Ялта стала синонімом зради. Чи влаштують Трамп, Сі та путін новий переділ світу? – The Guardian

Ялта стала синонімом зради. Чи влаштують Трамп, Сі та путін новий переділ світу? – The Guardian

Британське видання The Guardian зауважує, що можлива зустріч Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та путіна на полях саміту АТЕС у Китаї породжує побоювання щодо появи "Ялти 2.0" – домовленостей великих держав за рахунок менших країн. Дипломатичний редактор видання Патрік Вінтур проводить паралель із конференцією 1945 року, де післявоєнний порядок формувався без участі багатьох держав, чиї долі фактично вирішували інші. Найбільше занепокоєння, як пише видання, це викликає в Україні, країнах Східної Європи й Балтії, а також на Тайвані, адже москва давно просуває логіку сфер впливу. На думку автора, Трамп дедалі менше дотримується традиційної республіканської критики Ялти й значно прихильніше ставиться до геополітики великих держав.

Президент України Володимир Зеленський – серед тих, хто висловлював побоювання, що світ стане свідком появи "Ялти 2.0", якщо Дональд Трамп, Сі Цзіньпін і путін проведуть тристоронню зустріч, як очікується, на полях саміту АТЕС у Китаї наступного тижня.

Як пише The Guardian, у дипломатії є відома істина: якщо вас немає за столом переговорів, є ризик, що ви самі або ваші цінності опиняться в меню й стануть предметом поділу. Насамперед Україна, а також країни Східної Європи й Балтії, Тайвань і навіть Іран, представників яких не буде на саміті в Шеньчжені, мають підстави побоюватися, що їхні покровителі можуть пожертвувати ними в межах складного геополітичного торгу, який уявляє собі путін і який, на думку автора, схоже, підтримує Трамп.

The Guardian нагадує, що путін давно пропонує відтворити формат найважливішої конференції воєнного часу, яка відбулася в лютому 1945 року на вимогу Йосипа Сталіна на занедбаному курорті царських часівна південному узбережжі Криму за участю Франкліна Д. Рузвельта та Вінстона Черчилля.

Трамп сам обрав собі роль захопленого гостя, тоді як Сі поводиться як сором’язливий господар, який і далі неохоче приймає статус традиційної глобальної наддержави.

Водночас, зауважує видання, ніхто достеменно не знає, що станеться, якщо троє лідерів зустрінуться, або навіть чи дозволить Китай щось більше за формальний обмін заявами за протоколом. Китай уже намагається витіснити ядерне роззброєння з порядку денного.

За оцінкою британської газети, усе може обмежитися коротким геополітичним театром, який путін зможе представити внутрішній аудиторії як доказ того, що росія – навіть з економікою, у сім разів меншою за економіку ЄС, – і далі грає у вищій лізі.

Однак, наголошує The Guardian, якщо путін доб’ється свого, він спробує зробити цю зустріч першою в серії переговорів у такому форматі, де великі держави вибудовуватимуть новий світовий порядок на засадах, що ставлять безпеку на перше місце, а ліберальним цінностям відводитиметься незначна роль.

Як заявив російському телебаченню головний переговорник росії Володимир Мединський: "Завдання – створити всеосяжну систему комплексної безпеки в Європі, яка стане новою сучасною Ялтою або Потсдамом. Якщо нам вдасться створити таку систему безпеки, то ми забезпечимо мир у Європі на десятиліття, а можливо, навіть на століття. Це наше головне завдання".

Речниця МЗС росії Марія Захарова заявила, що саміт може ознаменувати "початок повернення від цього сповзання в абсолютний хаос до стабілізації". Для Зеленського проблема, як пише видання, полягає в тому, що майже щоразу, коли путін і Трамп розмовляють, наслідки відчуває Київ.

The Guardian нагадує, що за межами росії Ялтинську конференцію широко пам’ятають як момент цинічних домовленостей і навіть ганьби, який порівнюють із політикою умиротворення, закріпленою Мюнхенською угодою 1938 року. Ці вісім днів сформували післявоєнний світ, у якому держави-переможниці фактично жертвували країнами, яких не було за столом переговорів, або ділили їх між собою.

За словами Патріка Вінтура, Франклін Д. Рузвельт, якому залишалися лічені місяці життя, прагнув заручитися підтримкою росії для створення нової організації на зразок Ліги Наційі домогтися участі росії у війні проти Японії. Натомість він погодився з доконаним фактом присутності СРСР в Польщі й, як оцінює автор, прикрив зрадницький характер цієї домовленості, переконавши Сталіна підписати декларацію, яка стверджувала, що в країнах, звільнених від нацистського панування, мають переважати принципи "суверенних прав і самоврядування".

Мало хто вважав, що диктатор має намір дотримуватися цієї угоди. Вінтур зауважує, що про честь протягом тих восьми днів майже не йшлося. Коли Черчилль сказав Сталіну, що збереження незалежності Польщі, початкової причини вступу Британії у війну, є "справою честі", Сталін відповів, що для нього це "питання життя і смерті". Черчилль не мав засобів протистояти Сталіну, адже на той час той був переможцем Сталінграда й Курська та командував армією, яка розгромила Німеччину.

The Guardian пише, що згодом сором за ялтинську зраду найсильніше відчували у США. У травні 2005 року, перед поїздкою до Москви на 60-ту річницю Дня перемоги в Європі, Джордж Буш заявив перед аудиторією в Латвії, що Ялта "віддала мільйони людей у комуністичне рабство. Коли могутні держави домовлялися, свобода малих країн чомусь виявилася розмінною монетою. Однак ця спроба пожертвувати свободою заради стабільності залишила континент розділеним і нестабільним". Як зауважує видання, таку оцінку поділяли по всій Європі.

За оцінкою Вінтура, республіканську традицію, яку уособлював Буш, Трамп фактично стер. У своєму документі про національну безпеку 2025 року він схвально відгукувався про геополітику сфер впливу, яку уособлювала Ялта. Західну півкулю він визначив як сферу впливу США. Водночас, звертає увагу автор, документ залишався поблажливим до сфер впливу росії та Китаю.

Патрік Вінтур критично оцінює підхід Трампа. На його думку, президент США майже не зважав на підготовлену для нього стратегію, зберіг повагу до путіна й Сі, але разом з Ізраїлем припустився катастрофічного імперського перенапруження в інших регіонах, передусім в Ірані.