ви не знайдете там слова «українець». Його стерли. Спочатку у 2010 році Постановою Кабміну № 1025 тихо ампутували графу «національність батьків» зі свідоцтв про народження і шлюб. А у 2012 році ухвалили Закон «Про Єдиний державний демографічний реєстр» № 5492-VI. У частині першій статті 7 цього закону детально перелічили все, що держава зобов’язана знати про вас: від відбитків пальців і оцифрованого обличчя до податкового коду. Про національність там немає жодного слова. А частина друга тієї ж статті 7 поставила бетонну стіну: «Внесення до Реєстру будь-яких інших відомостей про особу, не передбачених цією статтею, ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ»!

Тобто стаття 300 Цивільного кодексу України урочисто гарантує вам право на збереження своєї національної самобутності, але щойно ви прийдете до ДРАЦСу чи міграційної служби і попросите реалізувати це право — вписати у реєстр чи свідоцтво про народження дитини, що ви українці за родом, — держава відповість вам категоричною відмовою. Бо це прямо заборонено законом! Нам роками розповідають байку, нібито відмова від фіксації національності та статусу титульної нації — це «європейський стандарт». Мовляв, ми будуємо політичну націю, де всі рівні.

Але погляньмо на статтю 11 Конституції України. Вона встановлює чітку державотворчу тріаду: держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, а також самобутності корінних народів і національних меншин. У своєму історичному Рішенні від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 Конституційний Суд України офіційно роз’яснив (і це рішення є остаточним та обов’язковим!): в Основному Законі не випадково вжито два різних поняття — «Український народ» як політична спільність усіх громадян та «українська нація» як державотворча (титульна) нація, яка реалізувала своє право на самовизначення на власній землі.

А як Верховна Рада виконала статтю 11 Конституції?

Для третього елемента тріади депутати ухвалили розгалужений Закон «Про національні меншини (спільноти) України» № 2827-IX — із гарантованим бюджетним фінансуванням, центрами та дорадчими органами. Для другого елемента ухвалили Закон «Про корінні народи України» № 1616-IX — із представницькими органами та міжнародним захистом. Куди, до речі, самих українців не вписали, бо українці ж — «титульна державотворча нація»!

А от базового закону для першого, головного елемента статті 11 — Закону «Про правовий статус української державотворчої нації» — за 35 років незалежності не ухвалили взагалі!

Оцініть красу цієї шахрайської комбінації: у закон про корінні народи українців не включили, бо ми титульна більшість; під закон про нацменшини ми не підпадаємо з тієї ж причини; а закону про саму українську державотворчу націю просто не існує в природі!

Більше того: від заборони вписувати національність в українські документи представники діаспорних національних меншин анітрохи не постраждали. Чому? Бо поляк підтверджує свій родовід через консульство Республіки Польща і отримує «Карту поляка» на підставі актових записів предків. Угорець чи румун фіксує своє походження в реєстрах Будапешта чи Бухареста. Єврейська громада має глобальну мережу верифікації родоводу — від центру «Шорашим» до «Європейського центру підтвердження єврейського походження» у Відні, які ретельно перевіряють метрики до сьомого коліна, забезпечуючи своїм людям захищений статус і запис у графі «національність» (леом) у Державному реєстрі Ізраїлю. До речі, у країнах ЄС і НАТО — Литві та Латвії — закон так само прямо дозволяє кожному громадянинові вписати свою національність просто у бланк паспорта та ID-картки!

І лише етнічний українець не має на планеті Земля жодної іншої метрополії та жодного іншого реєстру, окрім реєстрів самої України! Заборонивши графу «національність» тут, у Києві, всіх інших залишили з їхніми національними реєстрами, а українську державотворчу націю зробили єдиним юридично безрідним народом на власній землі. Поки Росія викрадає десятки тисяч наших дітей, змінюючи їм ідентичність, ми навіть у Гаазі за Конвенцією ООН про геноцид 1948 року не можемо пред’явити первинне українське свідоцтво про народження, де дитина та її батьки офіційно записані українцями! А мільйони українських дітей у Європі без цього юридичного якоря у другому поколінні просто розчиняться в тотальній асиміляції.

Чому влада так панічно боїться слова «українець» у державних документах? Бо хаосу чи помилки тут немає. У правознавстві це називається законодавчою інверсією суверенітету — коли титульну націю, яка становить понад 80% населення і несе на своїх плечах 95% тягаря окопів та податків, свідомо позбавляють колективної правосуб’єктності, щоб безперешкодно перетворити державу на концесійну корпорацію.

Подивіться, як синхронно працюють чотири шестерні цього конвеєра обезземелення у 2025–2026 роках:

Шестерня перша — знищення національного середнього класу. Український ФОП і малий бізнес — це економічний хребет титульної нації, який з перших днів війни тримає волонтерський тил. Його душать фіксованими поборами (4 496,44 грн щомісяця з ФОП 2-ї групи навіть під обстрілами і без доходу) та відрізають від бронювання через драконівські критерії ОВА і «шлагбаум 17-ти» силових відомств. Підсумок: за 2025–2026 роки в Україні примусово закрилися майже 369 тисяч ФОПів! Людей позбавили власної справи і штучно загнали в борги.

Шестерня друга — цифровий капкан Закону № 4833-IX. Щойно українця загнали в борги за завищені комунальні тарифи, податки закритого ФОПа чи штрафи, вмикається ухвалений у квітні 2026 року Закон № 4833-IX (колишній законопроєкт № 14005). Єдиний реєстр боржників автоматично блокує рахунки, забороняє продати чи переоформити квартиру, пай або авто вже для 1,5 мільйона українців!

Але найцинічніше заховано всередині цього ж закону: тим самим текстом депутати подарували державним органам, держпідприємствам та банкам абсолютний імунітет від потрапляння до реєстру боржників на суми до 20 мільйонів та 50 мільйонів гривень! Тобто ветеран за борг у 3 000 гривень стає цифровим кріпаком, а чиновники (як у скандалі з Київською ОВА, яка не платить українським будівельникам понад 1 мільярд гривень за вже зведені бетонні укриття трансформаторів, натомість насилаючи на них обшуки СБУ) — недоторканні для виконавчої служби!

Шестерня третя і четверта — експропріація землі через «посідання» та індульгенція мародерам. Коли український власник паю чи квартири фінансово знекровлений, заблокований у реєстрі боржників і третій-четвертий рік без ротації сидить в окопі на передовій (про критичне фізіологічне виснаження бійців у листопаді 2026 року вже офіційно кричить звіт Офісу Військового омбудсмана!), через парламент протягують проєкт нового Цивільного кодексу № 15150.

У статті 29 цього проєкту конституційне поняття «місце проживання» людини замінюють на корпоративний термін «осідок». А в статтях 581–583 вводять феодальний інститут «посідання», де фактичний захоплювач чужої землі чи нерухомості (рейдер або спекулятивний фонд) отримує судовий захист навіть проти законного власника, який у цей час воює на фронті!

А щоб ви ніколи не дізналися, хто скупив цю землю і хто вкрав сотні мільярдів на оборонці — у статтях 328 і 337 того ж проєкту ЦКУ № 15150 прописали «право на інформаційний спокій» та «право на забуття», яке дозволить казнокрадам через суд зачищати журналістські розслідування і бази даних!

Зіставте ці дві реальності листопада 2026 року.

В одній реальності — українське державне КБ «Луч», яке дало армії «Нептун» і «Вільху», роками мордують ревізіями ДАСУ за 3% виробничого прибутку на верстати, а десятки мільярдів гривень оборонного замовлення зливають приватній конторі Fire Point (орбіта Міндіча — Штілермана — Терех) на вироби з меблевими петлями з «Епіцентру». І коли афера розкривається, директорка фірми спокійно заявляє в ефірі, що ракета «Фламінго» була просто «політичним стейтментом», а в Раді під них уже лежить законопроєкт № 13423 про повний імунітет від НАБУ! І в цей самий тиждень, 9 листопада 2026 року, у безпечному Відні збирається закритий елітний з’їзд (кинус) на чолі з керівником Європейського центру підтвердження походження, де транснаціональна мережа цементує захист родоводу, статусів та активів своїх членів.

А в другій реальності — український воїн в окопі під КАБами, якому в його власній державі заборонили навіть вписати слово «українець» у свідоцтво про народження дитини, щоб легше було перетворити його землю на безіменну територію концесії!

Людиною без роду в документах легше керувати. Землю без законних спадкоємців легше здати в оренду. Щойно українець юридично повертає собі статус Титульного Господаря і фіксує свій рід у державних реєстрах — уся ця мародерська піраміда втрачає легітимність.